НАФТОВА ПЛЯМА

Related posts:

1. ПЛЯМА НАФТОВА Екологія – охорона природи ПЛЯМА НАФТОВА – ділянка на поверхні води, вкрита шаром нафти, який перешкоджає аерації водойм та звичайному випаровуванню з них води. Масове забруднення морів і океанів нафтою стає причиною загибелі гідробіонтів, створення нових умов їхнього існування (ценозів нафтових грудок) і в перспективі регіонально-глобальної зміни інтенсивності перенесення вологи на Землі. П. н. є […]...
2. ХІМІЯ ОКЕАНУ (МОРЯ) Екологія – охорона природи ХІМІЯ ОКЕАНУ (МОРЯ) – наука, що вивчає хім. склад води в океанах (морях) і донних відкладів, їх походження, режим, просторовий розподіл і причинну залежність від хім., фіз.-хім., фіз., біол. та антроп. процесів. Досліджується також хім. склад зависі, льоду, гідробіонтів, розчинних газів та їх зміни. Отримані дані істотно доповнюють уявлення про екологію […]...
3. ЗООПЛАНКТОН Екологія – охорона природи ЗООПЛАНКТОН – сукупність тварин, що населяють товщу води мор. і прісних водойм та не здатні протистояти перенесенню течіями. 3. – складова частина планктону. 3., хоч і дуже розріджений, трапляється практично до макс. глибин Світового океану....
4. ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОНОМІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ (МОРЯ) ЕКОНОМІЧНА – встановлене в міжнародній практиці розмежування вод та дна Світового океану на простори різної держ. юрисдикції. Розрізняють територіальні води (12 миль), прилеглу (до 24 миль від внутр. вод) та 200-мильну (близько 370 км; 1 мор. миля = 1,85 км) екон. зони суверенного права прибережної держави на розвідку, […]...
5. ЗАБРУДНЕННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ – 1) надходження у Світовий океан забрудників у кількості, що перевищує здатність мор. середовища до самоочищення. Внаслідок нагромадження забрудників порушуються прир. процеси у Світовому океані (морях); 2) пряме чи опосередковане надходження речовин або енергії в мор. середовище, включаючи узбережжя та гирла річок, що призводить до негативних наслідків для […]...
6. ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА – частина Світового океану, що відрізняється за кількістю сонячної енергії, яка надходить, т-рою води, формуванням поверхневих і глибинних течій, балансом випаровування та опадів, силою й постійністю вітрів, солоністю води, характером рослинності, тваринного світу тощо. Конфігурація геогр. зон дна океану відрізняється від таких зон на поверхні. Поняття 3. о. […]...
7. НАГІН ВОДИ Екологія – охорона природи НАГІН ВОДИ – підвищення рівня води в певній частині водойми, зумовлене вітровим згоном води від одного берега і переміщенням її до протилежного. Особливо значний Н. в. відбувається в затоки, бухти, що може мати певне екол. значення для гідробіонтів....
8. ДНО ОКЕАНІЧНЕ Екологія – охорона природи ДНО ОКЕАНІЧНЕ – поверхня літосфери, вкрита водами Світового океану. За відсутності “гранітної” оболонки підстилається базальтами, тобто над Д. о. не відбувається гранітизація крихких осадових товщ. Д. о. поділяють на материкову мілину, материковий ухил (перехідну зону від материка до океану), ложе океану та серединно-океанічні хребти....
9. ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД Екологія – охорона природи ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД – розходження глибинних та поверхневих течій і потоків вод Світового океану, що відбувається в певних його зонах. Зумовлене нерівномірністю розподілу вітрів над земною поверхнею за силою та напрямком, впливом конфігурації лінії узбережжя, що лежать на шляху поверхневих потоків, та нерівномірністю розподілу щільності води в глибинах океану. Див. також […]...
10. ЕВТРОФУВАННЯ Екологія – охорона природи ЕВТРОФУВАННЯ, евтрофіка – ц і я, евтрофія – підвищення рівня первинної продукції водойм внаслідок збільшення в них конц. біогенних елементів, насамперед азоту і фосфору. Інтенсивний розвиток рослин спричинює нагромадження орг. речовини, яка внаслідок неповної мінералізації скупчується у водоймах і водотоках. Розрізняють прир. та антроп. Е. Перше триває тисячоліття, друге наступає значно […]...
11. БІОКАДАСТР СВІТОВОГО ОКЕАНУ Екологія – охорона природи БІОКАДАСТР СВІТОВОГО ОКЕАНУ – зібрання регіональних біоекон.- мор. кадастрів....
12. СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ – вертикальне просторове співвідношення різних мас води, типове для певного регіону океану в конкретний час. Згідно з фіз.-хім. та біол. характеристиками розрізняють поверхневі (до 100 м), підповерхневі (до 300 м), проміжні (500-1000 м), глибинні (1200-5000 м) та придонні води....
