Поняття про економічну безпеку підприємства та її визначення
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ V
РЕЗУЛЬТАТИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
ТЕМА 26
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА
Ключові терміни і поняття
– Економічна безпека – Рівень економічної безпеки
– Антикризове управління – Фінансова стійкість
– Зовнішні загрози – Правова захищеність
– Внутрішні загрози – Економічна ефективність
– Елементи економічної безпеки – Інтелектуальний потенціал
– Показники економічної безпеки – Соціальна безпека
26.1. Поняття про економічну безпеку
У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита система, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій економіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економічного середовища.
Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту,
Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого – є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб’єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослідження макроекономічних аспектів економічної безпеки.
Поняття “економічна безпека” пройшло чимало переосмислень у зв’язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття “економічна безпека” почало застосовуватися на Заході у зв’язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв’язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.
Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, пов’язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.
На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні нормальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації.
Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:
– стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні господарської діяльності в певній ситуації;
– стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів, інформації, технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей, при якому можливе найефективніше їх використання для стабільного функціонування і динамічного науково-технічного та соціального розвитку, здатність запобігати або швидко нівелювати різні внутрішні та зовнішні загрози;
– сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, технічних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їхніх цілей та завдань;
– стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв’язків менеджменту.
Головна мета управління економічною безпекою – забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.
До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:
– забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;
– забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта господарювання;
– досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;
– досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;
– мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;
– якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;
– забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;
– ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.
Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки.
Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:
А) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, технології та устаткування);
Б) загально-стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;
В) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
Г) загально-тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;
Г) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
Д) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;
Е) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;
Є) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.
Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.
Система економічної безпеки підприємства традиційно включає такі складові:
А) інтелектуальну і кадрову;
Б) інформаційну;
В) техніко-технологічну;
Г) фінансову;
Г) політико-правову та екологічну:
Д) силову.
Для аналітичного оцінювання кожної з них слід визначити спектри можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалізації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між теоретично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі, можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого неможливо зробити, бо доведеться враховувати надто багато альтернатив.
Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спиратися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення економічної безпеки має базуватися на внутрішньо-системних характеристиках підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати “вбудовані” механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.
За джерелом походження загрози безпеці підприємства можна розподілити на внутрішні та зовнішні.
До зовнішніх загроз у сфері підприємницької діяльності належать:
– робота спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття інформації про економічні процеси у сфері підприємництва з метою здійснення антиконкурентних заходів;
– робота служб безпеки суб’єктів підприємницької діяльності як вітчизняних так і зарубіжних, з метою подавлення конкурентів, заволодіння ринками збуту чи майном конкурентів;
– протиправна діяльність організованих злочинних формувань та окремих осіб з метою заволодіння майном суб’єктів підприємницької діяльності.
До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести:
– протиправні чи інші негативні дії персоналу суб’єкта підприємницької діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку підприємництва;
– порушення встановленого режиму захисту інформації з обмеженим доступом для сторонніх осіб;
– порушення порядку використання технічних засобів;
– інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які створюють передумови для реалізації протиправних цілей злочинних елементів чи інших зацікавлених фігурантів;
– низький рівень кадрового, організаційно-правового, інформаційно-аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками як у контексті внутрішніх, так і зовнішніх загроз.
За напрямами роботи ризик потенційних загроз можна умовно розподілити ще на дві великі групи – економічні та режимно-охоронні.
Беручи загалом, усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати так:
1. За сферами виявлення:
1.1. Економічний – ризик, пов’язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.
1.2. Політичний – ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов’язані зі зміною інвестиційної політики держави.
1.3. Соціальний – ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.
1.4. Екологічний – ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі негативно впливають на інвестиційний проект,
1.5. Інші – ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.
2. За формами інвестування:
2.1. Ризики реального інвестування – ризики, пов’язані з помилковим вибором місцезнаходження об’єкта будівництва, порушення графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправильним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту.
2.2. Ризики фінансового інвестування – цю групу ризиків пов’язано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку структуру:
А) ризики втраченого зиску;
Б) ризики зниження доходності, а саме:
– відсоткові ризики;
– кредитні ризики;
– біржові ризики;
– селективні ризики;
– ризики втрати ліквідності;
– ризики банкрутства.
3. За джерелами:
3.1. Системний ризик – на цей вид ризику наражаються всі учасники інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку та іншими аналогічними факторами, на які інвестор не може вплинути, добираючи об’єкти інвестування.
