ПРО ПРАВОПОРУШЕННЯ
ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ
ПРО ПРАВОПОРУШЕННЯ
ЯК ЧЕСНИМ БУТИ?
Дуже легко чесним бути –
Назавжди запам’ятай!
Треба про чуже – забути,
Що не клав, те й не чіпай!
І не заздри – не потрібно,
Це погане почуття.
З правилом цим, відповідно,
Йди спокійно у життя.
Як думав Олесь
Як же трапитись могло,
Що вчинив Тарасик зло?
Взяв з портфеля Юлі гроші,
А казав, що він хороший
І чужого брать не сміє…
Ще й обдурювати вміє.
Це ж погано, так не можна, –
Думав
Хоч вернув Тарас ті гроші,
Але вчинок нехороший,
Честі це йому не робить,
Лише шкодить, лише шкодить…
Як думав Тарас
Юлька он яка багата!
А яка у неї хата!
Є у неї грошенятка,
Ще й велика шоколадка.
Як візьму, то не збідніє.
А рука свербить, пітніє…
От і взяв, а всі дізнались…
І Тарасові дісталось!
Не бери чужого, друже,
Це погано дуже-дуже!
За Надією Красоткіною
1. Обговоріть, як міркували Олесь і Тарас. 2. Що спонукало Тараса до крадіжки? 3. Пригадайте, що таке правопорушення. 4. Чиї та які права порушив Тарас?
ХЛОПЦІ РОЗВАЖАЮТЬСЯ
У
Одинадцята вечора. На лавці недалеко від його будинку сидять троє підлітків. Один із них тримає в руках приймач. На повну потужність гримить якась музика.
Робітник виходить, просить:
– Тихіше, хлопці, ви ж спати не даєте.
Ті посміхаються. Один із них каже:
– А ми біля свого дому сидимо.
Робітник зітхнув і пішов до хати.
– Ви – дикуни, – тільки й мовив.
І правду сказав. Хто не хоче зрозуміти,
Що поруч із ним живуть люди, –
Той гірший за дикуна.
Василь Сухомлинський
1. Хто і які права порушив? 2. Які можливі наслідки таких вчинків? 3. Вислов своє ставлення до дій героїв: засуджую, співчуваю, розумію.
1. Розіграйте цю ситуацію в особах. Поміняйтеся ролями. 2. Придумайте інший можливий хід подій.
СОРОМНО
Двох учнів з одного класу застали в шкільному гардеробі, коли вони крали речі. Міліцію вирішили не викликати, аби поберегти честь школи. Але про цей випадок усім стало відомо.
Один із правопорушників покаявся й попросив перевести його в іншу школу. А його приятель продовжував учитися там, де осоромився, наче й не було нічого. Через рік він попався на крадіжці комп’ютера зі шкільного кабінету. А той, хто покаявся, став порядною людиною.
1. Як ти гадаєш, чому один із хлопців покинув цю школу? 2. Що допомогло йому стати порядною людиною? 3. Згадай випадок, коли тобі було соромно. Про нього не обов’язково розповідати всім, але важливо не повторювати вчинків, за які доводиться червоніти.
БОМЖИК-ПЕРЕВЕРТЕНЬ
Я – Андрій Кривогуз, молодший школяр. І весь час до мене липнуть якісь пригоди, наче мухи до меду. ось і вчора на групі подовженого дня ще одна трапилася.
Учителька Оксана Миколаївна призначила мене, Жеку й Тимка чергувати.
– Поки ми будемо на прогулянці, – каже,- провітріть кімнату, полийте квіти, витріть дошку.
Капловухий, білявий першокласник (з нами в групі подовженого дня й першокласники) Сашко Мізін дістав із портфеля велику шоколадку, відламав від неї шматочок, решту залишив на парті й побіг доганяти всіх.
Я ретельно тер дошку, Жека поливала квіти, Тимко складав іграшки. Але всі ми, наче загіпнотизовані, час від часу поглядали на шоколадку.
Першим не витримав Тимко:
– А для чого це такому малому Мізіну така велика шоколадка?!
– Та в нього вдома цих шоколадок, мабуть, сто чи тисяча, – припустив я.
– Він і свого цуцика Сандвіча одними шоколадками годує! – вигукнув Тимко.
– Тому його Сандвіч такий миршавий, – погодилася Жека. – Не Сандвіч, а сухарик якийсь.
– Та й маленьким дітям шкідливо їсти багато шоколаду! від нього карієс буває! – додав Тимко.
Він узяв шоколадку, розділив її на три частини. Їли ми похапцем. Я навіть не відчув смаку.
Згодом у коридорі почувся гомін – діти поверталися з прогулянки.
Першим забіг до класу Мізін. Зупинившись біля парти, він здивовано закліпав віями, а потім завив, наче міліцейська сирена:
– У-у-у! Мене пограбували! У-у-у! Моя шоколадка! У-у-у!
– чергові! Де поділася Сашкова шоколадка? – запитала Оксана Миколаївна.
Ми сиділи, похиливши голови. Я вже навіть хотів був зізнатися в усьому. Але Тимко випередив мене:
– Оксано Миколаївно! коли ми чергували, до класу забіг якийсь хлопчик, схопив шоколадку й утік. Тільки він не з нашої школи. Мабуть, якийсь бомжик.
Учителька трохи помовчала, а потім сказала:
– Справа серйозна. Шукатимемо бомжика. Прошу свідків узяти аркуші паперу й описати зовнішність злодія. Складемо його фоторобот.
Зібравши й прочитавши наші описи, Оксана Миколаївна звернулася до всієї групи:
– Справа виявилася серйознішою, аніж я думала спочатку. До нас завітав не просто бомжик, а бомжик-перевертень. Ось послухайте. Андрій Кривогуз написав: “До класу ввійшов хлопчик з брудними вухами й ногами, у кросівках і синіх штанях із червоною латкою. У бомжика було біляве волосся і зелена дівчача блузка”.
А ось як описав його Тимко Мірошник: “До класу увірвався хлопчик років восьми-десяти. Це був циганчук. Волосся в нього чорне, кучеряве, сорочка червона, у руках тримав батіг. Хлопчик схопив шоколадку й побіг геть”. А тепер читаємо опис Жені Рурської: “До класу ввійшов високий шатен із блакитними очима. Він був одягнений у білу сорочку і чорні латані штани. Мені він дуже нагадував Гекльберрі Фінна”.
Жека в нас відмінниця й читає багато книжок. У класі запанувала тиша. Раптом Жека підвелась…
За Сергієм Ферчуком
1. Схарактеризуйте дійових осіб. Хто вони: жартівники, правопорушники, хитруни, обманщики? Поясніть свою думку. 2. Придумайте кінцівку оповідання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...