Головна ⇒ 📌Менеджмент ⇒ Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності

Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Тема 5. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства

5.1. Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності

Перш ніж приступити до розгляду питань оцінки ефективності нових рішень, слід зупинились на ключових моментах – ефект та ефективність.

Ефект (від лат. Effectus) – це досягнутий результат від будь-якого заходу (у нашому випадку інноваційної діяльності) в його матеріальному, грошовому та соціальному вимірах.

Таким результатом від інноваційної діяльності

може бути:

– підвищення якості продукції;

– скорочення часу виробництва і обігу;

– вивільнення ресурсів тощо.

Ефективність – це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту і затрат на його досягнення.

Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними та кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах.

Залежно від результатів та витрат, які враховуються розрізняють такі види ефектів від інноваційної діяльності економічний, науково – технічний, податковий, соціальний, ресурсний та екологічний.

Будь-який

результат інновацій в вартісному виразі узагальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.

В науково-методичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності.

Ефекти від інновацій взаємопов’язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов’язані із науково – технічним, податковим і соціальним ефектами. В свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.

Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною грошовою сумою. Ефект може бути позитивним (економія) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто збитків, яких вдалось уникнути в результаті використання нової техніки (наприклад, використання водоочисних споруд дає можливість уникнути збитків, пов’язаних зі сплатою штрафів за порушення підприємством санітарних норм, а також збитків завданих навколишньому середовищу).

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

1) реалізації інноваційної продукції,

2) впровадження нового технологічного процесу,

3) покращення використання виробничих потужностей,

4) впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, тощо.

Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації.

Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:

1) підвищення науково-технічного рівня виробництва,

2) підвищення організаційного рівня виробництва і праці,

3) кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ліцензій, ноу-хау, ліцензій, тощо)

4) збільшенням частки нових інформаційних технологій та технологічних процесів,

5) підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва,

6) зростанням кількості науково-технічних публікацій,

7) підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів.

Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект.

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм.

Рис. 5.1. Види ефектів від інноваційної діяльності

Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

1) змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджується інновація;

2) покращенням умов праці робітників;

3) приростом доходу персоналу підприємства;

4) змінами в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації;

5) зміни у стані здоров’я працівників об’єкта,

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва й споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві.

Ресурсний ефект може бути відображений такими показниками:

1) зростання продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);

2) зростання фондовіддачі основних засобів;

3) зменшення матеріаломісткості продукції;

4) прискорення оборотності виробничих запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості тощо.

Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі й повністю входить до складу економічного ефекту.

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває екологічна безпека. Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення та експлуатації складних технічних систем,

Екологічний ефект оцінюється:

1) зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

2) зменшенням кількості відходів виробництва;

3) підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

4) покращенням екологічної продукції;

5) зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.

Екологічний ефект тісно пов’язаний з соціальним.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може бути двох видів: народногосподарський (макроекономічний) і комерційний.

Народногосподарський – загальний ефект за умовами використання нової техніки, інших нововведень; обчислюють шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки та усіх витрат на її розробку, виробництво і споживання.

Цей ефект враховує поряд з основними результатами (вартістю продукції, що виробляють за допомогою нової техніки) ще й супутні (вплив на суміжні ланки виробництва, навколишнє середовище, умови праці).

Розрахунок народногосподарського ефекту здійснюють на стадії обгрунтування та вибору найкращого варіанту проектного рішення.

Комерційний – це ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нової техніки, обчислюють на окремих стадіях “життєвого циклу” нової техніки (стадії розробки, виробництва, експлуатації). Він дає можливість оцінити ефективність технічних нововведень з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Розрахунок ефективності інновацій повинен дати відповідь на питання щодо доцільності видатків на інновації. Правильна оцінка економічного ефекту дає можливість приймати науково-обгрунтовані рішення щодо напрямів науково-технологічної політики, реалістично складати стратегічні плани інноваційного розвитку, раціонально розподіляти ресурси фірми, як власні, так і позичені.

Сутність оцінки економічної ефективності будь-якої господарської діяльності, в тому числі й інноваційної, полягає у зіставленні отриманого економічного ефекту із здійсненими витратами.

Об’єктом оцінки можуть виступати проекти, які являють собою різні типи інновацій. По-перше, об’єктом є засоби і знаряддя праці (машини, обладнання, споруди). Вони можуть бути новими, реконструйованими чи модернізованими, а крім того, такими, що створюються, виробляються, використовуються.

По-друге, об’єктом можуть бути предмети праці – сировина, матеріали, паливо, енергія. По-третє, окремі групи інновацій становлять предмети кінцевого споживання населення, технологічні процеси, методи організації виробництва, праці та управління.