Самоуправління виробниче на народних підприємствах

Самоуправління виробниче на народних підприємствах – найдосконаліша та найдемократичніша форма управління підприємством його працівниками – власниками. Власність народних підприємств є колективною трудовою власністю, набула поширення в останні десятиріччя XX ст. в окремих розвинених країнах світу. Початковою формою самоуправління на таких підприємствах є виробничі колективи. До таких підприємств відносять ті, частка сукупного капіталу яких у власності працівників перевищує 50%. Оскільки працівники народних підприємств є, з одного

боку, їх власниками, а з іншого – безпосередньо здійснюють процес виробництва товарів і послуг, вони ставлять перед собою такі завдання: 1) вистояти в конкурентній боротьбі з іншими не народними підприємствами і привласнити необхідну масу і норму прибутку на одного зайнятого працівника; 2) створити належні умови праці для своїх працівників, розвивати їх творчі та організаторські здібності, збільшувати кількість зайнятих тощо, а отже, поліпшувати якість життя. Демократизм С. в. на н. п. виявляється в тому, що кожний працівник має право вирішального голосу, оскільки кількість голосів залежить від чисельності працівників; що між ними рівно розподіляються права і обов’язки; що на них поширюється принцип розподілу результатів виробництва залежно від кількості та якості праці (див. Народні підприємства).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Самоуправління виробниче на народних підприємствах