3.2. Несистемний ризик – цей вид ризику притаманний конкретному об’єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він може бути пов’язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, посиленням конкуренції на певному сегменті інвестиційного ринку, нераціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічними факторами, негативним наслідкам, яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного управління інвестиційним процесом.
Основними напрямами організації економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими є:
1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої економічної системи.
Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:
– внутрішні негативні дії;
– зовнішні негативні дії;
– форс-мажорні обставини;
У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:
– фінансова звітність і результати роботи підприємства – платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;
– конкурентний стан підприємства на ринку – частка ринку, якою володіє суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;
– ринок цінних паперів-підприємства – оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.
Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи іншим суб’єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.
2. Інтелектуальна й кадрова складова – належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.
Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб’єкта господарювання.
На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки оцінюються загрози негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи інших структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.
Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.
3. Техніко-технологічна складова – процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.
Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника.
Другий етап – це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; оцінювання перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів.
Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.
На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.
Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства “за окремим функціональним критерієм (коефіцієнтом) здійснюється на підставі аналізу розрахунку останнього (ОФК) за формулою
Де Звідв – сумарний відвернений збиток від реалізації комплексу заходів для охорони техніко-технологічної безпеки підприємства;
Вркз – загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначеного комплексу заходів;
З3авд – сумарний завданий підприємству збиток за техніко-технологічною складовою його економічної безпеки.
Як додаток до плану охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки треба розробити планову карту розрахунку ефективності заходів з виокремлюванням прогнозованих необхідних показників.
4. Політико-правова складова – загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:
А) аналіз загроз негативних впливів;
Б) оцінка поточного рівня забезпечення;
В) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;
Г) здійснення ресурсного планування;
Г) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;
Д) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.
Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:
А) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;
Б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;
Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого бувають подвійними, а саме: небажання чи нездатність підприємства активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності:
1. Політичний;
2. Законодавчо-правовий.
До першої групи причин можна віднести:
А) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних, релігійних та інших мотивів;
Б) військові конфлікти (дії);
В) економічна й політична блокада, ембарго;
Г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.
Інформаційна складова – належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать:
А) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи іншого суб’єкта господарювання;
Б) аналіз одержуваної інформації з обов’язковим дотриманням загально-прийнятих принципів і методів;
В) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів;
Г) оцінювання рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб’єкті господарювання;
Г) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки.
На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розрізняються за джерелами їхнього формування (виникнення). Заведено відокремлювати:
– відкриту офіційну інформацію;
– вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;
– вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації.
Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме:
1. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів.
2. Оброблення та систематизація одержаної інформації, що провадиться відповідною службою підприємства (організації) з метою упорядкування для наступного, більш глибокого, аналізу. Для цього створюються класифікатори інформації та досьє, внутрішні бази даних і каталоги.
3. Аналіз одержаної інформації, котрий включає всебічне оброблення одержаних даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. У процесі здійснення аналітичних робіт виконуються прогнозні розрахунки за всіма аспектами інформаційної діяльності та можливими варіантами поведінки середовища бізнесу за допомогою різних методів моделювання.
4. Захист інформаційного середовища підприємства, що традиційно охоплює:
– заходи для захисту суб’єкта господарювання від промислового шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;
– технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;
– збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпигунства та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.
5. Зовнішня інформаційна діяльність.
5. Екологічна складова – проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб’єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.
Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у вигляді функції такого типу:
Де Z – витрати на заходи для дотримання екологічних норм;
Q – втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм;
M – втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів.
При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одного боку, нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого – аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.
Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки полягає в проведенні таких послідовних дій:
А) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охорони екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про фінансово-господарську діяльність підприємства;
Б) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів,
В) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;
Г) вибір пріоритетного сценарію на засаді порівняння розрахунків ефективності запланованих заходів;
Г) передача вибраного планового сценарію в складі загального плану охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
Д) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності відповідного суб’єкта господарювання.
6. Силова складова. Принципову схему організації силової складової економічної безпеки з виокремлюванням послідовно виконуваних робіт.
Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складової економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основні з них:
– нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;
– кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;
– некомерційні мотиви посягань на життя та здоров’я керівників працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.
Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.
У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:
А) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);
Б) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;
В) негативний вплив на інформаційне середовище суб’єкта господарювання (промислове шпигунство).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...