Опора
Тема
2 ПРОЦЕСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН
& 39. Опора
1. М’яка опора. Ви вже знаєте про кілька систем органів. Усі вони розміщуються в тілі, яке не може існувати без певної опори. Завдяки опорі тіло може зберігати якусь форму й має можливість рухатися. Різні групи організмів вирішують цю проблему по-різному. Основних способів чотири: гідроскелет, черепашка, зовнішній і внутрішній скелети. Розглянемо їх.
Чому так важко втримати в руках пожежний шланг (рис. 39.1)? Поки в. ньому немає води – він м’який. Але коли в нього подадуть
Рис. 39.1. У пожежному шланзі немає твердих частин (звісно, крім наконечника), а зігнути його чомусь важко…
Досконалості набув гідроскелет кільчастих червів (рис. 39.3). Перекачуючи рідину з одних сегментів
2. Черепашка й зовнішній скелет. Черепашка молюсків (рис. 15.2, с. 59) – це насамперед засіб захисту.
Під нею ховається тіло, пружність якого забезпечує гідроскелет. Деякі молюски втрачають черепашку (рис. 15.5, с. 60). А ось у членистоногих зовнішній скелет – не лише захист, а й опора (рис. 39.4). Представники найчисельнішого типу не можуть його втратити, бо інакше вони не зможуть рухатися.
М’язи, що забезпечують рухи членистоногих, прикріплюються до зовнішнього скелета з внутрішнього боку.
Зазначимо, що тварини із зовнішнім скелетом не можуть бути дуже великими. Найбільші сучасні тварини із зовнішнім скелетом належать до ракоподібних (рис. 11.1, с. 44).
За своїми розмірами вони набагато поступаються хребетним тваринам, які мають внутрішній скелет.
3. Внутрішній скелет хребетних. Опору тілу представників хребетних надає внутрішній скелет.
У перших представників цієї групи він був хрящовим, але в процесі еволюції хрящовий скелет хребетних змінюється на кістковий. Розглянемо, з яких частин він складається.
Рис. 39.2.
Як не дивно, цей вільноживучий плаский черв, який пливе, спирається на власну пухку тканину, що міститься всередині шкірно-м’язового мішка
Рис. 39.3. Дощовий черв’як рухається завдяки змінам форми тіла, які забезпечуються переміщенням рідини між сегментами
Рис. 39.4. Усередині лат лицаря (а) містилася людина з її внутрішнім скелетом. Зовнішній скелет членистоногих (б) – не лише захист, а й опора!
Осьовий скелет хребетних – це хорда (в архаїчних представників) або хребет, що складається з окремих хребців. Із кожним кроком еволюції скелет хордових ускладнювався, додавалися й змінювалися відділи, з яких складається хребет.
У риб (рис. 39.5) вирізняють тулубовий і хвостовий відділи. В амфібій додаються шийний і крижовий відділи, кожен із яких складається з одного хребця. У рептилій ці відділи вже складаються з декількох хребців кожен (рис. 23.8, с. 93). У птахів крижові хребці зростаються з тазовим поясом у складний криж (рис. 39.6). У ссавців (а також рептилій і птахів) тулубові хребці поділяються на грудні (пов’язані з ребрами) та поперекові (рис. 39.7). Грудна клітина виникає в рептилій (рис. 23.8, с. 93).
Череп – це скелет голови. Його частини – мозковий череп, що захищає головний мозок і найважливіші органи чуття, а також лицьовий череп, до складу якого входять початкові відділи дихального й травного шляхів (зябра, щелепи тощо, рис, 18.1, с. 71).
Рис. 39.5. Скелет променеперої риби (річкового окуня):
1 – череп; 2 – плавцеві промені; З – хребет; 4 – ребра; 5 – черевні плавці; 6 – грудний плавець
Рис. 39.6. Скелет птаха (голуба):
1 – череп; 2 – перший палець; 3 – другий палець; 4 – крила; 5 – складний криж; 6 – хвостові хребці; 7 – стегно; 8 – гомілка; 9 – цівка; 10 – пальці; 11 – нижні частини ребер; 12 – кіль груднини; 13 – верхні частини ребер; 14 – воронкова кістка; 15 – вилочка (зрослі ключиці); 16 – шийні хребці; 17 – дзьоб
Скелет кінцівок та їх поясів виникає в ході еволюції зі скелету парних плавців (рис. 21.5, с. 85). У чотириногих скелет кінцівок може зазнавати численних видозмін. Наприклад, у птахів і кажанів передні кінцівки перетворюються на крила, а в китоподібних – на ласти. Кінцівки можуть навіть зникати: китоподібні втрачають задні кінцівки, а безногі ящірки й змії – обидві їх пари. Характерним пристосуванням птахів до польоту є утворення кіля груднини (рис. 39.6). До нього прикріплюються м’язи, що опускають крила під час польоту.
Рис. 39.7. Скелет ссавця (кроля):
1 – череп; 2 – шийні хребці; 3 – грудні хребці; 4 – поперекові хребці; 5 – крижові хребці; 6 – хвостові хребці; 7 – тазовий пояс; 8 – стегно; 9 – стопа; 10 – гомілка; 11 – ребра; 12 – груднина; 13 – кисть; 14 – передпліччя; 15 – плече; 16 – плечовий пояс; 17 – нижня щелепа; 18 – зуби.
Опорна система тіла тварин може бути представлена гідроскелетом, черепашкою, зовнішнім або внутрішнім скелетами. Частинами скелета типових хребетних є осьовий скелет, череп, ребра (починаючи з рептилій – грудна клітина) і скелет парних кінцівок та їх поясів.
Гідроскелет; черепашка; зовнішній і внутрішній скелети; череп.
1. Яке значення для опори тварин, що мають гідроскелет, мають їх покриви?
2. Роздивіться скелет бобра (рис. 39.8). Які пристосування до живлення деревиною можна на ньому побачити?
3. Навіщо в наземних тварин з’являються шийний і крижовий відділи хребта?
4. Назвіть недоліки й переваги зовнішнього й внутрішнього скелетів.
Рис. 39.8.
4. Панцир черепах. Декілька груп хребетних мають на поверхні тіла захисні структури. Серед них – деякі променепері риби, броненосці. Найхарактернішими є черепахи.
Панцир черепах утворений із двох частин: верхньої (карапакса)
Та нижньої (пластрона). Ці частини поєднані рухомо. Панцир утворюється роговими щитками, під якими лежать кісткові пластинки. Хребці тулубового відділу, ребра й груднина зростаються з кістковим панциром (рис. 39.9). Можна вважати, що до складу панцира входить грудна клітина черепах. Черепахи – єдині тварини, у яких плечовий пояс розташований усередині грудної клітини. Шия з головою, кінцівки та хвіст висовуються з-під панцира, але можуть ховатися під нього.
Рис. 39.9. Скелет зеленої черепахи в музеї. У морських черепах кісткова основа пластрона частково зникла, і крізь отвори в ній можна побачити внутрішній бік карапакса
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...