Роль Національного (Центрального) банку в регулюванні банківської системи країни
УРОК 78
Роль Національного (Центрального) банку в регулюванні банківської системи країни
Мета уроку: поглибити й систематизувати знання учнів про грошово-кредитне регулювання економіки; визначити головні функції Національного банку України та особливості його кошторису; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; виховувати самостійність; формувати цілісність знань із вивченої теми.
Основні поняття: національний банк України (НБУ), структура НБУ, головна функція НБУ, активи банку, пасиви банку, норма резервування.
Тип
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Центральним елементом грошової системи й державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання є Центральний (Національний) банк.
Основу діяльності НБУ становлять: забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні; розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю над її реалізацією; стимулювання розвитку і зміцнення
Відносно решти банків НБУ є монополістом в емісії національної валюти, кредитором останньої інстанції, забезпечує методичне керівництво банками, формує порядок реєстрації й нагляду за діяльністю комерційних банків, здійснює інкасування, перевезення і зберігання резервів грошових знаків.
НБУ має статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного банку.
V. Вивчення нового матеріалу
НБУ є економічно самостійним органом, що здійснює витрати за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в деяких випадках – також і за рахунок державного бюджету. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності й перебуває в його цілковитому господарському віданні.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади та інших банків, а органи державної влади й банки не відповідають за зобов’язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
Планові доходи та витрати НБУ відбиваються в кошторисі його доходів і витрат. Цей кошторис має забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій. За підсумками року в разі перевищення кошторисних доходів над витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, НБУ вносить до державного бюджету наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок державного бюджету наступного за звітним року.
Згідно із Законом України “Про Національний банк України” одержання прибутку не є метою діяльності НБУ. Головною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи свою головну функцію, Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також (у межах своїх повноважень) – цінової стабільності.
Вищим органом управління НБУ є Рада Національного банку України. Керівним органом НБУ є Правління Національного банку України. Очолює Правління НБУ Голова Національного банку України.
Структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ. Для інкасації та охорони цінностей і об’єктів банк має відомчу охорону, озброєну вогнепальною зброєю.
НБУ є підзвітним Президенту та Верховній Раді в межах їхніх конституційних повноважень. Підзвітність означає, по-перше, призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою за поданням Президента; по-друге, призначення та звільнення Президентом половини складу Ради НБУ; по-третє, призначення та звільнення Верховною Радою половини складу Ради НБУ; по-четверте, доповідь Голови НБУ Верховній Раді про діяльність Національного банку; по-п’яте, надання Президенту та Верховній Раді двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в країні.
НБУ та Кабінет Міністрів проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроблення та здійснення ДПЕСР України. Голова НБУ або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях КМ України з правом дорадчого голосу. У свою чергу, з правом дорадчого голосу в засіданнях Правління НБУ можуть брати участь члени уряду.
Згідно із законом “Про Національний банк України” НБУ підтримує економічну політику КМ України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.
Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і іноземній валюті.
Засоби та методи грошово-кредитної політики
Розрізняють дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється комплекс заходів для реалізації цілей грошово-кредитної політики, – це інструменти прямого та опосередкованого впливу.
До засобів прямого впливу можна зарахувати: механізм готівкової емісії; установлення межі кредиту Центрального банку, що надається уряду та банківським установам; пряме регулювання позикових операцій банків; визначення маржі, вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроеконо – мічної політики для фінансування окремих галузей економіки; обмеження споживчого кредиту. Інструменти прямого впливу дають необхідний ефект, коли їх використовують у комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.
Система опосередкованого регулювання грошового обігу є елементом економічних методів ДРЕ. Згідно із Законом України “Про Національний банк України” головними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків і фінансово-кредитних установ (далі – банків), відсоткова політика, рефінансування комерційних банків, управління золотовалютними резервами, операції з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання імпорту та експорту капіталу.
ЦБ називають “банком для банків”, через який банки можуть врегульовувати вимоги один до одного. Центральний банк може виступати як розрахункова палата для чеків, що виписані вкладниками. За небагатьма винятками, він не приймає вкладів від приватного сектора, але часто функціонує як банк уряду. Центральний банк може також збирати, опрацьовувати й аналізувати інформацію про фінансову та фізичну економіку. Найважливіше, що Центральний банк встановлює правила платежів. Він робить це, випускаючи безпосередньо готівкові гроші.
