ПІСЛЯЖНИВНІ Й ПІСЛЯУКІСНІ ПОСІВИ – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ



ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

10.1. ПІСЛЯЖНИВНІ Й ПІСЛЯУКІСНІ ПОСІВИ

Післяжнивні посіви у західних областях і на Поліссі застосовують давно. Під них найкраще відводити поля після ранньостиглих культур – озимого та ярого ячменю, жита, озимого ріпаку та ранніх сортів озимої пшениці. Післяукісні посіви розміщують після сумішок озимої вики з житом, іноді – після вико-вівсяної сумішки раннього строку сівби.

Велике значення для післяжнивних посівів має правильний добір культур. На кращих грунтах слід вирощувати кукурудзу в сумішці з кормовими

бобами або іншими зернобобовими (з соєю), вико-вівсяну сумішку, кормові боби, соняшник, ріпу-стернянку; на піщаних – кормовий люпин, який здебільшого використовують восени на зелений корм або на силос.

На Поліссі і в Прикарпатті застосовують післяжнивні посіви кормового люпину. Найкраще сіяти люпин після збирання жита, озимого і ярого ячменю, озимого ріпаку (до 10 липня). Сівба в перші дні серпня не завжди ефективна, оскільки рослини розвиваються повільно і мало формується зеленої маси.

Для збільшення кормових ресурсів на малородючих грунтах потрібно висівати люпин з іншими кормовими рослинами (ярою викою,

пелюшкою, сераделою, кормовими бобами, вівсом, кукурудзою). У вики, пелюшки, серадели витке стебло, густо вкрите листям, тому їх доцільно вирощувати у сумішці з кормовим люпином, кормовими бобами, які мають міцне стебло і можуть бути підтримуючими культурами.

Змішані посіви зернобобових і кормових рослин забезпечують значно вищі врожаї зеленої маси, їх сіно має високі якості, силос – високу кормову цінність.

Жовтий кормовий люпин дає високі врожаї зеленої маси на малородючих піщаних грунтах Полісся, а також на підзолистих грунтах Передкарпаття. Білий великонасінний люпин достигає пізно і його доцільно вирощувати в Закарпатській області.

Досліди, проведені в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН, а також у Львівському державному аграрному університеті, показали, що післяжнивний люпин восени формує велику кількість зеленої маси (250-300 ц/га), яка містить 100-120 кг азоту, що відповідає 6- 7 ц білка на 1 га. Ще вищі врожаї зеленої маси дає люпин, коли його сіяти раніше, після збирання сумішки озимої вики з житом.

За систематичної сівби післяжнивного люпину можна не тільки мати багато зеленого корму, а й підвищити врожаї інших сільськогосподарських культур. На піщаних грунтах післяжнивний люпин доцільно використовувати на зелене добриво. Досліди, проведені на піщаному грунті Сарненської дослідної станції на Поліссі, доводять, що приорювання 25 т/га зеленої маси післяжнивного люпину забезпечує підвищення врожаю картоплі на 60-80 ц/га, що за ефективністю можна порівняти з внесенням 20 т гною.

Досить ефективним є також внесення невеликих доз гною (10 т/га) одночасно з приорюванням післяжнивного люпину. З гноєм у грунт потрапляє багато мікроорганізмів, які прискорюють процеси розкладання зелених добрив. Досліди показали, що при недостатній кількості гною його можна доповнювати торфокомпостом. У господарствах Пустомитівського району Львівської області на сірих суглинках після приорювання 20 т/га післяжнивного люпину приріст урожаю картоплі становив 60 ц/га при врожаї 180 ц/га.

У лісостепових районах, на Поліссі та Передкарпатті слід детальніше вивчати питання вирощування високих урожаїв післяжнивного люпину, льону-довгунця. Льоносійні господарства Житомирської та Львівської областей мають великий досвід вирощування післяжнивного льону-довгунця.

Під післяжнивний льон-довгунець найкраще відводити поля, з яких зібрано озимий ріпак, озимий і ярий ячмінь. Льон-довгунець можна розміщувати також після сумішки озимої вики з житом. Зібравши попередню культуру, потрібно відразу провести оранку, боронування важкими боронами, внести мінеральні добрива (1,5-2 ц/га). Крім того, рекомендується вносити по 2-3 ц/га пташиного посліду і попелу.

