Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Розділ 3. ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Тема 7. КРИМСЬКІ ГОРИ

§41. Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Географічна розминка

Пригадайте, в яких кліматичних поясах розташовані Кримські гори і Південний берег Криму.

З’ясуйте, яке живлення і водний режим у кримських річок.

Клімат. За кліматичним районуванням Кримські гори лежать у межах кліматичної області Гірського Криму та в кліматичній області Південного берега Криму. Тут переважає гірський помірно-континентальний

клімат, а на південному березі, захищеному горами від північних вітрів, він має риси субтропічного. Більш південне розташування Кримських гір зумовлює тут влітку найвищу в Україні величину радіаційного балансу і температури повітря. А близькість моря робить клімат м’яким, що добре відчувається взимку, коли утворюється значна кількість річної суми опадів. Сніг тут випадає щорічно, але стійкий покрив не утворюється.

Практичне завдання

За кліматичними картами атласу визначте основні кліматичні показники Кримських гір і Південного берега.

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 192. Флюгерна крона

дерева на Карабі яйла – свідчення частих сильних вітрів

У Кримських горах, як і в Карпатах, проявляється висотна кліматична поясність: з підняттям вгору на кожні 100 м радіаційний баланс зменшується у середньому на 25 МДж/м2, а температура повітря – на 0,65°. З висотою посилюється вітер. Сильні вітри, швидкість яких понад 15 м/с, бувають у горах 80-85 днів. Відомі роки, коли на Карабі-яйлі, яку вважають найвітрянішим місцем у Криму, сильні вітри тривали до 154 днів, а на Ай-Петрі – 125 (мал. 192). Трапляються в Криму й урагани зі швидкістю вітру понад 30 м/с. Вони виникають, коли тривалий час дмуть штормові вітри північно-східного напрямку.

Дивовижні об’єкти і явища

Пожирач снігу. У горах Криму нерідко спостерігається таке явище, коли з великої кількості снігу утворюється зовсім мало води. Це трапляється у разі дуже швидкого танення снігу під час вітру фену. Фен утворюється переважно тоді, коли повітряні маси перевалюються через Головне пасмо і спускаються вниз до моря. При цьому температура повітря дуже швидко підвищується на 18-20°, а відносна вологість, навпаки, знижується до 30 % і нижче. Сухе і тепле повітря поглинає вологу снігу, що тане, без утворення води.

Внутрішні води Кримських гір у цілому не дуже багаті, що зумовлено порівняно невеликою кількістю опадів, тривалим сухим літом, поширенням гірських порід, які розчинюються водою. Річкова мережа розвинена нерівномірно. У горах на висоті 600-1000 м розташована більшість джерел (мал. 193), з яких беруть початок струмки і річки, тому річкова мережа тут густіша (0,7-1,0 км/км2). На сході густота зменшується майже вдвічі.

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 193. Штучне водосховище (1) і джерело (2) у Кримських горах

Кримські гори

Факти сьогодення

Святі води. Назви джерел у Гірському Криму часто починаються на “Ай”, що з тюркської мови означає “святий”. Це недаремно, бо люди здавна обожнювали воду, ставилися до неї турботливо. Про це свідчить і той факт, що всі джерела перебувають тут на обліку. Нині їх налічують 2605, загальним обсягом понад 300 млн м3 за рік. Щоправда, більшість джерел є маловодними. Однак на 19 з них припадає майже 64 % усього підземного стоку Гірського Криму. Саме ці великі джерела живлять річки в період, коли практично немає опадів. На південних схилах гір і на Південному березі Криму великих джерел набагато менше. Найводоносніші з них використовують для водопостачання курортів і місцевого населення.

Річки гірського типу мають невеликі за площею басейни, незначну довжину і малу водність. Залежно від напрямку стоку поверхневих вод, річки поділяють на три групи: північно-західних схилів Кримських гір (Альма, Кача, Бельбек та ін.); річки Південного берега Криму (Учансу, Дерекойка, Улу-Узень та ін.); річки північних схилів Кримських гір (Салгир, Мокрий Індол та ін.). Вододілами слугують поверхні яйл.

Річки Криму мають мішане живлення, в якому значна частка припадає на дощове і підземне живлення. Найвищі рівні води спостерігаються неодночасно на річках різних груп. Так, на річках північно-західних схилів вони спостерігаються в будь-якому місяці з грудня по липень. На річках південного берега найвищі рівні води бувають переважно в період з грудня по квітень, а на річках північного схилу гір – у лютому та квітні.