Центральний банк поєднує в собі ознаки звичайної (комерційної) банківської установи й державного відомства, що має відповідні владні функції в сфері організації грошово-кредитного обігу. Як і будь-яка банківська установа, ЦБ має баланс – активи і пасиви.
Активи | Пасиви |
Зарубіжні активи | Резерви комерційних банків |
Позики комерційним банкам | Банкноти, якими володіють не-банки |
Вимоги до уряду | Депозити уряду |
Власний капітал |
Упродовж багатьох років функції Центрального банку формулюються майже незмінно:
¦ монополія грошової емісії;
¦ функції банка-уряду (зокрема, виконання бюджету й управління державним боргом);
¦ банка-банків (розрахунковий центр, кредитор останньої надії);
¦ провідник офіційної грошово-кредитної та валютної політики;
¦ орган нагляду за банками й фінансовими ринками.
Утім, спостерігається зменшення значення функцій емісійної монополії та розрахункового центру у зв’язку з модифікацією грошового обігу і застосуванням електронних розрахункових систем.
Монополія емісії грошових знаків належить центральним банкам країн часто лише щодо банкнот. Чеканка монет і емісія казначейських білетів здійснюється скарбницею. Якогось суворого планування емісії банкнот у країнах Заходу не існує. Банк Англії, наприклад, вдаючись до емісії, має на меті зменшити витрати на виготовлення банкнот шляхом випуску в обіг грошей, що перебували у використанні.
Як особливість можемо відзначити функцію нагляду ЦБ:
¦ захист дрібних вкладників від недбалого управління і шахрайства;
¦ захист клієнтів банку від “системного ризику”, захист за допомогою страхових фондів або власного фонду уряду від втрат в тих країнах, що мають національні системи страхування депозитів або здійснюють інші заходи із захисту банківських вкладників;
¦ забезпечення довіри вкладників і населення до фінансово-кредитної системи загалом і до кредитних інститутів зокрема.
Головна мета банківського регулювання та нагляду – гарантування безпеки й фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Функції банківського регулювання й нагляду за діяльністю банків та інших фінансово – кредитних установ в Україні здійснює Національний банк.
Для виконання своїх функцій НБУ має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їхню діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення щодо отриманої інформації.
Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має також право отримувати необхідну інформацію від органів державної влади й місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання всіх форм власності.
Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством.
З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків НБУ встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю над ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також із відсотковим та валютним ризиком. Про зміни нормативів та методики їх розрахунку НБУ офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення набуття ними чинності.
Підвищення регулювальної ролі Центрального банку – важлива передумова успіху. Необхідно надати йому необхідну самостійність у здійснені грошової політики, законодавчо закріплену можливість контролювати канали, якими виникає збільшення грошового обігу в країні, водночас забезпечивши узгодження його заходів із загальною політикою уряду.
В умовах економічної кризи, нерозвинених ринкових відносин, слабкості грошової та кредитно-фінансової системи Центральний банк неминуче використовуватиме жорсткі адміністративні методи регулювання, і лише в перспективі – перехід до непрямого регулювання, у тому числі через встановлення цільових орієнтирів.
VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1 ). Чи правильні нижченаведені твердження?
1. Що меншою є потреба населення в готівці порівняно з потребою в банківських депозитах, то меншою буде можливість створення грошей банками.
2. На величину грошового мультиплікатора не впливає величина наднормативних резервів.
3. Резерви комерційного банку в Центральному банку – це активи Центрального банку.
4. Готівка, яку зберігають банки у своїх сейфах, є частиною банківських резервів.
5. Центральний банк може зменшити величину надлишкових резервів шляхом підвищення норми резервування.
6. Створення грошей банківською системою підвищує ліквідність економіки, але не збільшує багатства суспільства.
Відповіді: 1 – ні; 2 – ні; 3 – ні; 4 – так; 5 – так; 6 – так.
2). Розв’яжіть тестові завдання
1. Статтею “Активи” комерційного банку не є:
А) резерви;
Б) надані позики;
В) дисконтні позики;
Г) цінні папери.
2. Статтею “Пасиви” комерційного банку не є:
А) чекові вклади;
Б) отримані позики;
В) капітал банку;
Г) готівка в касі.
3. Надлишкові резерви комерційного банку – це:
А) активи, які за потреби можуть швидко перетворюватись на готівку;
Б) різниця між величиною фактичних резервів та величиною обов’язкових резервів;
В) різниця між величиною активів і власним капіталом;
Г) різниця між величиною фактичних резервів та величиною наднормативних резервів.
