ПЕРЕНОСНИКИ ПАРАЗИТІВ

Related posts:

1. Життєві цикли паразитів – Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ Розділ 3 БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ 3.2. Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини 3.2.7. Життєві цикли паразитів Для більшості паразитів характерними є складні цикли розвитку, пов’язані зі зміною хазяїна. Залежно від своєї ролі в життєвому циклі паразита хазяїн буває: – остаточним, або дефінітивним (від лат. defenitivus […]...
2. ПЕРЕНОСНИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ Екологія – охорона природи ПЕРЕНОСНИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ – членистоногі посередники (воші, комарі, кліщі тощо), які передають збудників інфекц. та інвазійних захворювань від хворих особин чи бактеріоносіїв (вірусоносіїв) здоровим....
3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТРОФІЧНІ ТИПУ “ХИЖАК – ЖЕРТВА” Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТРОФІЧНІ ТИПУ “ХИЖАК – ЖЕРТВА”- пошук, напад, умертвлення і наступне поїдання одного організму ін. Здебільшого жертвою є особини ін. виду, зрідка – того самого виду (канібалізм)....
4. КАНІБАЛІЗМ Екологія – охорона природи КАНІБАЛІЗМ – 1) поїдання тваринами особин того самого виду, іноді власного потомства (напр., мальків свого виду багатьма видами риб); один із виявів внутрішньо-родової конкуренції; 2) людоїдство; 3) переносно – звірство, жорстокість, варварство....
5. ПАРАЗИТОНОСІЙ Екологія – охорона природи ПАРАЗИТОНОСІЙ – особина, заражена паразитом, від якої можуть заразитися ін. особини. Сам П. може помітно не потерпати від паразитів, у той час коли заражувані від нього ін. особини можуть тяжко хворіти. П. часто буває основним хазяїном паразита. Такі взаємозв’язки можуть спостерігатися між особинами різних видів....
6. Вплив паразитів на хазяїна – Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ Розділ 3 БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ 3.2. Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини 3.2.4. Вплив паразитів на хазяїна Вплив паразита на хазяїна дуже різноманітний. Перш за все паразит, знаходячись у тілі хазяїна, діє механічно. Так, міхур ехінокока тисне на органи, порушує їх функціонування. Стьожкові черви й […]...
7. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ Екологія – охорона природи ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ – 1) здатність особин будь-якого виду, в т. ч. й людини, вижити до певного моменту життєвого циклу, напр. до початку періоду розмноження; 2) генотипно зумовлена здатність певної особини (або популяції) будь-якого виду, в т. ч. й людини, жити і давати потомство....
8. ПОТОМСТВО Екологія – охорона природи ПОТОМСТВО – 1) особини наступних поколінь відносно попередніх; 2) сукупність потомків (дітей, онуків, дочірніх особин тощо) однієї певної особини або пари (людини, тварини, рослини)....
9. ЧИННИК ФІЗІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – індивід. чинник-2, що впливає на функції того самого організму, тобто самовплив. Напр., стрес....
10. КОМАХИ – ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ ТА ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ І ТВАРИН Біологія – універсальний довідник ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ КОМАХИ – ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ ТА ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ І ТВАРИН Зовнішніми паразитами людини і ссавців є кровосисні комахи: воші, блохи, деякі клопи, а також різні двокрилі – комарі, мошки, москіти, гедзі. Ці комахи не лише дошкуляють тваринам і людині своїми укусами, а й переносять збудників небезпечних […]...
11. АЛЕЛОГОНІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОГОНІЯ – безпосередні відношення організмів в угрупованнях з перенесенням енергії і речовини від особини до особини....
12. ПОВНОТА ФІТОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ПОВНОТА ФІТОЦЕНОЗУ (у застосуванні до лісу – повнота деревостою) – ступінь використання умов середовища домінантним видом рослини; для лісу – запас деревини домінантного виду на одиницю площі (приймається за 1, нижчі показники виражаються в десятих частках); для чагарникових, напівчагарникових та трав’янистих рослин П. ф. визначається за сумою спроектованого покриття виду (видів) […]...