Однак водний режим річок значно змінений через створення водосховищ і забірних систем для зрошення. На кримських річках і тимчасових водотоках створено 15 водосховищ загальним об’ємом понад 200 млн м3 (мал. 193).

Кримські гори відрізняються значними запасами підземних вод, які виходять тут на поверхню у вигляді джерел (мал. 193).

Рослинний покрив Кримських гір і Південного берега Криму вирізняється великою різноманітністю. У горах налічують понад 2200 видів рослин, багато з яких є ендеміками. (Пригадайте їхні назви). На південному березі поширені паркові насадження з кипарисів, пальм, платанів, магнолій, зростає тут і суничне дерево (мал. 194).

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 194. Суничне дерево (1), магнолія (2)

Історична довідка

Невід’ємні куточки ландшафту Південного берега Криму. Це – декоративні парки і сади, які виникли на самому початку XIX ст. при літніх резиденціях царів та аристократії. Найбільшими парками є Лівадійський (127 га), Алупкінський (близько 40 га) парки та Нікітський ботанічний сад (280 га). Перші два створені в ландшафтному стилі: враховані особливості пейзажу, уміло поєднуються місцеві дикорослі дерева з екзотичними. Найбільше тут можна побачити групи італійської і місцевої сосни, а також кедрів, платанів та ін. порід дерев. Сукупність усіх дерев і кущів у Нікітському ботанічному саду налічує понад 1500 видів, різновидів і форм, які розподілені на три парки. На відміну від двох попередніх парків, у ботанічному саду на першому плані не ландшафтні, а декоративні композиції.

Тваринний світ Гірського Криму багатий на лісові види, серед яких кримський олень і козуля. Крім них, тут мешкають кабани і муфлони, хоча чисельність останніх дуже невелика. Збереглися борсук, кам’яна куниця, лисиця та ласка. Птахів у кримських лісах небагато, тому тут майже не чути пташиного гомону. Утім тут трапляються дятли, ендемічні види синиць і чорноголової сойки, а також чорні дрозди, зяблики (мал. 195), горлинки. На Південному березі Криму мешкають плазуни, зокрема кримський гекон, леопардовий полоз і безнога ящірка жовтопуз (мал. 195). Серед комах тут численні цикади, москіти, ендемічна кримська жужелиця, махаон (мал. 195) та ін.

Висотна поясність. Для Кримських гір характерна висотна поясність грунтово-рослинного покриву (мал. 196). Передгір’я вкриті степовою рослинністю на щебенистих чорноземах. Степові ділянки чергуються з дубовими лісами на дерново-карбонатних грунтах. На Південному березі Криму поширені сухі ліси і чагарники на коричневих грунтах. Схили гір вкриті переважно дубовими і буковими лісами на бурих лісових грунтах. На вершинах яйл переважає лучно-степова рослинність на гірсько-лучних грунтах. Природоохоронні об’єкти. Внаслідок господарського освоєння природи Криму значно змінюються грунти, рослинність, умови мешкання місцевих диких тварин. Природні ландшафти поступаються антропогенним. Усі природні компоненти і природні комплекси потребують охорони і раціонального їх використання. З цією метою в Кримській гірській країні створено близько 120 природоохоронних територій. Вони є в кожній з трьох природних областей.

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 195. Тварини Криму

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 196. Висотна поясність Кримських гір

У Передгір’ї майже 30 природних об’єктів оголошені заповідними. Серед них 12 дубових гаїв, гора-останець Мангуп-Кале, Бельбецький і Качинський каньйони, печери – місця поселення палеолітичної людини та ін. Еталоном ландшафтів Головного пасма, які охороняють, є Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, заказник Великого каньйону Криму, заповідні букові гаї на Ай-Петрі та ін.

Визначними пам’ятками природи південнобережної області є заповідники “Мис Мартьян” та “Карадаг”. Крім них, тут зосереджені ще 27 ландшафтних і 15 прибережних заповідних урочищ. Прекрасними пам’ятками співдружності людини і природи є в цій області парки, що охоплюють площу понад 1000 га, 17 з них оголошені пам’ятками садово-паркового мистецтва.

Природні області. За складом ландшафтів у межах Гірського Криму виділяють три області: Передгірську лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримське південнобережне субтропічне Середземномор’я.

