Раціональна організація трудової діяльності
ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 9
ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗДОРОВЧА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА ПОВНОЦІННОГО ДОВГОЛІТНЬОГО ЖИТТЯ
9.6. Раціональна організація трудової діяльності
Міцне здоров’я забезпечує не лише відсутність хвороб, фізичних дефектів, воно є свідченням гармонійного поєднання фізичних і духовних сил, високої працездатності, активного трудового довголіття людини. Здоров’я людини залежить від найрізноманітніших факторів, серед яких особливо важливими є трудова діяльність і умови, в яких вона відбувається. Основними
Фізична праця. Еволюційне формування людини відбувалося у процесі і значною мірою завдяки фізичним навантаженням. Тому кожна людина має вроджену потребу в рухах, роботі м’язової системи.
Будь-яка мускульна робота є складним фізіологічним процесом, у якому беруть участь усі системи організму. Вона може бути динамічною, коли напруженість м’язів супроводжується зміною їх довжини, що зумовлюється переміщенням частин тіла у просторі і статичною, коли робота м’язів відбувається без переміщення частин тіла у просторі (наприклад, утримування ваги
Для виконання роботи м’язам необхідний кисень, яким їх забезпечує серцево-судинна система. У зв’язку з цим у ній відбуваються найпомітніші зміни: частішими стають серцеві скорочення (частота пульсу досягає 100-150, інколи 200 уд. за хв), підвищується кров’яний тиск. Під час надто напруженої роботи систолічний тиск може збільшуватись на 60-80 мм рт. ст. Підвищення артеріального тиску є необхідною умовою забезпечення кров’ю організму. Якщо, наприклад, під час фізичного навантаження здорової людини її артеріальний тиск збільшується на 50 %, кровопостачання серцевого м’яза може посилитись утричі, а кількість крові, що надходить до кров’яного русла, з кожним ударом серця збільшується з 50-60 мм (рівень спокою) до 150-160 мм. Внаслідок підвищення частоти скорочення серцевого м’яза обсяг крові, що витісняється серцем за 1 хв, у не тренованих людей збільшується від 4-5 л у стані спокою до 20-28 л. У процесі перемінного скорочення і розслаблення м’язової системи розширюються дрібні кровоносні судини – капіляри, за рахунок чого поліпшується забезпечення м’язів киснем.
На початку фізичною навантаження змінюється функція дихання. Обсяг дихання у спокійному стані становить 6-8 л/хв під час напруженої роботи м’язів він може досягати 100 л/хв. Вентиляція легенів у фізично тренованих людей збільшується переважно завдяки поглибленню дихання, а в не тренованих ~ його частоті.
М’язова діяльність супроводжується посиленим виробленням тепла в організмі, від надлишків якого організм позбавляється через потовиділення.
Під час фізичної праці відбуваються деякі біохімічні відхилення у крові, тканинах організму, підвищується обмін речовин. Зміни, що наступають у процесі фізичної праці, не погіршують здоров’я людини, оскільки організм швидко відновлюється після закінчення роботи. Виснажлива фізична праця погіршує розумову діяльність, помірна – полегшує її.
Оптимальні фізичні навантаження є джерелом хорошого настрою, оптимістичного ставлення до життя. Вони повинні бути регулярними, враховувати професійну зайнятість, вікові особливості людини, відповідати її можливостям, уподобанням і специфічним потребам.
Розумова працездатність. Особливість розумової праці полягає в напруженні нервової системи, специфічному перебігу різноманітних психічних процесів. У зв’язку з цим розумова працездатність людини охоплює такі фази:
А) передробочий стан. В організмі відбуваються процеси налагодження необхідних регуляторних механізмів, завдяки яким підвищується працездатність;
Б) відносна стабілізація й утримання певного рівня працездатності;
В) зниження працездатності, втома і її поглиблення.
Вторинне підвищення працездатності, стимульоване умовним рефлексом передчуття закінчення роботи, спостерігається наприкінці робочого дня.
Передумовами високої розумової працездатності є мотивація праці, активний інтерес до неї, наявність елементу творчості. Після закінчення розумової роботи мозок людини зберігає інерцію до відповідної діяльності. Однак довготривала творча розумова робота за недостатньої фізичної активності спричинює ослаблення серцево-судинної і дихальної систем організму, порушення обміну речовин, послаблення гормональної діяльності, знижує стійкість організму до серцево-судинних, нервово-психічних та інфекційних захворювань. Крім того, є багато свідчень, що продуктивні, оригінальні думки навідуються до людини під час тривалої ходьби, легкого бігу, що зумовлене активним постачанням клітин головного мозку киснем.
