Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Розмноження і розвиток тварин

Розмноження і розвиток тварин

Тема 1 БУДОВА І ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН

§ 6. Розмноження і розвиток тварин

Розмноження

Навіть найдосконаліший організм не може жити нескінченно. Рано чи пізно кожна жива істота старіє, а згодом або помирає від хвороб, які виникають через те, що постаріла тварина не здатна підтримувати нор-. мальну життєдіяльність, або стає жертвою якогось хижака. Єдиним способом підтримання життя на Землі є розмноження – відтворення живими організмами собі подібних з окремих клітин або частин власного тіла. Розмноження завжди супроводжується

збільшенням кількості нових особин (зверни увагу на цю обставину), тим самим забезпечується безперервність життя.

Статеве розмноження – це розмноження, за якого нова особина розвивається внаслідок злиття спеціалізованих клітин. В усіх багатоклітинних організмів розрізняють два типи клітин. Клітини першого типу утворюють тіло тварини, вони містять увесь генетичний апарат. (Пригадай, навіщо потрібний генетичний апарат і в якій частині клітини він розташований.) Другий тип клітин – це статеві клітини, або гамети (від грец. гамете – жінка, гаметес – чоловік), призначені тільки для розмноження. Істотна ознака

гамет полягає в тому, що їхні ядра містять лише половину генетичного апарату.

Статеві клітини формуються в статевих органах, які у високоорганізованих тварин утворюють статеву систему. Статеві клітини бувають жіночими й чоловічими. Жіночі статеві клітини – яйцеклітини – це великі нерухомі клітини, багаті на поживні речовини, з великим ядром. Вони утворюються у відносно невеликій кількості в особин жіночої статі – самок. Чоловічі статеві клітини – сперматозоїди (від грец. сперматос – сім’я, зоон – жива істота) – неодмінно рухливі невеликі клітини, які утворюються у великій кількості в особин чоловічої статі – самців. Залежно від того, які статеві клітини продукує організм, він належить до жіночої або чоловічої статі. Проте є групи тварин, в яких одна особина здатна одночасно продукувати чоловічі й жіночі гамети.

Нестатеве розмноження тварин не пов’язане з процесом утворення статевих клітин і відбувається поділом організму на частини. Деякі тварини здатні розмножуватися як нестатевим способом, так і статевим. У них відбувається чергування цих двох типів відтворення.

Відомі два способи нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл (в одноклітинних організмів) і відокремлення спеціальних частин тіла в кожній з яких відновлюються всі органи (у багатоклітинних тварин).

Розмноження поділом материнської клітини на дві дочірні – єдиний спосіб розмноження одноклітинних тварин. Внаслідок такого поділу з одного організму утворюються два нових. Нестатевому розмноженню може передувати статевий процес. У такому разі одноклітинні організми перед поділом клітини тимчасово з’єднуються і обмінюються частинами ядерного апарату, або дві особини зливаються в одну клітину. (Запам’ятай, статевий процес і статеве розмноження – це різні речі.)

У тварин, тіло яких складається з багатьох тисяч і навіть мільйонів клітин, нестатеве розмноження може відбуватися інакше: в материнському організмі дозрівають, а потім відокремлюються спеціальні частини тіла, які і мають розвинутися в окрему тварину. Такий спосіб нестатевого розмноження називають вегетативним. Він властивий лише низькоорганізованим тваринам.

У тварин буває два типи розмноження – статеве і нестатеве. Одноклітинні тварини розмножуються лише нестатево: поділом клітини. Статеве розмноження властиве всім багатоклітинним тваринам, а в найрозвинутіших організмів – це єдиний спосіб відтворення потомства.

Розвиток

Зародження нового організму починається з моменту запліднення, коли сперматозоїд потрапляє до яйцеклітини. Після злиття їхніх ядер утворюється одна клітина, так звана зигота (від грец. зиготес – з’єднаний докупи), яка одразу починає ділитися. Отже, зигота утворюється внаслідок злиття двох статевих клітин – чоловічої та жіночої. (Пригадай, у кожній статевій клітині міститься лише половина генетичного апарату.) З двох генетичних матеріалів (перший належить яйцеклітині, другий – сперматозоїду) в зиготі виникає один цілий.

– Тепер, коли ти озброєний знаннями з генетики, маєш чудову можливість протистояти натиску тата, який стверджує: “Ну, ти – справжнісінька копія мами, так само завжди запізнюєшся!”, або заперечити мамі, яка переконана, що ти – справдішній тато, бо розкидаєш свої речі абиде.

Ти можеш сказати батькам: “Я – на 50 % копія мами, а на 50 – копія тата!”

Унаслідок багаторазових клітинних поділів зигота поступово перетворюється на зародок, з якого формується істота, спроможна самостійно жити в навколишньому середовищі. Період розвитку зародка називають ембріональним розвитком, або ембріогенезом (від грец. ембріон – зародок та генезис – походження, виникнення). За своєю будовою і способом життя маля, що з’явилося на світ, в цілому схоже на дорослих тварин, хоч і значно менше за розміром. Але воно росте, змінює пропорції тіла і зрештою стає схожим на батьків. У цей період, який називається постембріональним розвитком, організм уже здатний до самостійного існування. Поступово відбуваються статеве дозрівання, старіння. Згодом настає смерть.

Розвиток особини з моменту запліднення яйцеклітини до кінця життя називають індивідуальним розвитком, або онтогенезом (від грец. онтос – єство та генезис) (мал. 9), а розвиток від зиготи до стану статевої зрілості, коли організм стає здатним давати потомство,- життєвим циклом.

Життєвий цикл тварин може бути простим і складним. За простого життєвого циклу потомство, що з’явилося на світ, є зменшеною копією батьків, і здається, що весь розвиток тварини – лише збільшення розмірів її тіла. Типовий приклад простого життєвого циклу – розвиток людини від немовляти до дорослого індивіда. За складного життєвого циклу на світ з’являється істота, що значно відрізняється від дорослого організму своєю будовою і способом життя. Такий тип розвитку спостерігається, наприклад, у метеликів, чиї личинки – гусениці – навіть не нагадують дорослих комах, або в жаб, личинки яких – пуголовки – більше схожі на рибок, ніж на власних батьків.