Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною



РОЗДІЛ II. МАТЕРИКИ ТРОПІЧНИХ ШИРОТ

ТЕМА 2. Південна Америка

& 23. Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

Пригадайте:

1. Що таке природна зона?

2. Від чого залежить зміна природних зон на рівнинах?

Природні зони. Відомо, що природна зона є великим природним комплексом із притаманними лише їй компонентами природи: кліматом, грунтами, рослинністю та тваринним світом. Для рівнин Південної Америки характерне чітке чергування природних зон від екватора до полюсів, тобто простежується широтна

зональність.

– Знайдіть природні зони на карті атласу “Південна Америка. Природні зони”.

На відміну від Африки (яку екватор ділить майже навпіл), екватор перетинає Південну Америку в її північній частині. Тому на північ від зони вологих екваторіальних лісів простягаються зона саван і рідколісся. Усі інші природні зони змінюються на південь материка: степи, напівпустелі й пустелі.

Вологі екваторіальні ліси (мал. 60) у Південній Америці мають назву сельва. Упродовж усього року сельва перезволожена, а високі температури сприяють швидкому розвитку рослин. Сельва – найбільший лісовий масив світу,

це своєрідні “легені планети”. Тут переважають червоно-жовті фералітні грунти; дуже багатий видовий склад – майже 40 тис. видів, це більше, ніж в інших лісах планети. Дерева утворюють дванадцять ярусів. Високий ярус складається з 200 видів пальм, що досягають 80-100 м. Характерними для лісу є шоколадні дерева з квітками та плодами. Ці ліси – батьківщина каучуконоса – гевеї. Трапляється симбіоз деяких дерев і мурашок. Нижні яруси сельви багаті на ліани.

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

Мал. 60. Вологі екваторіальні ліси Південної Америки

Тваринний світ сельви надзвичайно різноманітний. До життя в лісі добре пристосувалися різні звірі. Багато їх живе на деревах. Дуже численні й різноманітні чіпкохвості мавпи, ревуни, завбільшки з великого собаку, які вранці й увечері наповнюють ліс гучними криками. На гілках висять мляві лінивці, які живляться листям і пагонами дерев. Плямисте забарвлення ягуара – небезпечного хижака — майже непомітне серед густої зелені лісу. Тут живе мурахоїд, який за допомогою довгого й липкого язика ловить мурах і термітів. У густих заростях річок і боліт водяться тапіри – травоїдні копитні тварини, спицерогі олені, свиня пекарі; гризуни – дикобрази, водосвинка капібара (найбільший із гризунів, довжина тіла – 120 см); різні птахи, найменша пташка на Землі – колібрі, її маса – 2 г.

Савани й рідколісся займають Гвіанське та Бразильське плоскогір’я (мал. 61). Тут поширені червоні й червоно-коричневі грунти. На півночі савани нагадують африканську савану, але без баобабів, мають назву льянос (“рівнина”), 3 деревних видів поширені пальми: коперникова й маврикієва, деревину яких використовують як будівельний матеріал, а плоди та серцевина стовбура маврикієвої пальми їстівні. Грунти саван більш родючі, ніж грунти вологих лісів, тому в цих районах знаходяться найбільші площі розораних земель із плантаціями бавовнику, бананів, кавового дерева й інших культурних рослин.

На півдні савани називають кампос (“поле”). Вони більш посушливі, тому дерев тут дуже мало. Кампос є батьківщиною арахісу. З деревних видів найчастіше трапляються деревовидні кактуси. У най – сухіших районах Бразильського плоскогір’я савани переходять у рідколісся. Вони представлені посухостійкими деревами й чагарниками на червоно-коричневих грунтах. Багато з них на сухий період утрачають листя, інші мають роздутий стовбур, у якому накопичується вода.

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

Мал. 61. Савани й рідколісся Південної Америки

Тваринний світ представлений хижаками (пума, ягуар, оцелот, гривастий вовк), броненосцями, гризунами (нутрія, вискаша), птахами (колібрі, страуси нанду). У саванах дуже багато плазунів: змій і ящірок.

