Політологічний словник
Сценарний підхід у політиці – один з методів аналізу політичних явищ та процесів. Сутність С. п. п. полягає у його синтезі різноманітних методів, провідними з яких є моделювання, програмування та прогнозування. Об’єктивною основою для застосування сценарного підходу у політиці та політології є суперечливість та неоднозначність (поліваріантність) тенденцій розвитку політичної реальності. Особливо відчутною потреба сценарного аналізу стає тоді, коли з’являється “дерево можливостей” розвитку подій.
Наприклад, досить продуктивним С. п. п. є в разі необхідності заздалегідь визначити розвиток подій залежно від того, хто виграє, а хто програє вибори. При цьому не йдеться лише про результати прогнозу, а про те, як розвиватимуться подальші події у внутрішній та зовнішній політиці, якщо переможе та чи та політична партія чи блок партій. Отже, сценарний підхід у такому разі цікавить ширше коло явищ, аніж просто наслідки голосування. Саме цим він відрізняється від методу прогнозу, оскільки мета останнього – з максимальною вірогідністю передбачити результати виборчого процесу. Тому С. п. п. використовує метод прогнозу
як один з інструментів дослідження політичного майбутнього. Для С. п. п. характерна також не просто здатність передбачати події майбутнього, а й залежно від напрямку розвитку ситуацій та подій впливати на бажаний результат для суб’єкта (учасника) політичної ситуації. Для цього використовуються методи моделювання та програмування, які допомагають активно впливати на політичний процес і, таким чином, формувати прийнятний для зацікавленої сторони сценарій. Якщо онтологічною основою для використання С. п. п. є суперечливість політичних інтересів та неоднозначність розвитку подій, їх більш ніж одновекторна спрямованість, то гносеологічною – ймовірнісна характеристика результату їх пізнання. Через те для сценарного аналізу важливою і цінною є вичерпність та достовірність бази даних, надійність інформаційних джерел, оскільки лише на оптимізації емпіричної бази можна будувати реальні політичні сценарії та впливати на їх розвиток. С. п. п. виконує багато важливих функцій як пізнавального, так і експертно-діагностичного характеру. Що стосується функції пізнання, то вона передбачає краще і чіткіше усвідомлення очікуваних альтернатив. Діагностична функція полягає у поглибленому розумінні критичності моменту, в якому перебуває суспільство, партія чи навіть людство, а експертна – у здатності запобігти розвиткові небажаних подій та акцентуванні уваги на пошуках надійних засобів безпеки. Найвизначнішими досягненнями не лише у політиці, а й цивілізації загалом, здійсненими з урахуванням сценарного підходу, можна вважати прогнози та моделі, зроблені протягом 70-80-х років XX ст. у рамках Римського клубу щодо можливої демографічної, енергетичної, екологічної тощо катастроф, які очікують людство, якщо воно не змінить принципів своєї життєдіяльності. Попри те що запропоновані сценарії дещо песимістичні і сповнені відчуття неминучого катастрофізму, вони відіграли певну роль у більш реалістичній оцінці як ресурсів людського розвитку, так і засобів їх утилізації.
Шкляр Л. Є. Політика етнодержавотворення крізь призму сценарного підходу; аналітико-прогностичне моделювання // Етнос. Нація. Держава. Україна у контексті світового етнодержавницького досвіду: Монографія / Ю. І. Римаренко, М. М. Вівчарик, О. В. Картунов та ін. – К.: Ін-т держ. і права НАН України, 2000.
Л. Шкляр
Loading...