13. РОЗМНОЖЕННЯ НЕСТАТЕВЕ Екологія – охорона природи РОЗМНОЖЕННЯ НЕСТАТЕВЕ – здатність живих організмів відтворювати собі подібних, що необхідно для підтримання існування виду, шляхом утворення спор або вегетативним способом (брунькування, бульби, цибулини, пагони, вуса, щеплення). Головна особливість Р. н. у тому, що нове покоління є похідним лише однієї батьківської особини і утворюється з соматичних (вегетативних) клітин....
14. ПОПУЛЯЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – особини одного виду, що мешкають у межах одного біогеоценозу....
15. ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ Екологія – охорона природи ЗРІЛІСТЬ ОСОБИНИ – здатність особини до розмноження, як правило, в разі досягнення нею морфол. та психофізіол. характеристик дорослого організму....
16. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – вузькі морфофізіол. пристосування, адаптація окремих видів рослин і тварин до порівняно сталих специф. умов навколишнього середовища. Напр., спеціалізація кишкових паразитів, повна біол. відповідність гриба-паразита і рослини-живителя. С. о. виникла в процесі еволюц. розвитку....
17. АРЕАЛ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи АРЕАЛ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ – біотоп, зайнятий родиною тварин, іноді однією особиною. Має власні межі і здебільшого охороняє себе від ін. особин того самого виду....
18. ТЕРИТОРІЯ ОСОБИНИ, РОДИНИ Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ ОСОБИНИ, РОДИНИ – індивід, ділянка мешкання особини чи родини, яка активно захищається....
19. ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА – заг. сума вимог організму, популяції чи виду до прир. середовища існування, яке включає всі компоненти, що утворюють середовище, живлення, взаємовідносини з іншими організмами того самого та ін. видів тощо....
20. ІНТЕРСЕКСУАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ІНТЕРСЕКСУАЛЬНІСТЬ – наявність у різностатевої особини поряд з окремими ознаками, типовими для жіночої або чоловічої статі, ознак, що містять у собі риси обох статей. Такі особини називають інтерсексами....
21. ОРГАНІЗМИ КОЛОНІАЛЬНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ КОЛОНІАЛЬНІ – організми, у яких особини дочірніх поколінь при нестатевому розмноженні (брунькуванні) залишаються з’єднаними з материнським організмом, утворюючи колонію. О. к. інколи наз. також організми, які постійно чи тимчасово ведуть скупчений спосіб життя. Напр., деякі бактерії, попелиця, більшість птахів....
22. ІМПРИНТИНГ Екологія – охорона природи ІМПРИНТИНГ – процес формування в ранній період розвитку особини стійкої індивід, вибірковості щодо зовн. стимулів. І. є механізмом інформ. контакту з довкіллям, що виявляється, напр., у прив’язаності новонароджених або вилуплених з яйця особин до будь-якого об’єкта чи істоти, що рухається, які сприймаються потомством за батьків....
23. ПОПУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ – 1) сукупність особин одного виду, що протягом великої кількості поколінь населяють певний простір, усередині якого практично здійснюється тією чи ін. мірою панміксія; відокремлена від сусідніх аналогічних сукупностей певним ступенем тиску тих чи ін. форм ізоляції. П. має складну біохронологічну структуру: за віком, статтю, просторовим та спорідненим об’єднанням особин. Кожна […]...
24. МОНОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи МОНОЦЕНОЗ – угруповання, рослинність якого складається виключно чи переважно з одного виду, напр. на піщаних берегах водойми, засолених мор. пляжах. Рідкісне в природі явище....
25. ТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ – 1) механізм самороз’єднування в просторі особин і груп організмів; 2) властивість більшості тварин триматися певної території чи акваторії впродовж життя й охороняти цей простір від проникнення ін. особин того самого виду....
26. СКРУБЕР Екологія – охорона природи СКРУБЕР – циліндричний апарат, де пром. газ (напр., доменний) очищають від небажаних домішок (напр., пилу) рідиною (переважно водою), що контактує з ним....
27. ПІДВИД Екологія – охорона природи ПІДВИД – 1) організмів – геогр. раса, геогр. популяція – частина виду, що в процесі еволюції набула під впливом клімат, або інших чинників середовища стійких особливостей, які відрізняють їх від сусідніх частин виду (особини різних П. можуть схрещуватися в природі); 2) грунтів – таксономічна відмінність у грунт, покриві. П. грунтів розрізняють […]...
28. КОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи КОАДАПТАЦІЯ – 1) взаємне пристосування різних форм живих організмів, що існують разом (напр., комах – до запилення рослин, а рослин – до запилення комахами); 2) взаємне морфол. та функц. пристосування різних органів особини, що виробились у процесі її розвитку....
29. МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН БІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН БІОЛОГІЧНИЙ, боротьба біологічна – група заходів, спрямованих на зменшення чисельності небажаних у госп-ві організмів за допомогою ін. видів – тварин-хижаків, вузькоспеціалізованих рослиноїдних видів чи паразитів (біометод) або шляхом стерилізації самців шкідливого виду та витіснення ними фертильних, що врешті-решт призводить до депопуляції....
30. ДОМІНАНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ДОМІНАНТНІСТЬ, домінування – 1) здатність виду займати панівне становище в угрупованні та спричинювати переважний вплив на біоценотичні процеси; 2) форма взаємозв’язку парних (алельних) генів, за якої один із них – домінантний – сильніше впливає на відповідну ознаку особини, ніж інший, рецесивний....
31. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА – вплив абіотичного і біотичного середовища, в т. ч. особин одного й того самого виду, на організм і зворотний вплив організму на середовище свого існування. Такі контакти мають активний і пасивний характер....
32. ЧИННИК ЛІМІТУЮЧИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЛІМІТУЮЧИЙ, чинник обмежувальний – чинник-1, що ставить межі перебігу будь-якого процесу, явища або існування організму (виду, угруповання), напр., конкуренція ін. видів....
33. ПЛАНУВАННЯ Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ – 1) розміщення будь-яких об’єктів відповідно до поставленої мети (напр., міське П.); 2) вирівнювання поверхні (напр., обводнених ділянок з метою створення умов рівномірного зволоження)....
34. КЛОН Екологія – охорона природи КЛОН – невелика популяція, що є потомством однієї особини, яка розмножується вегетативно. У ширшому розумінні – потомство рослинного або тваринного організму, що з’явилося внаслідок вегетативного розмноження (у багатоклітинних організмів) або нестатевого поділу клітин (у одноклітинних організмів)....
35. ВИБУХ ПОПУЛЯЦІЙНИЙ Екологія – охорона природи ВИБУХ ПОПУЛЯЦІЙНИЙ – різке, багаторазове і відносно раптове збільшення чисельності особин будь-якого виду, викликане втратою механізмів “її регулювання. Найчастіше В. п. виникає внаслідок інтродукції видів (напр., кроликів у Австралії)....
36. ДЕРЕВОСТАН Екологія – охорона природи ДЕРЕВОСТАН – 1) сукупність дерев, що є основою будь-якого насадження; 2) будь-яка сукупність дерев (звичайно така, як ліс). Розрізняють чистий Д., де ростуть дерева однієї породи (напр., Д. сосновий), та змішаний Д., де ростуть дерева двох, трьох чи більшої кількості порід (напр., Д. сосново-березово-ялиновий), а також звичайний Д. (з одним ярусом […]...
37. УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ Екологія – охорона природи УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ – граничні (мінім, чи макс.) умови, явно жорсткі для існування організмів. У. е. визначають межі толерантності виду до екол. чинників, напр. до крайніх значень т-ри, вологості, солоності тощо....
38. СТАЦІЯ Екологія – охорона природи СТАЦІЯ – 1) місця існування особин, сім’ї або виду тварин. Може збігатись із середовищем біоценозу, фітоценозу, парцели, едасфери та її частин; 2) місце існування популяції; 3) частина біотопу з певними вузькими умовами життя. Напр., мокрі, вологі, свіжі або сухі заплавні луки. Типові для виду С. мозаїчно розподілені в межах видового ареалу, […]...
39. ОПТИМУМ БІОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ОПТИМУМ БІОЦЕНОТИЧНИЙ – найліпші умови, за яких популяція певного виду може відігравати найбільшу ценотичну роль (напр., може бути домінантою), зберігаючи норм. життєздатність і досягаючи значної чисельності і продуктивності....
40. ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА – термін не визначеного змісту, збігається іноді за змістом з компонентами, що утворюють середовище, або з компонентами ландшафту, іноді відповідає їхнім кінцевим дискретам (напр., особина певного виду, окреме озерце або калюжа для водяного компонента), може визначати окремі частини прир. систем, які відрізняються морф, і (або) функц. особливостями (підсистеми типу […]...