Поняття “правочини” та умови його дійсності



Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 23. Цивільно – правові правочини. Спадкове право.

1. Поняття “правочини” та умови його дійсності.

Дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків, називають правочинами. З такими угодами ми маємо справу щодня: коли купуємо хліб у магазині, даруємо сувенір другові, позичаємо гроші в одно­класника. З точки зору цивільного права все це – правочини.

Для того щоб правочин був дійсним, має бути виконано декілька умов.

Визначте

умови дійсності правочину на підставі витягу з Цивіль­ного кодексу України.

Із Цивільного кодексу України

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необ­хідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, установленій зако­ном.

5. Правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, не­повнолітніх чи непрацездатних дітей.

Поняття правочини та умови його дійсності

По-перше, учасниками угоди мають бути суб’єкти, які мають на це право. Уявіть собі, що першокласник домовився про продаж автомобіля, який він отримав у спадщину. Чи можна вважати цю угоду дійсною? Адже навряд чи хлопчик повною мірою розумів значення своїх дій. Чи достатній рівень дієздатності він має? Саме тому цей правочин не може бути визнаний дійсним – рівень дієздатності одного з учасників правочину не відповідає вимогам.

Пригадайте, який рівень цивільної дієздатності мають неповно­літні особи заіежно від віку. Чи можливе дострокове отримання повної цивільної дієздатності?

По-друге, закон установлює певні вимоги до оформлення угод. Вони можуть бути укладені письмово чи усно, у деяких випадках потрібне засвідчення угоди нотаріусом – спеціальною особою, яка засвідчує правильність і вірогідність юридичних документів.

За допомогою витягу з Цивільного кодексу України визначте, яка форма правочину передбачена в різних випадках.

Із Цивільною кодексу України

Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовім формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, уважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових на­слідків.

3. У випадках, установлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мов­чанням.

Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно

1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю вико­нуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодер­жання письмової форми має наслідком їх недійсність.

2. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається до­кумент, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (…).

Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину

1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох до­кументах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується осо­бами, уповноваженими на це її установчими документами, до­віреністю, законом або іншими актами цивільного законодав­ства, та скріплюється печаткою (…).

Стаття 208. Правочини. які належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу:

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що переви­щує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 209. Нотаріальне засвідчення правочину

1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному засвідченню лише у випадках, установлених законом або домовленістю сторін.

2. Нотаріальне засвідчення правочину здійснюється нота­ріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинен­ня на документі, у якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (…).

4. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально засвідчений.

Стаття 210. Державна реєстрація правочину

1. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних ре­єстрів установлюються законом.

Коли ви купуєте тістечко, газету чи берете у свого товариша олівець, ви укладаєте цивільну угоду в усній формі. Продаж будь-яких товарів однією організацією іншій здійснюється за письмовою уго­дою. При здійсненні правочину. сторонами якого є фізичні особи, закон вимагає укладання письмової угоди, якщо сума, якої стосу­ється правочин, перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нині 340 грн). А якщо йдеться про продаж чи да­рування будинку чи квартири тощо – не обійтися без нотаріального посвідчення. Якщо закон вимагає нотаріального засвідчення угоди, то його відсутність робить угоду недійсною. Угоди, які стосуються землі й нерухомого майна, крім того, підлягають державній реєст­рації.

Дії учасників правочину мають бути свідомими, вільними. Адже якщо людина підпише угоду про дарування автомобіля під загро­зою пістолета або внаслідок обману, гаку угоду не можна буде визнати дійсною.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Приклади неозначено-особових речень.
Ви зараз читаєте: Поняття “правочини” та умови його дійсності