Продуктивність праці і заробітна плата



Продуктивність праці і заробітна плата – одна з найважливіших макро – та мікроекономічних пропорцій, яка характеризує динаміку первинного розподілу національного доходу на заробітну плату і прибуток, а отже, відображає відносини між найманою працею і капіталом і відповідні економічні інтереси. Загальною закономірністю у співвідношенні П. п. і з. п. за умов капіталістичного способу виробництва є випереджальне зростання продуктивності праці порівняно зі збільшенням реальної заробітної плати. У разі порушення цієї закономірності упродовж

тривалого періоду неможливо забезпечити розширене відтворення. Водночас надзвичайно важливе соціально-економічне значення має показник інтенсивності дії цієї закономірності або ступінь відставання темпів зростання реальної заробітної плати від темпів зростання продуктивності праці. Досвід розвинених країн світу показує, що зі зростанням організованості найманих працівників, певним посиленням загальнонаціональних інтересів у соціальній політиці держави відставання першого показника від другого зменшувалось. Так, у США 1874 приріст реальної заробітної плати відставав від темпів зростання продуктивності
праці на 40%, а в 1930-1937 – на 17%. У 1998 продуктивність праці у США зросла на 4,8%, у 1999 – на 6,4%, у 2000 – на 3,8%, а погодинні ставки заробітної плати – відповідно на 5,3, 4,9 і 3,8%; у Німеччині ці дані становили відповідно 4,5, 2,5, і 2,3%, а також 1,7, 2,4, 3,5%. Важливо досягти оптимального співвідношення між цими показниками, оскільки від науково обгрунтованого зростання заробітної плати залежить місткість ринку предметів споживання, від якого, своєю чергою, залежить місткість ринку засобів виробництва ( за певної відносної самостійності останнього) та ін. видів ринкової структури, а також виконання заробітною платою своїх основних функцій.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Твір роздум вчинки людей.
Ви зараз читаєте: Продуктивність праці і заробітна плата