Передгірська лісостепова область поширюється на Внутрішнє і Зовнішнє куестове пасмо і міжпасмові зниження. Клімат передгір’я напівпосушливий, теплий з м’якою зимою. Грунтовий покрив строкатий. Найпоширеніші тут передгірські чорноземи і дерново-карбонатні грунти, на південному-заході трапляються коричневі. Основними ландшафтами області є куестові степові, які людина перетворила на сільськогосподарські угіддя: ріллю та виноградники; куестові лісостепові, лісові куестові. Найосвоєнішими є міжпасмові полого-хвилясті чагарниково-степові ландшафти. Тут розташовується більшість населених пунктів, прокладені залізниця й автомагістралі. У Внутрішньому пасмі трапляються ще й низькогірні лісові ландшафти, а в долинах річок – долинно-терасні.

Головне гірсько-лучно-лісове пасмо. У назві цієї області добре помітні її основні ландшафтні особливості: панування лісових та лучних комплексів. Властивості клімату різних частин Головного пасма різноманітні. Саме вони та рельєф, що змінюються із заходу на схід, зумовили різноманітність ландшафтів. У цілому клімат змінюється від помірно жаркого напіввологого у низькогір’ї до прохолодного надмірно зволоженого на західних яйлах. Усі ландшафти поділяють на низькогірні, середньогірні та ландшафти яйл. На низько – і середньо-гір’ях переважають різні за видовим складом ліси, залежно від орієнтування схилів і розташування на заході, у центрі чи на сході Головного пасма. Найпоширеніші дубові, ялицево-дубові, соснові, букові, скельнодубові, буково-грабові ліси. Яйлинські ландшафти охоплюють вирівняні вершинні закарстовані поверхні і представлені гірсько-лучними лісостепом і степом.

Проблема

Учені називають багато причин безлісся яйл. Дехто з них пояснює відсутність лісу тривалим і надмірним випасом худоби. Як ви вважаєте, які саме природні умови могли стати причиною відсутності лісів на яйлах?

Кримське південнобережне субтропічне Середземномор’я як природна область збігається з приморським ландшафтним поясом південного схилу Головного пасма. У рельєфі області переважає низькогір’я, порізане глибокими долинами річок, ярів і балок. Клімат має ознаки середземноморського типу: на заході – жаркого посушливого з помірно теплою зимою, на сході – дуже посушливого, з дуже м’якою зимою. Основними ландшафтами області є скелясті низькогір’я з реліктовим ялицево-сосновим рідколіссям, зсувні низькогір’я з ялицево-дубовими лісами, нахилені сильно розчленовані низькогір’я з ялицевим рідколіссям та дубово-фісташковими заростями (мал. 198), терасовані нахилені рівнини і низькогірні хребти з полинно – злаковими і ковилово-типчаковими степами. Особливі ландшафти сформувалися у межах гір-лаколітів – Аюдаг, Кастель та ін., для яких характерні широколисті ліси і дубові сухостійні чагарники з підліском із вічнозелених рослин. Особливим зовнішнім виглядом вирізняються ландшафти вулканічних приморських низькогір’їв з дубовим рідколіссям і степами, наприклад такі, як на Карадазі.

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 197. Плантації лаванди

Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області

Мал. 198. Фісташка туполиста

Особливості кліматичних умов дають змогу вирощувати в цій природній області ефіроолійні культури, зокрема троянду, лаванду (мал. 197), шавлію, а також високоякісні сорти винограду. Завдяки цілющому кліматові, мальовничим горам, теплому морю, екзотичній рослинності цей край здавна вважають здравницею і районом активної рекреаційної діяльності. Багато ландшафтів зазнали перетворення, а деякі повністю замінені на антропогенні.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Кримська гірська країна розміщена у кліматичних областях Гірського Криму з помірно континентальним кліматом та кліматичній області Південного берега Криму з ознаками середземноморського клімату. Кримські річки поділяють на три групи: північно-західних схилів Кримських гір; річки Південного берега Криму; річки північних схилів Кримських гір.

Для Кримських гір характерна висотна поясність грунтово-рослинного покриву.

За складом ландшафтів у межах гірського Криму виділяють три області: Передгірську лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримське південнобережне субтропічне Середземномор’я.

У Кримській гірській країні створено близько 120 природоохоронних територій.

Самоперевірка

Запропонуйте способи охорони унікальної природи Кримської гірської країни, крім створення природоохоронних територій.

Поясніть, як змінився би клімат Криму, коли б не було гір або коли гори простягалися не із заходу на схід, а з півночі на південь.

Яка роль поверхневих і підземних вод Гірського Криму у формуванні ландшафтів і життєдіяльності людини?

Назвіть основні грунтово-рослинні висотні пояси у Гірському Криму.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Особливості природних умов і ресурсів. Природоохоронні території. Природні області