Розумова праця не провокує хвороб, але внаслідок розумово-емоційної перенапруги можуть проявитись клінічні ознаки патологічних станів.
Порушення гігієни фізичної і розумової праці та відпочинку, ігнорування індивідуальних особливостей людини можуть відчутно розбалансувати її здоров’я.
Основні вимоги до організації відпочинку людини
Для відновлення фізичних І духовних сил людині потрібен певний час на відпочинок. Він вважається достатнім, якщо забезпечує нормальний ритм життя і при цьому не виникає патологій. Відпочивати організму людини необхідно щоденно, щотижнево, щорічно.
Щоденний відпочинок забезпечується і правильним чергуванням праці з перервами, що неможливо без раціонального планування і дотримання розпорядку дня. Емпіричний досвід і наукові дослідження свідчать, що дотримання режиму дня є однією з найважливіших умов збереження здоров ‘я, працездатності, гарантією тривалості життя.
Діяльність людини в періоди відпочинку повинна відрізнятись від основної роботи. Наприклад, людям, які виконують розумову працю, більшість часу проводять за столом, рекомендується легка фізична праця в саду, прогулянки на свіжому повітрі. А людям фізичної праці у вільний час корисне читання літератури, ознайомлення з творами мистецтва, перегляд телепередач та інше.
За висновками українського патофізіолога Олександра Богомольця (1881-1964), розумова і фізична праця повинні весь час супроводжувати людину. Вчені не повинні забувати про свою м’язову систему і кровообіг, а особам, зайнятим фізичною працею, потрібен певний тренінг для пам’яті, думки, емоцій.
Однією з основних складових щоденного відпочинку людини є сон, який супроводжується зниженням функціонування окремих органів і систем організму. Доросла людина у сні проводить приблизно третину свого життя. Тривале безсоння спричинює психічні розлади, порушення роботи внутрішніх органів. Стан загального спокою, що супроводжує сон, є передумовою відновлення функцій організму, передусім нервової системи, яка “підзаряджається” енергією. Так зване заспокійливе гальмування захищає організм і нервову систему від виснаження і перевтоми. Під час сну продовжують ефективно функціонувати джерела стійкого збудження, своєрідні “сторожові пункти”, за допомогою яких організм контактує з навколишнім середовищем.
Для людей розумової діяльності особливо важливою є гігієна сну. Вирішальним фактором, що забезпечує засинання і повноцінний відпочинок, є особиста підготовка до сну. Перед ним небажана інтенсивна розумова праця, наслідком якої є надмірне збудження нервової системи. За годину до сну корисні прогулянка на свіжому повітрі, тепла ванна, душ-масаж, гігієнічні процедури порожнини рота. Лягаючи спати, не варто концентрувати думки на справах, які хвилюють. Спати найкраще оголеним або одягненим у вільного покрою нижню сорочку з лляної матерії. Не можна вкриватися ковдрою з головою. Найкраще положення тіла під час сну – на правому боці. Перини та пір’яні подушки не сприяють повноцінному відпочинку, значно гігієнічнішим є тверде ложе. Не варто спати на високих подушках, оскільки високе положення голови ускладнює кровообіг в артеріях, які забезпечують живлення головного мозку.
Щоденний відпочинок слід доповнювати періодичним (щотижневим). Медико-психофізіологічні дослідження свідчать, що кілька тижнів річної відпустки не знімають втоми, яка накопичується за рік напруженої праці, тому міські прогулянки, відпочинок біля водойм, збирання грибів та ягід, заняття фізкультурою, полювання, рибальство, екскурсії історичними місцями, огляд архітектурних пам’яток. Унаслідок повноцінного відпочинку зникає втома, дратівливість, акумулюється енергія для подальшої праці.
Подолання втоми буде ефективнішим, якщо цілковитий спокій надається втомленому органу. Необхідно, щоб діяльність органів, які перед тим перебували у стані спокою, якомога більше відрізнялась від тієї, яка зумовила втому органів, котрим належить відпочити.
Раціональне використання вільного часу має особливе значення під час відпусток. Якщо у повсякденному житті вільний час буває здебільшого ввечері і найчастіше використовується для різних домашніх справ, занять з дітьми, підвищення освітнього рівня, то під час відпустки він триває весь день. Проводити відпустку доцільно у кліматичній зоні, до якої пристосований організм. Перебування в іншій географічній зоні потребує тривалої адаптації до нових кліматичних умов.
Гармонійне чергування праці і відпочинку є однією із запорук доброго самочуття.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...