4. Укажіть твердження, що становить фундаментальну базу балансу банку:
А) банківські активи плюс власний капітал дорівнюють пасивам;
Б) власний капітал банку дорівнює різниці між активами й пасивами банку;
В) сума активів та пасивів банку дорівнює його власному капіталу;
Г) різниця пасивів і власного капіталу дорівнює активам банку.
5. Комерційний банк може створювати безготівкові гроші в межах:
А) своїх надлишкових резервів;
Б) своїх депозитів;
В) своєї готівки в касі;
Г) своїх фактичних резервів.
6. Якщо грошова база подвоїлась і розмір грошового мультиплікатора також збільшився вдвічі, то пропозиція грошей:
А) не змінилась;
Б) подвоїлась;
В) зросла в чотири рази;
Г) зросла, але менш ніж удвічі.
7. Якщо Центральний банк підвищить облікову ставку, то грошова база:
А) зменшиться, і пропозиція грошей також зменшиться;
Б) зменшиться, а пропозиція грошей збільшиться;
В) збільшиться, і пропозиція грошей також збільшиться.
Г) збільшиться, а пропозиція грошей зменшиться.
8. Зменшення норми резервування:
А) збільшує пропозицію грошей унаслідок збільшення розміру грошового мультиплікатора;
Б) збільшує пропозицію грошей унаслідок збільшення коефіцієнта депонування;
В) зменшує пропозицію грошей унаслідок зменшення грошового мультиплікатора;
Г) зменшує пропозицію грошей унаслідок зменшення коефіцієнта депонування.
9. Статтею “Активи” Центрального банку не є:
А) цінні папери;
Б) позики комерційним банкам;
В) золотовалютні резерви;
Г) обов’язкові резерви комерційних банків.
10. Статтею “Пасиви” Центрального банку не є:
А) резерви комерційних банків;
Б) дисконтні позики;
В) депозити скарбниці;
Г) банкноти Центрального банку.
11. Якщо Центральний банк продає велику кількість державних цінних паперів домогосподарствам і комерційним банкам, то:
А) збільшується загальна сума особистих заощаджень;
Б) збільшується загальна сума депозитів комерційних банків;
В) зменшується сума позик, наданих комерційними банками;
Г) знижується рівень відсоткової ставки.
12. Центральний банк не виконує такої функції:
А) регулювання та контролю над пропозицією грошей у національній економіці;
Б) емісії грошових знаків;
В) зберігання золотовалютних резервів та обов’язкових резервів комерційних банків;
Г) надання кредитів населенню.
Відповіді: 1 – в; 2 – г; 3 – б; 4 – б; 5 – а; 6 – в; 7 – а; 8 – а; 9 – г; 10 – б; 11 – в; 12 – г.
3). Розв’яжіть задачі
Задача 1
Депозити комерційного банку становлять 200 млн. грн. Сумарні резерви (обов’язкові та наднормативні) дорівнюють 60 млн. грн. Норма резервування – 20 %. Як може змінитись пропозиція грошей, якщо банк використає всі наднормативні резерви для надання позик?
Розв’язання: обов’язкові резерви дорівнюють 40 млн. грн. (200 • 0,2); наднормативні резерви: 60 – 40 = 20 (млн. грн.); простий мультиплікатор: 1/0,2 = 5.
Отже, додаткова пропозиція грошей може становити 20 • 5 = 100 (млн грн).
Задача 2
Припустімо, що спрощений баланс комерційного банку, такий, як подано нижче (усі цифри в мільйонах гривень, а норма резервування становить 20 %).
Активи | Пасиви |
Резерви – 12 | Безстрокові вклади – 40 |
Цінні папери – 8 | |
Надані позики – 20 |
А) Якими наднормативними резервами володіє цей банк?
Б) Яким є розмір простого депозитного мультиплікатора?
Розвязання: а) наднормативні резерви становлять 4 млн. грн. за норми резервування 20 %, обов’язкові резерви дорівнюють 8 (40 • 0,2). Оскільки резерви банку становлять 12 млн грн, 8 млн. з яких є обов’язковими, то 4 млн. грн. є наднормативними; б) простий депозитнии мультиплікатор дорівнює 5(1/0,2).
VII. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Дати письмову відповідь на запитання: “Які державні заходи сприяють збільшеню та зменшенню грошей в обігу?”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...