Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ Нервова регуляція – РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ – БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Нервова регуляція – РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ – БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ

В організмі людини постійно виникає необхідність у регулюванні фізіологічних процесів відповідно до його потреб та змін навколишнього середовища. Така регуляція процесів в організмі здійснюється за допомогою двох механізмів: нервового і гуморального.

Нервова регуляція

Нервова регуляція – регуляція життєдіяльності організму за допомогою нервової системи. Виникла у зв’язку з елементарною реакцією організму на подразнення.

Нервова система – сукупність структур в організмі людини, що регулюють роботу окремих органів і систем, здійснюють взаємозв’язок окремих органів між собою і всього організму з довкіллям. Головні процеси, що відбуваються у нервовій системі, – збудження і гальмування.

Нервова система поділяється на центральну – головний та спинний мозок – і периферичну – нерви і нервові вузли. Крім того, вона поділяється на соматичну і автономну (вегетативну). Соматична включає ті відділи нервової системи, які іннервують посмуговані м’язи, за винятком серцевого, та органи чуття

(рецептори). Вегетативна система іннервує внутрішні органи, в тому числі гладеньку мускулатуру та серцевий м’яз (серце, судини, залози внутрішньої секреції тощо), пристосовуючи їх діяльність до умов навколишнього середовища, не підкоряючись волі людини.

Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є нервова клітина – нейрон, що складається з тіла і відростків. Види відростків:

– дендрити – здебільшого короткі, розгалужені, по яких нервові імпульси надходять до тіла нервової клітини;

– аксони – довгі, мають розгалужений на кінці відросток, по них нервовий імпульс іде від тіла клітини до інших нервових клітин чи різних органів.

Крім характерних для клітин органел, у цитоплазмі нейрона є нейрофібрили – ниткоподібні утвори, що забезпечують транспорт речовин по аксону.

Довгі відростки, як правило, вкриті оболонкою; їх скупчення в центральній нервовій системі утворюють білу речовину. Нейрони бувають: доцентрові (чутливі) – передають збудження з периферії до нервової системи; вставні – передають нервові імпульси в самій нервовій системі; відцентрові (рухові) – передають імпульси до органів.

Нерви – це скупчення всіх клітин, відростків нервових клітин, вкриті спільною оболонкою. Нерви, які складаються з аксонів рухових нейронів, – рухові нерви, а з дентритів чутливих нейронів – чутливі. Більшість є змішаними – мають як аксони, так і дендрити. Деякі нерви та їх розгалуження на периферії мають крім нервових волокон нервові вузли – ганглії. Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів та їх розгалужень.

Нейрони разом з нейроглією (клітини, що заповнюють проміжки між нейронами) утворюють нервову тканину.

Нервова система відзначається високою збудливістю та провідністю, в основі її регуляторної та координаційної діяльності лежать рефлекси. Вони забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб.

В основі будь-якого процесу лежить рефлекторна дуга. Елементарна рефлекторна дуга складається з двох нейронів – доцентрового (чутливого) і відцентрового (рухового). Передача імпульсу з чутливого на руховий нейрон відбувається за участі вставного нейрона. Завдяки відросткам нейронів рефлекторні дуги мають різноманітні зв’язки з різними відділами нервової системи.

Будова і функції спинного мозку. Спинний мозок лежить у кістковому хребтовому каналі. В центрі проходить вузький спинномозковий канал, заповнений рідиною. На передній і задній поверхні є дві повздовжні борозни, які ділять мозок на праву і ліву половини. У центральній частині міститься сіра речовина, утворена вставними і руховими нейронами. Її оточує біла речовина, що складається з довгих відростків нейронів, які утворюють висхідні та низхідні провідні шляхи. Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів. Передні корінці – аксони рухових нейронів, а задні – аксони чутливих нейронів. Скупчення тіл цих нейронів утворюють спинномозкові вузли. Спинномозкові нерви є складовою частиною периферичної нервової системи. За участю спинномозкових нервів відбуваються рухи всіх частин тіла, кінцівок, чуття шкіри. Вони іннервують скелетні м’язи, чим спричиняють довільні (під контролем головного мозку) і мимовільні (під контролем спинного мозку)рухи.