13. ЗОНА ПЕЛАГІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ПЕЛАГІЧНА – віддалені від суходолу центр, частини Світового океану. Див. також Пелагіаль....
14. ЕВОРЗІЯ Екологія – охорона природи ЕВОРЗІЯ – локальна ерозія в руслі стрімких річок, спричинена придонним обертанням потоку води – вирами. Ці вири утворюють у скелястому руслі річки ями і заглиблення, які є зручним місцем для проживання багатьох гідробіонтів....
15. ЗОНА НЕРИТОВА Екологія – охорона природи ЗОНА НЕРИТОВА, зона неритична – мілководна частина Світового океану, яка в основному відповідає материковій мілині. Характеризується значними швидкостями переміщування течій води, великими коливаннями т-ри, добрим освітленням сонцем, різноманітністю рослинного й тваринного світу. На властивостях води, складі донних відкладів, флорі і фауні 3. н. позначається сильний вплив суходолу, в т. ч. поверхневого […]...
16. БАТИПСАМОН Екологія – охорона природи БАТИПСАМОН – угруповання організмів (інфузорії, черви та ін.), що мешкають у піщаному грунті великих глибин Світового океану....
17. ОБОЛОНКА ГРАНІТНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГРАНІТНА – шар земної кори на суходолі, який розміщується під осадовою оболонкою. Товща О. г. 10-40 км. На більшій частині дна Світового океану О. г. немає....
18. САМОЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ Екологія – охорона природи САМОЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ – вторинне забруднення водойм за рахунок розкладання орг. речовин, що утворюються при відмиранні рослин і тварин....
19. МАТЕРИК Екологія – охорона природи МАТЕРИК, континент – велика ділянка земної кори, більша частина якої підійнята над рівнем Світового океану у вигляді суходолу. М. оточений смугою материкової обмілини (шельфом)....
20. БУРЯ Екологія – охорона природи БУРЯ – шторм, тривалий, дуже сильний вітер (швидкість понад 20 м/с), спричинений, як правило, циклоном; охоплює великий простір, супроводжується руйнуваннями на суходолі та великим хвилюванням водойм. У лісах викликає буреломи....
21. ЛІД ДОННИЙ Екологія – охорона природи ЛІД ДОННИЙ – лід, що утворюється на дні водойм внаслідок кристалізації переохолодженої води. Буває причиною зимових паводків....
22. ЗАМОР Екологія – охорона природи ЗАМОР, придуха (У ВОДОЙМАХ) – масова загибель водяних організмів, спричинена нестачею розчиненого у воді кисню (гіпоксія) або надходженням у воду токс. речовин. Зимові 3., як наслідок гіпоксії, трапляються, коли водойма вкривається суцільним крижаним панциром. У теплий період року 3. мають місце в умовах, коли на розкладання надлишку орг. речовини витрачається кисень […]...
23. АНТРОПАЛЬ Екологія – охорона природи АНТРОПАЛЬ – сфера впливу на життя гідробіонтів твердих кордонів, споруджених людиною у водному середовищі. Ними можуть бути поверхні будь-яких споруд....
24. ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ Екологія – охорона природи ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ – води, які тимчасово чи постійно перебувають на земній поверхні як водні об’єкти будь-якого (твердого, рідкого) фіз. стану. До В. п. належать води річок, тимчасових водостоків, озер, водосховищ, ставків, тимчасових водойм, боліт, льодовиків, зледенінь та снігового покриву....
25. ОКЕАНОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ОКЕАНОГРАФІЯ – 1) наука, що вивчає гідрол. режим Світового океану та його частин, зокрема мор. течії, припливи й відпливи, теплові, оптичні та акустичні явища в мор. воді тощо; 2) у деяких зарубіжних країнах синонім терміна “океанологія”....
26. ПЛЕСО Екологія – охорона природи ПЛЕСО – глибоководна ділянка русла рівнинної річки з повільною течією. Розміщене між перекатами, завдяки чому мул та ін. зависі осідають на дно, задовольняючи потреби багатьох гідробіонтів. Під час повеней швидка течія поглиблює дно річки....
27. ПСАМОН Екологія – охорона природи ПСАМОН – сукупність мешканців піщаних берегів водойм (вище від рівня води); П. складається з діатомових та ін. водоростей, інфузорій, деяких дрібних червів, личинок комах та ін. організмів....
28. ВОДА УМОВНО ЧИСТА Екологія – охорона природи ВОДА УМОВНО ЧИСТА – 1) вода, не забруднена понад встановлений рівень, або в якій завдяки добавлянню чистої води конц. забруднювальних речовин доведена до дозволеного законодавством рівня; 2) стічні води, спускання яких без очищення у водойми не викликає порушення норми якості води в місцях водокористування....
