ПРИРОДНІ ЗОНИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ МАТЕРИКА. ГРУНТИ, РОСЛИННІСТЬ ТА ТВАРИННИЙ СВІТ ПРИРОДНИХ ЗОН ЄВРАЗІЇ. ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ У ГОРАХ МАТЕРИКА
Розділ II
МАТЕРИКИ
Урок № 59
Тема. ПРИРОДНІ ЗОНИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ МАТЕРИКА. ГРУНТИ, РОСЛИННІСТЬ ТА ТВАРИННИЙ СВІТ ПРИРОДНИХ ЗОН ЄВРАЗІЇ. ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ У ГОРАХ МАТЕРИКА
Мета: вчити учнів давати загальну характеристику природним зонам Євразії, систематизувати причинно-наслідкові зв’язки закономірного розміщення природних зон материка, продовжити закріплення уявлення учнів про компоненти природи і їх взаємозв’язок на прикладі природних зон Євразії, продовжити формування поняття про висотну
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: фізична карта Євразії, карта природних зон Євразії, малюнки окремих видів тварин та рослин, підручник, контурні карти, робочі зошити, слайди для мультимедійної дошки з краєвидами окремих природних територій Євразії.
Опорні та базові поняття: природні зони, компоненти природи, грунти, рослини, тварини, широтна зональність, висотна поясність, природні зони Євразії, закономірності поширення природних
Географічна номенклатура: острови: Великобританія, Ірландія, Сіцілія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Малі Зондські, Філіппінські; півострови: Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський; гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Кримські, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська; Середньоросійська височина; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тібет, Іранське; вулкани: Гекла, Етна, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау; пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі; річки: Рейн, Ельба, Дунай, Дніпро, Дністер, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тігр; озера: Женевське, Ладозьке, Каспійське море, Аральське море, Байкал, Балхаш, Мертве море.
ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1. Прийом “Вірю – не вірю”
– Євразія – найбільший материк Землі. (Вірю)
– Євразія розташована у всіх кліматичних поясах Землі. (Вірю)
– В Євразії немає річок, що належать до басейну внутрішнього стоку. (Не вірю)
– Найбільша річка Європи – Дунай. (Не вірю)
– Найдовша річка Азії – Амур. (Не вірю)
2. Прийом “Дерево рішень”
Учитель пропонує учням розмістити таблички з назвами природних зон Землі в порядку їх розміщення від екватора до полюсів.
3. Прийом “Географічний вернісаж”
Учні прикріплюють зроблені вдома малюнки рослин і тварин Євразії і коротко роблять про них цікаві повідомлення.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Прийом “Проблемне питання”
Чи однорідна природа материка Євразія?
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Прийом “Картографічна лабораторія”
Завдання. Визначте природні зони, в яких розташовано материк Євразія.
2. Прийом “Мозковий штурм”
Поясніть закономірності розміщення природних зон на материку.
3. Прийом “Чомучка”
– Чому Євразія розташована в усіх природних зонах?
– Чому розташування природних зон у широтному напрямку порушується в окремих регіонах материка?
– Чому на карті природних зон окремим кольором виділено гірські райони Євразії?
4. Прийом “географічний практикум”
Завдання. Об’єднавшись у групи по 4 учні, скласти характеристику однієї з природних зон (можна використовувати різні джерела географічних знань – підручники, атласи, домашні заготовки).
I група – зона тундри і лісотундри;
II група – зона мішаних та широколистих лісів;
III група – зона лісостепів та степів;
IV група – зона напівпустель і пустель;
V група – зона саван і рідколісь;
VI група – зона перемінно-вологих та вологих екваторіальних лісів;
VII група – зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарників.
5. Прийом “Роблю висновок”
Учні роблять висновок про різноманіття природи Євразії та взаємозалежність компонентів природи на прикладі природних зон Євразії.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1). Прийом “Експрес-тест”
1. Територія материка Євразія, в якій річки є повноводними протягом всього року:
А) Південної Європи; б) Західної Європи; в) Південної Азії; г) Східної Азії.
2. Характерні риси річкової мережі материка визначаються в першу чергу особливостями:
А) рослинності і грунтів; б) грунтів і рельєфу; в) рельєфу і клімату; г) клімату і рослинності.
3. Території, що практично позбавлені річок:
А) Західна і Східна Азія; б) Східна і Південна Азія; в) Південна і Центральна Азія; г) Центральна і Західна Азія.
4. Географічний пояс в якому налічується найбільша різноманітність природних зон:
А) субарктичний; б) помірний; в) тропічний; г) субекваторіальний.
5. Природна зона, що поширена у тропічному, субтропічному і помірному кліматичних поясах Євразії:
А) степів і лісостепів; б) мусонних лісів; в) саван і рідколісь; г) пустель і напівпустель.
6. Стародавнє зледеніння зробило найбільший вплив на формування природи… Європи:
А) Північної; б) Південної; в) Західної; г) Східної.
7. Країна, яку називають “Суомі країна боліт”:
А) Швеція; б) Норвегія; в) Фінляндія; г) Швейцарія.