У господарствах Яворівського району Львівської області льон сіяли після озимого ріпаку і з кожного гектара отримали по 4 ц волокна й 1 ц насіння. На дослідному полі Львівського державного аграрного університету в Дублянах льон-довгунець, висіяний 5-15 липня (після збирання озимого ріпаку), забезпечив у середньому врожай 4-5 ц/га волокна.

Під післяжнивні посіви льону-довгунця потрібно відводити низинні поля зі зволоженими грунтами. Вирощування післяжнивного льону-довгунця у досить вологих районах Лісостепу і Полісся є важливим джерелом отримання додаткової кількості волокна високої якості, придатного для виготовлення тонких тканин.

Кукурудза в Закарпатській і Чернівецькій областях, висіяна після укісно після сумішки озимого жита з викою, забезпечує високі врожаї зеленої маси, а при використанні ранніх сортів – навіть зерна. Післяжнивні посіви кукурудзи досить ефективні навіть у роки з пізніми осінніми приморозками. Якщо приморозки настають у другій половині вересня, ріст кукурудзи припиняється.

Великі можливості для вирощування післяжнивних культур у південних районах зрошуваного землеробства. На Брилівській дослідній станції на зрошуваних землях після стерньових попередників із застосуванням передпосівного вологозарядкового поливу і двох поливів та підживлення під час вегетації на післяжнивних посівах (сівба 13 липня) в середньому за вісім років мали 356 ц/га зеленої маси кукурудзи, 125 цукрового буряку та по 15-17 ц/га зерна післяжнивної гречки. На півдні країни на зрошуваних землях пожнивні посіви суданської трави після озимої пшениці забезпечують високі врожаї зеленої маси і сіна.

Досліди, проведені в Дніпропетровському аграрному університеті на зрошуваних землях Степу, дали змогу виявити високу ефективність післяжнивних насаджень картоплі. В умовах зрошення після застосування чотирьох вегетаційних поливів по 500-600 м3/га води середня врожайність бульб становила 250 ц/га. Сприятливі водний і температурний режими, які створюються на післяжнивних насадженнях картоплі в умовах зрошування, позитивно впливають на насінні якості бульб, зменшують вироджування рослин, що значно підвищує врожайність культури в наступні роки.

Ефективне вирощування проміжних культур і на грунтах Білорусі. Післяжнивні й післяукісні посіви кормових культур (пелюшко-вівсяної та вико-вівсяної сумішок, кормового люпину, турнепсу, кормової капусти, соняшнику, кукурудзи та інших культур) доцільні лише під час вирощування на родючих грунтах після удобрених попередників або після внесення перед сівбою органічних чи мінеральних добрив. Дані Білоруського науково-дослідного інституту землеробства і кормів свідчать, що для вирощування високого врожаю післяжнивні соняшник і кукурудзу потрібно висівати в сумішці з бобовими культурами – кормовими бобами, пелюшкою, ярою викою або кормовим люпином. Бобових у сумішці висівають 40-50% норми чистого посіву, а кількість насіння соняшнику і кукурудзи відповідно зменшують.

У поліських районах України і Білорусі, де переважають грунти легкого гранулометричного складу, як підсівну проміжну культуру доцільніше використовувати сераделу. Сераделу підсівають ранньою весною під озиме жито на зерно. Після збирання жита серадела у другій половині літа нарощує близько 70-100 ц/га зеленої маси, яку використовують на зелений корм або для випасання у вересні – жовтні. Вищі врожаї забезпечує серадела при підсіванні під озиме жито на зелений корм. Після збирання жита серадела впродовж літа дає два повноцінні укоси – 120-150 ц/га високоякісної зеленої маси. Під жито навесні підсівають також кормовий люпин.

Обробіток грунту під післяжнивні культури починають відразу після збирання попередньої культури. Слідом за передпосівною оранкою і боронуванням проводять коткування для появи дружних сходів. На легких грунтах обов’язкове повторне коткування.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Прямолінійне поширення світла.
Ви зараз читаєте: ПІСЛЯЖНИВНІ Й ПІСЛЯУКІСНІ ПОСІВИ – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