Поняття і структура валютного ринку
Фінансовий ринок
ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
6 ТЕМА
ВАЛЮТНИМ РИНОК
6.1. Поняття і структура валютного ринку
Валютний ринок – це сукупність економічних та організаційних відносин, що пов’язані з купівлею або продажем валют різних країн, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, здійснення кредитно-депозитних операцій з валютою. Надано класифікацію валютних ринків за певними ознаками.
Розглянемо цю класифікацію більш детально.
У залежності від обсягу та характеру
На міжнародному ринку проводяться операції з валютами, які широко використовуються в міжнародному платіжному обігу. Ці ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередкує міжкраїнний рух товарів, послуг, перерозподіл капіталів. До світових фінансових центрів, на сьогоднішній день, можна віднести Лондон, Париж, Франкфурт-на-Майні, Нью-Йорк.
Національні валютні ринки забезпечують рух потоків у межах однієї країни і обслуговують зв’язок зі світовими валютними центрами. Ступінь залучення того чи іншого національного
На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків.
Сьогодні існують такі регіональні ринки:
– Європейський – із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті, Парижі;
– Азіатський – із центрами в Токіо, Гонконзі, Сінгапурі;
– Американський – із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.
На цих ринках котируються провідні валюти світу. Регіональні ринки створюються на основі економічної інтеграції країн певного регіону.
Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні – відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-обмінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій.
У залежності від учасників валютний ринок можна поділити на біржовий і міжбанківський. Валютна біржа, де здійснюють операції учасники організованого ринку, має на меті організацію торгів валютою і мобілізацію тимчасово вільних валютних ресурсів. В Україні валютна біржа була створена в 1992 році як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі – продажу іноземної валюти. В 1993 році після прийняття постанови Правління НБУ “Про Українську міжбанківську валютну біржу” вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу.
Більша частина валютних операцій здійснюється на позабіржовому валютному ринку.
Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України затверджено Постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127. Вони визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволено здійснювати тільки суб’єктам цього ринку, до яких належать Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи. Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку “спот” операції з купівлі – продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу (в разі, коли Національним банком не встановлені граничні розміри маржі). Уповноважені банки та фінансово-кредитні установи можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями, виконання власних зобов’язань за операціями, пов’язаними зі сплатою коштів банкам – кореспондентам, міжнародним системам зв’язку, а також з метою виконання зобов’язань банків – членів міжнародних платіжних систем – за операціями, пов’язаними з організацією розрахунків з використанням платіжних карток.
У залежності від часових умов проведення операцій виділяють спотовий, своповий, форвардний і ф’ючерсний валютні ринки.
Якщо операції відбуваються за поточним ринковим курсом, що фіксується в момент укладання угоди і розрахунки за якими здійснюються протягом двох робочих днів, то такий ринок називається спотовим.
Своповий валютний ринок характеризується операціями, що полягають в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті. Розрізняють простий валютний своп, коли відбуваються обмін фіксованих процентних виплат в одній валюті на фіксовані процентні виплати в іншій валюті, процентний валютний своп, коли відбувається обмін фіксованих процентних платежів в одній валюті на платежі за плаваючою ставкою в іншій валюті, і базисний валютний своп. коли відбувається обмін процентними платежами за плаваючою ставкою в різних валютах.
За допомогою валютних свопів учасники ринку отримують доступ до потрібної валюти за існуючим курсом. Банки можуть використовувати валютний своп, для того щоб зрівноважити свою валютну позицію. Укладають свопи також з тим, щоб використати свою відносну перевагу на ринку тієї чи іншої валюти.
На форвардному і ф’ючерсному ринках здійснюються операції, що полягають в обміні визначеної суми в одній валюті на відповідну суму в іншій валюті за попередньо визначеним курсом у майбутньому, що визначається на основі принципу компенсованої вартості, який гарантує, що ні одна зі сторін, які беруть участь в обмінній операції, не надає кредит іншій стороні. Форвардні угоди з купівлі – продажу валюти широко застосовуються в міжбанківській торгівлі валютою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...