Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень

СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ

§ 31. Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень

Речення, у яких є всі члени речення, необхідні для певного структурного типу, називаються Повними : Без мрії не родить жито.

Речення, у якому пропущено якийсь член, називається Неповним : Дівчата зайшли до класу першими, а хлопці – останніми

(неповне).

Неповні речення поділяються на:

Контекстуальні Ситуативні

Пропущений член визначається з контексту: відсутні члени речення не поновлюються:

Пішов він до річки,

за ним – другі, треті. Дівчина простягла продавцеві гроші. Той сердито буркнув: “Що?”

341. 1. Дерево славиться плодами, людина – трудами. 2. Від роботи мозолі на руках, від їжі – на губах. 3. Бджола жалить жалом, а людина – словом. 4. Дерево живиться коріннями, людина – дружбою.

342. Неповні контекстуальні: Вливається в Дніпро Сула, житія людей – в історію. Андрій додому поспіша, а сонце – у зеніт.

Неповні ситуативні: А чи радість буває гіркою? – Буває. Як приходить до вас запізно. Ви з ким?

Еліптичні: Тиша й темрява навкруги зненацька розкололися й спалахнули. Тоді ще раз. Серед неба горить

білолиций.

Типи слів-речень

Стверджувальні

Заперечні

Питальні

Спонукальні

Так. Еге. Атож. Справді. Гаразд.

Ні. A hіНема. Навпаки.

Так? Ні? Хіба? Дійсно?

Годі. Геть. Стоп. Гайда.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Особливості вживання в мовленні повних і неповних простих речень, слів-речень