Продуктивності теорії та концепції – сукупність ідей, поглядів представників різних напрямів і шкіл економічної теорії щодо взаємодії між виробництвом вартості та її розподілом між різними факторами виробництва. Двома полярними концепціями П. т. та к. є марксистська політична економія і численні концепції факторів виробництва, продуктивності капіталу та ін. Згідно з марксистською концепцією, продуктивною працею, що створює вартість, є лише жива праця, а засоби виробництва та інші фактори беруть участь у створенні споживної вартості,
але вартості й додаткової вартості не створюють. Автори концепції факторів виробництва стверджують, що кожен фактор має фізичну продуктивність, тобто незалежно від праці створює вартість (відповідну частину вартості), а створений факторами дохід розподіляється відповідно до продуктивного внеску кожного з них. Засновником концепції факторів виробництва був французький економіст Ж.-Б. Сей. Він вважав основними факторами виробництва працю, землю і капітал, а доходами від цих факторів – заробітну плату, земельну ренту і відсоток на капітал. Головним недоліком цих концепцій є розгляд землі й капіталу як самостійних
факторів, що мають фізичну продуктивність, оскільки без поєднання з працею ці фактори не є джерелом вартості. У процесі такого поєднання виникає нова продуктивна сила, яка створює враження про фізичну продуктивність кожного з них. Вирішальна роль у такому поєднанні належить праці, тому основну частку національного доходу, в т. ч. синергічного ефекту, повинні привласнювати наймані працівники. Ще один варіант – концепція граничної продуктивності капіталу (друга половина XIX ст.), автором якої був американський економіст Дж.-Б. Кларк і в розвиток якої зробили певний внесок англійські економісти А. Маршалл і Ф. Вікстед. Одна з методологічних засад цієї концепції – сформульований західними економістами закон спадної (знижувальної) родючості. Згідно з концепцією граничної продуктивності капіталу, участь кожного фактора у створенні вартості визначається його граничною продуктивністю – приростом продукції, отриманим від використання останньої, найменш продуктивної продукції певного фактора. Крім того, поняття “гранична продуктивність” передбачає збільшення одного з виробничих факторів на одиницю за незмінної величини решти факторів і однакових технічних умов виробництва. Відзначаючи коректність такого підходу, англійський економіст Дж. Гобсон вказував на ігнорування цими теоретиками цілісного характеру виробництва. Відірваність цієї концепції від реалій сучасності зумовлена й тим, що закон спадної (знижувальної) продуктивності, на думку прихильників концепції граничної продуктивності і капіталу, діє лише за досконалої конкуренції, тобто за відсутності монополій (у т. ч. олігополій), що було характерно для економічної системи капіталізму понад 100 років тому. Позитивними аспектами концепції Дж.-Б. Кларка та його прихильників є твердження, що одним із джерел вартості є виконання капіталістом функцій з координації праці та капіталу, вдосконалення виробництва й необхідність винагороди за виконання цих функцій. А. Маршалл, зокрема, виокремив такий фактор утворення вартості, як організацію та управління з боку підприємця. Важливо, щоб ця винагорода становила значно меншу частину прибутку порівняно з винагородою найманим працівникам, участь яких у створенні прибутку та появі синергічного ефекту є визначальною. Маршалл також називав джерелом вартості, в т. ч. прибутку, квазіренту, снування якої зумовлено відносною негнучкістю пропозиції протягом короткого періоду. У тривалому періоді її існування бралося під сумнів, однак не заперечувалося внаслідок того, що на умови довготермінової рівноваги, як правило, накладаються умови рівноваги короткотермінової. Через відірваність концепції граничної продуктивності капіталу від реалій сьогодення необгрунтованим є висновок про те, що система досконалої конкуренції забезпечує найефективніше використання виробничих ресурсів загалом і кожного з них зокрема. Крім того, ця концепція наголошує лише на позитивних аспектах досконалої конкуренції, не беручи до уваги її істотних недоліків, спричинені нею економічні кризи, монополістичні тенденції в економіці та ін. (див. Неспроможність ринкового регулювання економіки).
Loading...