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Через спинний мозок проходять рефлекторні дуги, з якими пов’язане скорочення скелетних м’язів (крім м’язів голови). Спинний мозок разом з головним регулює роботу внутрішніх органів. Біла речовина виконує провідну функцію, забезпечує зв’язок і узгоджену роботу всіх відділів центральної нервової системи. Головний мозок регулює роботу спинного.

Будова і функції головного мозку. Головний мозок розташований у порожнині черепа й через потиличний отвір переходить у спинний мозок. У головному мозку розрізняють такі відділи: передній (кінцевий, або великий), проміжний, середній та задній, утворений з довгастого мозку, моста і мозочка. Довгастий мозок, міст, середній й проміжний мозок складають стовбур головного мозку. Сіра речовина вкриває півкулі мозку і мозочка, утворюючи кору. Крім того, вона у вигляді окремих скупчень (ядер) міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують головний мозок із спинним, а також частини головного мозку між собою.

Головний мозок

Відділ головного мозку	Розміщення сірої речовини	Функції
Довгастий мозок	Ядра в товщі білої речовини	Провідна – проведення збудження до кори. Рефлекторна – розташовані центри безумовних рефлексів жування, ковтання, кашлю, чхання, блювання. Регулює травлення, дихання, кровообіг
Мозочок	Кора та підкоркові ядра	Координація рухів і регуляція м’язового тонусу
Середній мозок	Ядра	Проводить збудження до кори і від неї. Підтримує тонус м’язів, бере участь у збереженні рівноваги тіла та орієнтувальних рефлексів
Проміжний мозок: – таламус; – гіпоталамус	Ядра	Проводить збудження від усіх рецепторів у кору, здійснює складні рефлекторні дії. Зорові горби. Емоційна поведінка
Керує вегетативними реакціями організму, регулює діяльність гіпофіза. Виробляє біологічно активні речовини
Передній мозок	Кора, ядра в товщі білої речовини	Аналізаторна функція: відчуття, сприйняття, аналіз рухів. Утворення тимчасових умовно-рефлекторних зв’язків. Вищі психічні функції: свідомість, мовлення, вольові процеси, почуття

Рис. 21. Будова головного мозку

Кора великих півкуль головного мозку та мозочок виконують тільки рефлекторну функцію, інші – довгастий мозок, міст, середній та проміжний мозок – рефлекторну та провідну функції.

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку і переходить у задній мозок. Виконує рефлекторну та провідну функції. У ньому розташовані центри безумовних рефлексів жування, ковтання, кашлю, чхання, блювання, мигання. Регулює травлення, дихання, кровообіг.

Міст разом з довгастим мозком є продовженням спинного мозку. Ядра моста регулюють деякі процеси життєдіяльності. Міст складається з сірої та білої речовин: сіра міститься всередині, а біла – ззовні. Міст зв’язує довгастий і середній мозок.

Мозочок розташований безпосередньо над довгастим мозком, його поверхню утворює сіра речовина (кора), під нею розташована біла речовина, в якій містяться ядра. Функціонально мозочок за допомогою ніжок пов’язаний з довгастим і середнім мозком. Мозочок регулює рухові акти, координацію рухів.

Середній мозок містить ядра, які постійно надсилають до скелетних м’язів нервові імпульси, підтримуючи їх напруження – тонус. Розміщені ядра двох пар черепно-мозкових нервів, центри орієнтувальних рефлексів на зорові та звукові подразники (повертання голови і тіла в бік подразників).

Проміжним мозком закінчується стовбурова частина головного мозку. Проміжний мозок складається з зорових горбів (таламуса), підзорово-горбової ділянки (гіпоталамуса), шишкоподібного тіла (епіфіза), яке належить до органів внутрішньої секреції. Гіпоталамус керує вегетативними реакціями організму, регулює діяльність гіпофізу. Гіпоталамус здатний виробляти біологічно активні речовини і здійснювати гуморальну регуляцію функцій організму.