29. Характеристика Світового океану Географія Загальна географія Характеристика Світового океану Світовий океан – неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й острови. Загальна площа Світового океану становить 361 млн км2, або майже 71 % земної поверхні. У ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5 % об’єму гідросфери. На Землі виділяють чотири океани (рис. 16): – Тихий – […]...
30. КУМУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА Екологія – охорона природи КУМУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНА – підсумовування функціональних змін окремих органів або систем організму, викликаних дією отрутохімікатів. Для гігієнічної класифікації отрутохімікатів одним із показників є коеф. кумуляції – відношення сумарної дози речовини, що викликає загибель 50 % дослідних тварин при багаторазовому її застосуванні, до дози, що викликає смерть у 50 % дослідних тварин при […]...
31. ЦВІТІННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ВОДИ – масовий розвиток деяких видів планктонних водоростей у водоймах, що спричинює зміну забарвлення води. “Ц.” в. зумовлене надходженням у середовище орг. речовин, сполук азоту, фосфору, калію (евтрифікація водойм), прогріванням води, що сприяє бурхливому зростанню біомаси водоростей, яка досягає у водосховищах на р. Дніпро від 20 до 100 мг на […]...
32. БІОНТ Екологія – охорона природи БІОНТ – окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до проживання в певному середовищі (біотопі). Розрізняють аеробіонтів (мешканців повітря та суходолу), гідробіонтів (водяні організми), геобіонтів (мешканців грунту) та паразитів (живуть в організмах)....
33. ПРОГРАМА ООН ЕКОЛОГІЧНА (ЮНЕП) Екологія – охорона природи ПРОГРАМА ООН ЕКОЛОГІЧНА (ЮНЕП) – міжурядова програма, започаткована за ініціативою Стокгольмської конференції ООН з питань довкілля (1972 р.) та рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1973 р.) і присвячена найбільш гострим проблемам сучасної екол. кризи (спустелюванню планети, деградації грунтів, обезлісенню Землі, різкому погіршенню та зменшенню кількості прісної води, забрудненню Світового океану тощо). У […]...
34. АСТЕНОСФЕРА Екологія – охорона природи АСТЕНОСФЕРА – шар зниженої твердості, міцності та в’язкості у верхній мантії Землі. Залягає на глибині близько 100 км під континентами і майже 50 км під дном океану, нижня межа – на глибині 250-350 км....
35. ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ Екологія – охорона природи ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ – ділянки на поверхні суходолу та акваторії Світового океану, де людська діяльність може створити небезпечну екол. ситуацію., напр, зони підводного видобування нафти на мор. шельфі, ділянки моря, небезпечні для проходження танкерів, де може статися аварія з виливанням нафти, тощо....
36. ВИМЕРЗАННЯ (РОСЛИН) Екологія – охорона природи ВИМЕРЗАННЯ (РОСЛИН) – загибель рослин при низьких мінусових т-рах довкілля внаслідок порушення обміну речовин, утворення льоду в клітинах, зневоднення та ушкодження мембран протопласта. Можлива загибель рослин і від морозобоїн стовбурів і гілок, а також унаслідок промерзання грунту, що спричинює пошкодження вузлів кущіння та кореневої системи озимих культур, деяких сортів плодово-ягідних культур....
37. СКРИНІНГ Екологія – охорона природи СКРИНІНГ – 1) біол. або хім. оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, що можуть бути спричинені пром. відходами; 2) відбір та аналіз з метою моніторингу комплексних проб відходів та викидів пром. підприємств....
38. ЕКОНОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ЕКОНОЛОГІЯ – дисципліна, що досліджує “еконекол”, “економіку” природи; одна з наук, основ екорозвитку. Е. аналізує екол.-екон. системи різного рівня ієрархії, насамперед межі припустимих навантажень на прир. середовище і комплексні шляхи подолання об’єктивних лімітів, що виникають у природокористуванні. Розрізняють Е. глобальну, регіональну, локальну, Е. Світового океану, суходолу тощо....
39. АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ Екологія – охорона природи АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ – космічний апарат для вивчення між – та навколопланетного простору, а також для комплексного екологічного моніторингу, оцінювання наслідків антропогенного впливу на біосферу та поверхню Землі, зміни її фізичних умов та природних ресурсів....
40. ЗОНАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЗОНАЛЬНІСТЬ – відображення в процесах поширення та взаємодії компонентів, що утворюють середовище (в т. ч. дальнього, напр., перенесення орг. речовини з поверхневих шарів океану в його глибини, і навпаки), широтного (переважно) розподілу сонячної енергії на земній поверхні, а також характеру взаємозв’язку літосфери, гідросфери та атмосфери (напр., формування зон Світового океану). 3. […]...