Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по образотворчому мистецтву ⇒ Образи фантастичних істот у творах народних художників. Фантастична істота

Образи фантастичних істот у творах народних художників. Фантастична істота

Тема уроку. Образи фантастичних істот у творах народних художників. Фантастична істота.

Мета уроку. Продовжувати надавати учням відомості про наївне мистецтво; формувати в дітей образне, логічне, просторове мислення; розвивати комбінаторні здібності, навички та вміння зі створення фантастичної композиції; продовжувати формувати вміння аналізувати; навчати міркувати; виховувати в учнів уважність; стимулювати розвиток допитливості.

Обладнання:

– проектор, комп’ютер (ноутбук), екран, слайд-шоу;

– фарби, олівці, пензлик;

–

зошити-альбоми;

– репродукції картин Марії Приймаченко; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи;

– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С І. Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Епіграф уроку:

“Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі…”.

(Марія Приймаченко).

II.

Актуалізація опорних знань.

– Як ви вважаєте, що таке наївне мистецтво?

Примітив (наївне мистецтво) – напрям в образотворчому мистецтві, що використовує прийоми первісної народної та дитячої творчості. Робота з підручником (с. 87-88).

Розповідь учителя про М. Приймаченко.

Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можливості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою – ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. “Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі…” – так говорила про себе самобутня майстриня. “Починалося все це так, – згадувала художниця. – Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…”. Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини. Сусіди дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях.

Малювала Марія Приймаченко обома руками – як правою, так і лівою, але жодної відмінності, якою рукою було написано картину, не помітно.

Уперше про неї заговорили в 1936 році, коли у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки “Звірі з Болотні”. Марії тоді присудили диплом І ступеня.

Таким чином її твори з незмінним успіхом експонувалися на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі… Талант художниці визнали у всьому світі…

Справжнім шедевром серії про звірів став “Гороховий звір” (1977 р.). З усіх тварин, котрих малювала Марія Приймаченко, він – найліричніший. У нього великі вуха і грива, як у лева, тулуб прикрашають червоні “яблука”, на чолі, переніссі і щоках – трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір – яскрава кольорова пляма – зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент. Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота. Вона була не тільки прекрасною художницею, а й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: “Веснянки-роговички – веселії птички”,”Куріпочки пляшуть і хліб пашуть”, “Собачка Ада не боїться гада”, “Ворон дві баби мав – обох обнімав” тощо.

Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

Рік 2009 – це рік Марії Приймаченко, ініційований Президентом України і присвячений 100-річчю від дня народження української художниці, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України. Ще у 1994 році був створений Всеукраїнський благодійний фонд Марії Приймаченко, завданням якого стала популяризація мистецтва художниці.

Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич.

Звірі в гостях у лева

Їде осінь на коні

Бичок-третячок

III. Вправи за зразком.

Порядок виконання роботи:

1. Спочатку готуємо на аркуші колір фону для нашої фантастичної тварини. Викладаємо на палітру фарби, які нам знадобляться. Покриваємо весь аркуш різними мазками, крапками, смужками або іншими фігурами.

2. Поки “звіриний” папір висихає, робимо на іншому аркуші декілька начерків олівцем нашої фантастичної, казкової тварини.

3. Наш “звіриний” папір уже висох. Перевертаємо його білим до себе. Обираємо кращий олівцевий начерк і починаємо малювати його на великому аркуші. Тварина має бути великою за розміром, на весь аркуш.

4. Коли силует тварини вже добре видно на аркуші, час починати вирізувати його ножицями, акуратно й неквапливо. Обводимо силует ще раз за контуром олівцем, щоб не помилитися випадково й не відрізати зайвого.

5. Роздивимося аркуші кольорового картону й поміркуємо над тим, який колір фону більше підійде для нашої тварини.

6. Рухаємо тварину по всьому аркуші, шукаємо для неї найвдаліше або незвичайне розташування на малюнку.

7. Приклеюємо тварину.

Фізкультхвилинка.

Зупинить навчання час.

Фізкультпауза у нас.

Руки, наче крила в птаха,

Що летить, не знає страху.

Вгору-вниз їх підіймаю

І доверху підлітаю.

А тепер – метелик я,

Рух дає мені життя.