Через проміжний мозок проходять імпульси до кори великих півкуль від усіх рецепторів – зорових, слухових, шкірних та інші. Від діяльності проміжного мозку залежить здійснення більшості складних рухових рефлексів – ходіння, біг, плавання тощо. Його ядра узгоджують роботу різних внутрішніх органів. Регулює обмін речовин, температуру тіла.

У людини налічується 12 пар черепно-мозкових нервів, які відходять від головного мозку. Вони здійснюють зв’язок між мозком та органами чуття, м’язами і залозами голови. Одна пара нервів (блукаючий нерв) зв’язує мозок з внутрішніми органами інших частин тіла.

Великі півкулі головного мозку вкривають середній і проміжний мозок. їх поверхня вкрита корою, яка утворена з сірої речовини. Під корою міститься біла речовина, в якій розташовані підкоркові ядра. Поверхня півкуль складчаста – має борозни і опуклі звивини, що збільшує її площу. Борозни ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, скроневу і потиличну частки. У задній центральній звивині позаду центральної борозни розміщена зона шкірної та суглобо-м’язової чутливості, у передній центральній звивині – рухова зона, у скроневій – слухова. Зорова зона розташована в корі потиличної частки півкуль. Поблизу бокової борозни розташована смакова зона. Нюхова зона розташована біля основи півкуль. Лобова частка відповідає за мовну регуляцію та частково за регуляцію шкірно-м’язового відчуття; тім’яна – шкірно-м’язового відчуття; скронева – слухову, смакову, нюхову.

Кора великих півкуль функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини.

Передній мозок (великі півкулі)

Частка	Функції
Потилична	Сприймає і аналізує зорові подразнення
Скронева (2)	Сприймає і аналізує слухові подразнення
Тім’яна (2)	Сприймає і аналізує шкірні подразнення (температура, тиск)
Лобова	Регуляція довільних м’язових рухів. Мовленнєва регуляція

Автономна нервова система – частина нервової системи людини, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, м’язів, обмін речовин. Автономну нервову систему ще називають мимовільною, оскільки функції, які вона регулює, не можуть бути довільно викликані або припинені.

Автономна нервова система поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи. Симпатичний відділ зв’язаний з середньою частиною спинного мозку, де розташовані тіла нейронів, відростки яких закінчуються в нервових вузлах симпатичних вузлів, розміщених з обох боків спереду хребтового стовпа. Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи складається з кількох нервів, які відходять від довгастого мозку і нижнього відділу спинного мозку. Більшість органів іннервуються як симпатичною, так і парасимпатичною нервовими системами, але вони викликають протилежні ефекти. Так, симпатична нервова система прискорює серцебиття, розширює зіниці, гальмує секрецію шлункових залоз, перистальтику кишечнику тощо, а парасимпатична сповільнює серцебиття, звужує зіниці, збуджує секрецію шлункових залоз, прискорює перистальтику тощо.

Автономна нервова система

Симпатична система	Парасимпатична система
Збуджується під час переходу від стану спокою до стану фізичного і психічного напруження	Збуджується під час переходу від стану напруження до стану спокою
Прискорює ритм і збільшує силу скорочень серця	Уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця
Звужує артерії, підвищує кров’яний тиск	Розширює артерії, знижує кров’яний тиск
Зменшує перистальтику і секрецію органів травлення	Посилює перистальтику і секрецію органів травлення
Розслаблює сечовий міхур	Скорочує сечовий міхур
Розширює зіницю ока	Звужує зіницю ока
Посилює частоту дихання	Знижує частоту дихальних рухів, підтримує повільне, але глибоке дихання
Збільшує споживання кисню організмом	Зменшує споживання кисню організмом
Збільшує кількість цукру в крові	Зменшує кількість цукру в крові