ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ – ДИХАЛЬНА СИСТЕМА – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ

Дихання – одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, вико­ристання його в окислювально-відновних процесах, а також ви­далення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин. Найважливіший механізм газообміну у тварин і людини – дифузія. При дифузії молекули переміщаються з області їх високої концентрації в об­ласть

низької концентрації за рахунок їх власної кінетичної енер­гії. Проте переміщатися шляхом дифузії молекули можуть лише на малі відстані (до 1 мм.). При перенесенні речовин на великі від­стані в організмі тварин використовуються різні системи венти­ляції і транспорту газів. Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин, де він вступає в хімічні реакції, включає низку стадій: 1) вентиляцію легень (доставка кисню в альвеоли); 2) дифузію кисню з альвеол у кров легеневих капілярів; 3) перене­сення його кров’ю до капілярів тканин; 4) дифузію з капілярів в оточуючі тканини. Перша та друга стадії називаються легеневим
(зовнішнім) диханням, а четверта – тканинним диханням.

ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ   ДИХАЛЬНА СИСТЕМА   ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВЯ

Рис. 96. Органи дихання: а – схема дихальної системи; б – гортань (вигляд спереду і поздовжній розріз); в – фрагмент альвеол і капілярів; г – положення голосових зв’язок (24) у різні моменти відтворення звуків (вигляд зверху; схема); 1 – порожнина рота; 2 – порожнина носа; 3 – язичок; 4 – язик; 5 – глотка; 6 – надгортанник; 7 – гортань; 8 – голосовий апарат; 9- стравохід; 10 – трахея; 11 – верхівка легені; 12 – лівий бронх; 13 – бронхіоли; 14 – альвеоли; 15 – діафрагма; 16- навколосерцева порожнина; 17-плевральна щілина; 18 – легенева; 19 – пристінна плевра; 20 – частки правої легені; 21 – порожнина трахеї; 22 – щитовидний хрящ; 23 – тверде піднебіння; 24 – голосові зв’язки; 25 – вена; 26 – артерія альвеол; 27 – перснеподібний хрящ; 28 – під’язикова кістка.

Обмін газів між кров’ю і повітрям здійснюється дихальною системою, котра включає повітроносні шляхи та легені. Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа (cavum nasi), яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрі­шні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрі­шня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, вер­хній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок. У верхній частині носової порожнини знаходяться закін­чення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. З носогло­тки та глотки (pharynx) повітря поступає у гортань (larynx), яка складається з кількох хрящів, укріплених зв’язками (щитовид­ний, перснеподібний, два черпакуватих і надгортанник), і під’язикової кістки. Від відростків черпакуватих хрящів і внут­рішньої поверхні щитовидного хряща протягуються голосові зв’язки, між якими знаходиться голосова щілина. Коливання голосових зв’язок, викликані рухами голосових м’язів під час видиху, створюють звук. У відтворенні членороздільної мови окрім голосових зв’язок беруть участь також язик, губи, щоки, м’яке піднебіння, надгортанник.

На рівні 6-7-го шийних хребців гортань переходить у дихальне горло – трахею (від грец. tracheia arteria, буквально – шорстке дихальне горло). Вона складається з 16-20 хрящових неповних (приблизно 2/3 кола) кілець, які перешкоджають спаданню її стін.

Ці півкільця ззаду з’єднані між собою сполучнотканинною перетинкою з гладенькими м’язовими волокнами, що перепліта­ються. Нижній кінець трахеї ділиться на два бронхи (від грец. bronchos – дихальне горло), які потім багато разів гілкуються, утворюючи в легенях бронхіальне дерево. Найтонші гілочки нази­ваються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні легеневі пухи­рці – альвеоли, обплетені густою сіткою капілярів. Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін. Зсередини альвеоли вистелені шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів, який нази­вається сурфактантом. Його основна функція – підтримка по­верхневого натягу стінки альвеоли, її здібності до розтягування при вході й протидія спаданню при виході. Сурфактант має також бактерицидні властивості.

Легені (pulmones) займають майже весь об’єм грудної порож­нини і є пружними губчастими органами. Права легеня більше за об’ємом і ділиться борознами на три частки, ліва – на дві. Кожна легеня має верхівку й основу. На внутрішній поверхні легенів зна­ходяться ворота легенів, через які в них проходять бронхи, нерви і судини. Зовні легені вкриті епітеліальною оболонкою – плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, покрива­ючого легеню, і зовнішнього, що вистилає внутрішню порожнину грудної клітини. Між цими листками знаходиться замкнута пле­вральна порожнина з невеликою кількістю рідини. Рідина змен­шує тертя листків при дихальних рухах легенів.

Основна функція легенів полягає в забезпеченні газообміну між зовнішнім середовищем і організмом.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ – ДИХАЛЬНА СИСТЕМА – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я