Поведінка тварин
БУДОВА ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН
УРОК № 7
Тема. Поведінка тварин.
Мета: Ознайомити учнів з особливостями поведінки тварин, розповісти про науку етологію.
Обладнання й Матеріали: Підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати поведінку тварин.
Базові поняття й Терміни: Поведінка тварин, етологія
Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
Обговорення питання
Наведіть приклади
III. Вивчення нового матеріалу Розповідь учителя з елементами бесіди
1. Поведінка тварин
Цей урок – вступ до етології – науки про поведінку тварин. Оскільки в наступних темах поведінці тварин приділяється особлива увага, то цей вступний урок доцільно використати для того, щоб дати школярам загальне уявлення про феномен поведінки.
Спираючись на наведені школярами приклади поведінки, учитель може розширювати їхні знання, починаючи з визначення поняття “поведінка”.
Поведінка – це спрямовані
Способи пристосування тварини до різних аспектів навколишнього середовища переплітаються й взаємодіють, утворюючи єдине функціональне ціле. Наприклад, спосіб живлення певного організму впливає на характер пересування, на спосіб уникання ворогів і на особливості сну, але у свою чергу підлягає впливові кожного із цих видів поведінки. Поведінку тварин вивчає наука етологія.
2. Різноманітні форми поведінки тварин
Школярі вже звернули увагу на різноманітність поведінки тварин. Тепер необхідно розповісти їм про деякі принципи класифікації поведінки. Поведінку можна умовно розподілити на вроджену й набуту. Уроджена поведінка успадковується організмом від предків. Найпростішими формами вродженої поведінки є орієнтація й таксис. Орієнтація – це зміна положення окремих частин організму стосовно опори або одна одної. Таксис – це спрямований рух усього організму в цілому, викликаний зовнішнім стимулом.
Більш складною формою поведінки є рефлекс. Безумовний рефлекс – це мимовільна стереотипна реакція організму на зовнішній стимул, що передається спадково. Це, наприклад, відсмикування кінцівки від подразника, що заподіює біль, або реакція, спрямована на підтримку рівноваги. Безумовні рефлекси, як правило, не вимагають координації з боку головного мозку, однак можуть видозмінюватися під його впливом, у цьому випадку рефлекс буде називатися умовним.
Стереотипна форма поведінки, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища, називається інстинктом. Інстинкти є специфічними для кожного виду.
Комплекс реакцій, спрямованих проти іншого індивідуума, зазвичай для захисту території, партнера або потомства, називають агресією.
Нерідко під час стресу тварина починає здійснювати вчинки, аж ніяк не пов’язані з даною ситуацією. Таку поведінку називають зміщеною активністю. Наприклад, якщо людина кусає нігті або тарабанить пальцями по столі під час нервових стресів, то це і є зміщена активність.
Є тварини із суспільною організацією. У цьому випадку тварини утворюють міцні співтовариства (зграя, вулик, мурашник), усередині якого члени співтовариства відіграють різні ролі. Суспільна організація може бути необхідною для здобування їжі, розмноження або захисту від ворогів. Вона підвищує життєздатність співтовариства в цілому. Подібна форма поведінки властива деяким хребетним (як правило, у них окремі члени співтовариства можуть мінятися ролями) і гуртовим комахам – бджолам, мурахам і термітам, у яких роль індивідуума визначається будовою тіла й “закріплена” за ним спадково (генетично).
Багато форм поведінки повторюються регулярно з тією або іншою періодичністю (від декількох хвилин до декількох років). У цьому випадку говорять про біологічні ритми. Частота може задаватися як будь-якими внутрішніми причинами (“біологічні годинники”), так і зовнішніми стимулами (зміна дня й ночі, місячні фази, пори року).
У більшості тварин (за винятком примітивних форм, у яких відсутня нервова система) можлива поведінка, пов’язана з навчанням (термін навчання широко використовується етологами для опису поведінки тварин), що не передається спадково. Навчання – це адаптивна (пристосувальна) зміна індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду. Воно відбувається у різних видів і в різних обставинах по-різному. Навчання може бути як короткочасним, так і постійним, а його стійкість залежить від пам’яті – здатності зберігати й отримувати інформацію з попереднього досвіду.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Робота з підручником
Школярі працюють із малюнками на с. 27, 28, ознайомлюючись із особливостями поведінки тварин. Потім вони читають текст “Подразливість і поведінка” на с. 27, 28.
Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1-4 на с. 29.
Робота із зошитом
Виконати завдання в зошиті [3, с. 8, 9].
V. Самостійна робота учнів
Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 29, за необхідності записують висновки в зошит.
VI. Підсумки уроку
Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.
VII. Домашнє завдання
У підручнику [1] прочитати § 7, відповісти на запитання 5, 6 після параграфа на с. 29.
У зошиті [3] виконати завдання на с. 8, 9.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...