РОЛІ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
РОЛІ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРА – сукупність усталених зв’язків між соціальними, соціально-психол. елементами, що визначає індивідуальний спосіб виконання певного кола соціальних і групових функцій. Складається з двох основних підструктур – об’єктивної основи ролі і суб’єктивного стилю її виконання.
Перше з названих понять відображає зумовлений сусп. факторами каркас ролі, яким у заг. плані визначаються соціальний зміст, структура й типові форми рольової поведінки. У свою чергу
Цільовий компонент ролі показує напрям, кінцеву причину, те, заради чого мають відбуватися усі рольові дії. При цьому кінцева мета
Суб’єктивний стиль виконання ролі – те, як людина сприймає, бере і втілює у власній діяльності задану багаторівневою системою сусп., групових та міжособистісних взаємин рольову функцію. Даний стиль має чимало складових, які за походженням можна умовно поділити на раціональні та емоційні. До перших належать образ ролі, рольовий ідеал, образ “Я” у даній ролі та рольовий автопортрет. До другого – особисте ставлення до ролі і ставлення до себе як до її виконавця.
Образ ролі є суб’єктивним уявленням про цільову спрямованість рольових дій, сукупність функціонально-рольових прав і обов’язків, систему засобів їх реалізації. Тобто це те, як людина сама собі відповідає на запитання” що, навіщо і яким чином мусить вона робити у межах даної ролі. Поза цим виступає рольовий ідеал у формі створеної з нормативних вимог безособової моделі зразкового виконання ролі чи у вигляді персоніфікованого (вигаданого або існуючого) рольового персонажа, він слугує особистісним орієнтиром, еталоном рольової поведінки. Образ “Я” у даній ролі – уявний, коли людина подумки приміряється до виконання певної ролі, подумки програє різноманітні рольові ситуації з погляду свого уявного місця у спільній дії. Близьким до нього є рольовий автопортрет, але останній особистість малює з себе тоді, коли вже виконує належні за роллю функції.
Серед емоціогенних компонентів провідним є особисте ставлення до ролі. Воно містить у собі безліч різноманітних нюансів і відтінків – може бути ясним і недвозначним або заплутаним і суперечливим, варіювати від цілковитого схвалення до цілковитого осудження, від повної самоідентифікації особи з роллю до повного відчуження від неї. Окрім позитивної чи негативної спрямованості особисте ставлення до ролі характеризується інтенсивністю. Загалом особисте ставлення до ролі можна порівняти зі своєрідним “трансформатором”, який здатен посилювати або послаблювати напруженість мотивації, що спонукає особистість до виконання ролі. Ставлення індивіда до себе як до виконавця ролі містить відповідь на дещо інше запитання: чи подобається людині її рольовий автопортрет? Призначенням його є самокорекція рольової поведінки відповідно до рольового ідеалу.
Суб’єктивний стиль виконання ролі не просто сполучає зазначені компоненти, а інтегрує їх у єдине ціле. Саме через стиль виконання ролі проектується у площину реальної поведінки об’єктивна основа ролі. Упорядкування їх взаємодії відбувається за рахунок соціальних очікувань, норм і санкцій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...