На півдні савани поступово переходять у зону субтропічних степів, які тут називають пампою, що означає “рівнина”, “степ”, або край “вічної весни”. Для пампи характерний субтропічний клімат із великою різницею в опадах. На сході пампи – клімат м’який, опади рівномірно розподілені протягом року й майже ніколи не буває посух. Літо жарке, а взимку з півдня нерідко дмуть холодні вітри, які спричинюють різке зниження температури. Тут на родючих червонувато-чорних грунтах ростуть різні злаки – пампасова трава, тонконіг, утворюючи густу й міцну дернину. У низинах і вздовж берегів річок розміщені очеретяні болота. На захід і південь, де опадів менше, пампа переходить у сухі степи з біднішою рослинністю.

У степах є дуже багато різних гризунів. На берегах річок і озер водиться нутрія, що дає цінне хутро. Природна рослинність у пампі майже не збереглася, оскільки всі землі розорані, а сухі степи використовують як пасовища.

Напівпустелі й пустелі розташовані на крайньому півдні материка, у помірних широтах (Патагонія). Клімат цієї зони дуже посушливий. Переважають сіроземні та бурі грунти. Трапляються ділянки з масивами сипучих пісків і території із солончаками. Рослинність надто бідна (розріджені кактуси, колючі чагарники). Тваринний світ представлений гризунами, плазунами, тут живуть пума, гуанако, страус нанду. На заході розташована пустеля Атакама.

Зона лісів помірного поясу займає південь західного узбережжя материка й островів Вогняна Земля. Видовий склад дерев різноманітний. Поряд із листяними породами з’являються хвойні дерева – кипариси, кедри й араукарії.

Вертикальна поясність (мал. 62). З підняттям у гори змінюються температура повітря, тиск і вологість. Відбуваються зміни кліматичних умов, що призводить до зміни природних комплексів. Це явище отримало назву вертикальна поясність. Вона чітко простежується в Андах. Біля підніжжя гір розташована природна зона, яка характерна для широти прилеглої рівнини. На підніжжі гір ростуть вологі екваторіальні ліси – гірська гілея. Вище вони переходять у гірські ліси, поступово зникають теплолюбні види, з’являються хвойні породи. На високогір’ях розташоване криволісся, яке переходить у високогірні луки (парамос). На них узагалі зникають дерева. На великих плоскогір’ях Центральних Анд розташовані сухі гірські степи й напівпустелі. У степах водиться гризун шиншила, значною мірою винищений через цінне хутро.

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

Мал. 62. Вертикальна поясність Анд

У горах гніздяться хижі птахи кондори, розмах крил у них досягає 3 м. Верхній пояс укритий багаторічними снігами й льодовиками. У високогірних районах Анд водяться лами, яких використовують як в’ючних тварин, а також як молочну та м’ясну худобу.

Практична робота 5 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Південної Америки

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Пустеля Атакама.

Запитання та завдання

1. Поясніть закономірність розміщення природних зон у Південній Америці.

2. Визначте особливості природної зони південноамериканських вологих лісів (сельви).

3. Поясніть, чому південноамериканські савани є районом інтенсивного плантаційного господарства.

4. Поясніть, чому степи (пампу) називають “краєм вічної весни”.

5. Поясніть, від чого залежить кількість вертикальних поясів у горах.

6. У якій частині гір Анд океан найбільше впливає на вертикальну поясність?

Працюємо з картою та атласом

Складіть характеристику однієї з природних зон Південної Америки, користуючись картами атласу, і заповніть у робочих зошитах таблицю “Природні зони Південної Америки”.

Природна

Зона

Географічне

Положення

Кліматичний пояс

Грунти

Рослинність

Тваринний світ

Сторінка дослідника

Дослідіть, як упливає ізольованість материка на видовий склад рослин і тварин Південної Америки.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Птахи значення в природі та житті людини.
Ви зараз читаєте: Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною