Головна ⇒ 📌Рослинництво ⇒ ОЗИМІ ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

ОЗИМІ ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

10.2. ОЗИМІ ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

Для зміцнення кормової бази рано навесні у лісостепових районах велике значення має вирощування озимих проміжних культур. Цінною для проміжних посівів є озима вика. До таких сумішок можна вводити озиме жито, озиму пшеницю, райграс багатоукісний, інкарнатну конюшину та озимий ріпак. Озиме жито або пшениця в сумішці з викою забезпечує більший врожай, ніж чисті посіви жита. Вика багата на білковий корм. Крім того, вона збагачує грунт на азот і є добрим попередником для вирощування інших сільськогосподарських

культур.

Сівба і вирощування озимих кормових сумішей передбачають чітку організацію праці, оскільки за часом вони збігаються зі жнивами – періодом найнапруженіших робіт. У разі запізнення із сівбою озима вика та інкарнатна конюшина до зими слабо розвиваються і часто вимерзають.

У багатьох господарствах західних областей України, на дослідному полі Львівського державного аграрного університету в Дублянах, на експериментальній базі Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН урожайність зеленої маси озимої вики з житом становить від 150 до 300 ц/га, що відповідає 40-64

ц/га сіна.

Озима вика в Чернівецькій області добре росте із озимим ячменем. Кормові сумішки, до складу яких входять такі цінні трави, як конюшина інкарнатна і райграс багатоукісний, на жаль, ще мало поширені у виробництві.

У сівозміні озимі сумішки можна розміщувати на удобрених окультурених грунтах після озимих пшениці, ячменю, ріпаку. Однак найдоцільніше їх розміщувати після озимої пшениці, оскільки грунт після неї найродючіший. Перед сівбою озимих сумішок доцільно вносити незначні дози органічних і фосфорно-калійних добрив, що значно підвищує врожай і прискорює ріст рослин наступної культури.

Озиму вику з житом можна розміщувати також на супіщаних грунтах. Недоліком вирощування цієї сумішки є те, що озима вика досягає повного розвитку тоді, коли стебла жита вже досить загрубіють, тобто в середині травня. У зв’язку з цим озиму вику потрібно висівати у другій декаді серпня, а через 2-3 тижні підсівати до неї жито. Озиме жито можна замінити райграсом багатоукісним або озимою пшеницею, стебла якої грубішають пізніше.

До сумішки озимої вики з житом рекомендується вводити також інкарнатну конюшину, яка вже в травні забезпечує врожай зеленої маси. Норма висіву озимої вики – 40-60 кг, жита або пшениці – 50-60, конюшини інкарнатної – 20-25, райграсу багатоукісного – 15-20 кг/га. Сумішки скошують на зелений корм на початку цвітіння вики – на початку травня.

Сорти вики зазвичай зимують добре у лісостепових районах.

Велику роботу з вивчення і впровадження у виробництво озимих проміжних культур у Польщі провів проф. Б. Свентоховський. У його дослідах найвищу врожайність зеленої маси (260-320 ц/га) мали в сумішці жита (60 кг) + озимої вики (40 кг/га) + інкарнатної конюшини (20 кг/га) при сівбі в першій і другій декадах серпня.

У районах достатнього зволоження цінними кормовими культурами є озимий ріпак і суріпиця як скоростиглі культури. Кормова стиглість суріпиці настає у фазі бутонізації (в середині – наприкінці квітня), на 7- 10 діб раніше, ніж озимого ріпаку. Для використання на зелений корм і випасання ці культури можна висівати у кілька строків: післяукісно, післяжнивно і як озимі. В післяукісних проміжних посівах їх висівають після озимих та ранніх ярих на зелений корм. Упродовж літа вони не утворюють генеративних органів, перебувають у фазі розетки на вкорочених пагонах, унаслідок чого мають високу кормову цінність. За достатнього вмісту вологи й поживних речовин через 50-60 діб рослини придатні для повторного використання.

У післяжнивних проміжних посівах озимий ріпак і суріпицю висівають після озимих та ярих зернових наприкінці липня. До припинення вегетації вони досягають висоти 50-70 см, і їх можна скошувати на корм до випадання першого снігу, оскільки осінні приморозки не пошкоджують рослин. Навесні рослини, якщо у них збереглися точки росту, відростають і можуть дати другий урожай.

Найпоширеніші озимі проміжні посіви озимого ріпаку і суріпиці для весняного використання. Оптимальний строк сівби цих культур припадає на другу декаду серпня – висота рослин до припинення вегетації восени досягає 12-16 см і на них утворюється по шість-вісім добре розвинених листків.

Досить перспективною є також підзимня сівба озимого ріпаку і суріпиці перед замерзанням грунту. Сходи на таких посівах з’являються навесні, а зелена маса досягає укісної стиглості пізніше – наприкінці травня – на початку червня.

Висівають озимий ріпак і суріпицю найчастіше суцільним рядковим способом з міжряддями 15 см, а також широкорядним – з міжряддями 30 см. Норма висіву при суцільному способі сівби – 12-14 кг/га насіння ріпаку і 8-10 кг/га суріпиці, при широкорядному її дещо зменшують.

Озимий ріпак для осіннього використання можна висівати в сумішці з горохом, вівсом, житом із розрахунку ріпаку – 75%, гороху, вівса чи жита – 50% повної норми висіву. За даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, з сумішки озимого ріпаку з вівсом, висіяної 20 серпня, на 58-й день вегетації зібрали понад 400 ц/га зеленої маси. Для весняного використання можна висівати ріпак з райграсом багатоукісним. При цьому до рекомендованої норми висіву ріпаку на чистих посівах можна добавляти 25-30 кг насіння райграсу, який забезпечує два-три укоси зеленої маси.

Озиму суріпицю використовують у змішаних посівах лише з житом. Норма висіву – 5-6 кг насіння суріпиці і 100 кг жита.

Озимі проміжні культури мають велике агротехнічне значення: зменшують забур’янення полів, підвищують родючість грунту і є добрими попередниками для багатьох сільськогосподарських культур – проса, гречки, картоплі, кукурудзи на силос, кормової капусти тощо.

Застосовуючи в існуючих сівозмінах посіви проміжних культур та повніше використовуючи вегетаційний період, можна на 20% збільшити їх посівну площу.

Можливість висівання проміжних культур залежить від господарських та грунтових умов окремих районів і господарств. Доведено, що запровадження проміжних культур дає змогу збирати три врожаї за два роки, що зменшує собівартість продукції і збільшує доходи господарств.