2. Прийом “Дивуй”
Учні розповідають додатковий цікавий матеріал про природу материка, який вони підготували вдома.
VI. Підсумок уроку
Прийом “роблю висновок”
Учні роблять висновки про різноманіття природних зон та особливості їх розміщення на території материка, грунти, рослинність та тваринний світ природних зон Євразії, висотну поясність у горах материка.
VII. Домашнє завдання
– Опрацювати відповідний матеріал підручника.
– Опрацювати карти атласу з відповідної тематики.
– Скласти запитання щодо природи материка, які починатимуться словами “чому?”, “що?”, “де?”, “коли?”
– Підготувати додатковий матеріал про території материка, що охороняються.
Додатковий матеріал до уроку
– Першість у швидкості росту серед вищих рослин неподільно тримає бамбук, зокрема листоколосник їстівний, поширений на півдні Китаю. його приріст – до 40 см за добу. Зростання верхівки бамбука може подмітити навіть не дуже терплячий спостерігач. Свою максимальну 30-метрову висоту листоколосник набирає за рекордний термін – всього лише за декілька місяців. І все-таки швидкість бамбука,
Що стала хрестоматійним прикладом, не є абсолютним досягненням. Рекорд тут належить грибам. Один з них – веселка звичайна – росте майже у два рази швидше за бамбук. За хвилину капелюшок веселки піднімається на 5 мм. Гриб буквально “росте на очах”!
– Яка рослина має найбільше листя? Тут, звичайно, поза конкуренцією пальми. На Шрі-Ланці це пальма корифа зонтична. Пластинки її віялового листя досягають 8 м у довжину і 6 м у ширину. Одним таким листом можна накрити половину волейбольного майданчика. Ще більшим буває перисте листя бразільської пальми рафія тедигера. На 4-5-метровому черешку погойдується “гігантське перо” завдовжки більше 22 м і завширшки майже 12 м. Якщо поставити його на землю вертикально, то він підніметься вище за шестиповерховий будинок.
– Цілком природно шукати найбільш високогірні рослини на “Даху миру” – в Гімалаях, де тягнуться в небо Джомолунгма (8848 м над рівнем моря), Канченджанга (8586 м), Дхаулагірі (8172 м). Тут з висоти 4700 м починається межа вічних снігів. Але і вище за цю межу окремі, позбавлені льоду і снігу скелі заселені рослинами. Ось імена рекордсменів: гімалайський “блакитний мак” – меконопсис, що росте на висоті 5791 м, едельвейси, що освоїли висоту 6096 м, і піщанка хутровидна (приземиста рослина з сімейства гвоздичних), яка піднімається до висоти 6218 м.
– Пустеля Гобі. Під цією назвою відома обширна пустельна область, площа якої складає близько 1600 тис. км2; з усіх боків її оточують високі гори: на півночі – Монгольський Алтай і Хангай, на півдні – Алтинтаг і Наньшань, на заході – Тянь-Шань і на сході – Великий Хінган. В межах крупної депресії, зайнятою пустелею Гобі, існує безліч малих западин, в яких улітку збирається стікаюча з гір вода. Так утворюються тимчасові озера. Середньорічна кількість опадів у Гобі менше 250 мм. Взимку на низовинах зрідка випадає небагато снігу. Влітку температура досягає 46 °С в тіні, а взимку часом опускається до -40 °С. Для цих місць звичайні сильні вітри, піщані бурі. Впродовж багатьох тисяч років пил і мул виносилися вітром в північно-східні райони Китаю, де в результаті утворилися могутні лесові покриви. Рельєф самої пустелі досить різноманітний. Велику площу займають виходи стародавніх гірських порід. У інших районах дюнний рельєф рухомих пісків чергується з хвилястими галечними рівнинами. Часто на поверхні утворюється “мостова”, що складається з уламків порід або різнокольорової гальки. Найбільш дивовижними утвореннями такого роду є ділянки кам’янистої пустелі, покриті чорною плівкою оксидів заліза і марганцю (т. зв. пустельним загаром). Навколо оазисів і пересихаючих озер зустрічаються засолені глини з корками солей на поверхні. Дерева ростуть тільки по берегах стікаючих з гір річок.
На околицях Гобі зустрічаються різні тварини. Населення в основному зосереджене в оазисах або поблизу колодязів і свердловин. Через пустелю прокладені залізні і шосейні дороги.
Гобі не завжди була пустелею. У пізньоюрський і ранньокрейдовий час тут протікали річки, що відкладали піщано-мулисті і гравієво-галечні осадові породи. У долинах річок росли дерева, місцями навіть ліси. Тут процвітали динозаври, про що свідчать кладки яєць, що були виявлені в 1920-х роках експедиціями Американського музею природної історії. З кінця юрського періоду і протягом крейдового і третинного природні умови були сприятливі для проживання ссавців, плазунів, комах і, ймовірно, птахів. Відомо також, що тут жила людина, про що свідчать знахідки неолітичних, мезолітичних, пізньо – і ранньопалеолітичних знарядь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...