Педагогіка Олександра Духновича
Історія педагогіки України
Розділ IV
ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII-XIX ст.
2. Педагогіка Олександра Духновича
Олександр Васильович Духнович (1803 – 1865) – один з найвиз начніших закарпатських будителів, педагог, письменник, організатор народного шкільництва, громадський діяч. Він зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної думки. О. Духнович народився в сім’ї священика. Після закінчення Ужгородської гімназії і духовної семінарії деякий час працював домашнім вчителем. Усвідомлюючи економічну, політичну
Мету і завдання школи Олександр Духнович вбачав у формуванні особистості громадянина і патріота. Відповідно до цих завдань він розробив основи розумового, морального і фізичного виховання дітей та молоді.
У процесі розумового виховання учні мають засвоїти певне коло знань, що розвинуть їхні пізнавальні здібності. Ці знання стануть у пригоді в майбутній практичній діяльності, бо освіта не самоціль.
У початковій школі треба вчити географію, ботаніку, зоологію, сучасні іноземні мови, землеробство, садівництво, бджільництво. Таке надто широке для початкової школи коло знань пояснювалось прагненням Олександра Духновича забезпечити в єдиному доступному для українського населення типі школи на Закарпатті грунтовну підготовку учнів.
Розумове виховання слід тісно пов’язувати з моральним, у процесі якого діти вчаться розрізняти в житті чесне і нечесне. О. Духнович закликав виховувати в дітях почуття власної гідності, порядність, милосердя, доброзичливість, людяність, правдивість, дисциплінованість.
Олександр Духнович особливо наголошував на вихованні в молодого покоління працьовитості. Він звертав увагу нате, що до праці треба підходити як до важливого засобу фізичного виховання та інтелектуального розвитку. У зв’язку з цим Олександр Духнович розробив систему трудового навчання і виховання, приділивши велику увагу праці дітей і молоді у сільському господарстві. Важливе значення також надавалося фізичному вихованню як необхідній умові загартування і підготовки до трудової діяльності. Цьому мала сприяти чітка система “природних (фізичних)вправ”.
З повагою і водночас вимогливо ставився Олександр Духнович до особи вчителя, від якого значною мірою залежали результати виховання. Він повинен мати справжнє покликання до педагогічної професії, добре знати предмет, який викладає, бути високоморальною людиною, вміти вибирати найкращі методи навчання.
Ефективність праці вчителя певного мірою залежить від того, як виховуються діти в сім’ї. Олександр Духнович зробив помітний внесок у розвиток теорії родинного виховання.
Завдання батьків, наголошував він, дбати про фізичний розвиток дітей, прищеплювати необхідні гігієнічні навички, виховувати дітей у дусі любові до праці. Батьки повинні давати своїм дітям добрий особистий приклад, готувати їх до навчання у школі.
Педагогічна спадщина Олександра Духновича вдало поєднує як на родну педагогіку, так і загальні педагогічні положення. Свого часу вона послужила розвитку вітчизняної педагогічної думки і не втратила значення для сучасної освіти, навчання й виховання.