Рід абревіатур – ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ
ІМЕННИК
ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ
Рід абревіатур
У категорії іменника клас абревіатур не має “індивідуальних” засобів вираження родової належності, система передачі граматичних значень роду тут ще остаточно не сформувалася, що зумовлене Непостійним характером їх існування, залежністю від потреб суспільного розвитку: складноскорочені назви виникають услід за повним найменуванням, а зникають або функціонують залежно від долі цього найменування Засобами родової кваліфікації абревіатур є структура складноскороченого
Здебільшого рід абревіатур визначається за родовою віднесеністю стрижневого слова, яке є її граматичним центром, при цьому враховується структура слова, що вміщає буквені, звукові і змішані абревіатури.
У незмінюваних буквених абревіатурах родова належність встановлюється за родовою ознакою стрижневого слова, напр.: КПІ (Київський політехнічний інститут), ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), АПН (Академія
У незначної частини звукових абревіатур простежуються випадки зміни родової віднесеності, зумовлені зовнішньою формою складноскороченого слова. Кінцевий (фінальний) звук абревіатури сприймається як аналогічний звук змінюваного іменника, породжуючи потенційну нестійкість родової ознаки у процесі функціонування. Так, у деяких звукових похідних, що закінчуються на приголосний звук, граматичний центр повного найменування є іменником середнього роду, напр.: агентство, товариство, бюро; у мовному вжитку формально-граматична означеність середнього роду може втрачатися і набувати ознак імен чоловічого роду, напр.: “На засіданні ТУМу (Товариства української мови…) обговорювався Закон про мови…” (з газ.).
Вирівнювання категорії абревіатур ознакою чоловічого роду поширюється також на складноскорочені слова, де граматичним центром повного найменування є іменники з грамемою жіночого роду, напр.: комісія, організація, контора, магістраль та ін., пор.: “За останніми даними до Інтерполу (Міжнародної організації кримінальної поліції) входить 131 країна” (журн.); “Працівники ЖЕКу (житлово-експлуатаційної контори) змусили принести ще довідки з “Київенергонагляду…” (з газ.); “Рішенням ВАКу (Вищої атестаційної комісії) йому присвоєно звання кандидата…” (з газ.).
Зміна родової характеристики стрижневого слова відбувається на розмовно-побутовому рівні, у кодифікованих виданнях поки що ці явища не зафіксовані, крім ГОЕЛРО (чол. р.). Зворотна тенденція до зміни граматичного значення чоловічого роду за зовнішніми, формально-граматичними, показниками середнього роду наявна в лексемах райвно (СУМ, т. 8, с. 441), облвно (СУМ, т. 5, с. 521), які функціонують як субстантиви середнього роду, напр.: “Всі важкі думки Ніни вже вивітрилися, навіть згадки не лишилося про розмову в райвно -” (О. Копиленко); “Завідувача облвно ми хоч і любили, але побоювалися” (журн.).
За аналогією до іменників середнього роду на – о, – е (пор.: депо, драже) змінила свою родову належність абревіатура з граматичним центром повного найменування імен жіночого роду самбо – система самооборони без зброї, напр.: “Існують різні системи самооборони проти озброєного противника. У нашій країні це бойове самбо” (з газ.).
Повторний перерозподіл окремих звукових абревіатур за родовою віднесеністю спричинений впливом форми слова, засвідчує формалізацію граматичного значення у категорії роду іменника.
Іменники подвійного роду.
Іменники подвійного роду є вкрапленнями у загальній системі іменних словоформ, які виражають специфічну, але незмінну індивідуальну, родову ознаку, пор.: хлопець (чол. р.) і хлопчисько (чол. і середи, р.) (СУМ, т. 11, с. 85), дівчина (жін. р.) і дівчисько (середи, р.) (СУМ, т. 2, с. 298), риба (жін. р.) і рибисько (середи, р.) (СУМ, т. 8, с. 528), баба (жін. р.) і бабище (жін. і середи, р.) (СУМ, т. 1, с. 76). Зміна грамеми роду простежується як серед найменувань осіб та істот, так і в сфері предметних назв, напр.: головище, гарбузище, ямище, косище, стовбурище, ножище, бородище. Кодифікована форма імен середнього роду вказує на випадки формалізації всередині категорії роду.
Причини, які викликали зміну граматичного значення роду, криються в самій системі мови і пов’язані не з семантикою, а з формою слова. Подібного типу іменники мають однакову прикінцеву частину – суфікс і закінчення – исько, – ище. Приєднуючись до, твірної основи, суфікс аугментативності (збільшеності) надає похідному слову відтінку згрубілості, збільшеності, але не змінює значення слова; отже, граматичні ознаки твірної основи, зокрема роду, зберігаються. Однак у мові паралельно діє закон форми слова, коли за відповідним граматичним значенням закріплена відповідна форма. Іменники на – исько, – ище є виразниками віднесеності до середнього роду, напр.: пасовисько, стрільбисько, стернище, дворище. Під їх впливом іменники із семою збільшеності, згрубілості, маючи, хоча й різне значення, але однакову морфологічну будову, можуть втрачати попередню родову ознаку і набувати віднесеності до середнього роду, напр.: “Але дівчисько бралося і знову натужки тягнуло і тягнуло… пісню своїх предків…” (Г. Тютюнник); “… А дід (Мороз) тільки своє бородище гладить” (С. Олійник).
Процес вирівнювання граматичних значень за формою слова не завершується, сучасна мовна ситуація характеризується наявністю у таких іменників двох родів: чоловічого і середнього або жіночого і середнього, при цьому взаємодія форм чоловічого і середнього роду завершується, як правило, перевагою форм чоловічого роду, напр.: “Вітрище непомірний здійма до неба хвилю навісну” (П. Воронько); “…взяла ножище такий, як коса, та й іде до нього” (В. Королович). Назви осіб жіночого роду, передані словоформами з – іще, ще зберігають однойменні граматичні значення, напр.: “От іще балакуча бабище” (І. Франко). У назвах неістот домінує зворотний процес: іменники косище, ямище, головище набули граматичних ознак середнього роду.
Вплив форми слова на утворення системи граматичних значень іншомовних запозичень та абревіатур свідчить про формалізацію, граматикалізацію категорій цих класів слів, яка супроводжується послабленням зв’язків з дійсністю (втратою мотивації граматичного значення), впливом структури і системи граматичного ладу української мови на виникнення в ній граматичної категорії незмінюваних іменників.
До типових, основних словоформ, які становлять центр, або ядро, категорії роду, належать іменники парного роду.
Їм властива первинна значеннєва функція, яка виявляється в розрізненні осіб за статтю, утворенні протиставлених, але однорідних граматичних значень, виражених незалежно від контексту структурно-морфологічними показниками окремого слова.
Центральними компонентами категорії роду е іменники-маскулізми та іменники-фемінативи, наділені вторинною значеннєвою функцією, що є результатом узагальнення або перенесення форми слова на номінацію другого члена опозиції. Вторинна функція відтворюється в умовах контексту морфолого-синтаксичними конструкціями.
Периферію категорії роду в українській мові становлять вторинні іменники граматичного роду, який є тільки формою слова, оскільки не передає ніяких рис і властивостей позначуваного об’єкта. Дистинктивна функція, яка розрізняє граматичний рід іменників за їх семантикою, наявна в похідних словоформах непредметного змісту (радість, виконання, організація). Відсутність дистинктивної функції, або неможливість вмотивувати грамему роду семантикою слова, спричиняє в іншомовних запозиченнях та абревіатурах взаємоперехід і появу нових граматичних значень.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...