СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНІ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНІ – сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що виливають на її свідомість і поведінку. Поняття “С. с.” є видовим стосовно більш заг. поняття “середовище”, змістом якого є все те, що оточує річ, рослину, тварину або людину і впливає на них безпосередньо чи опосередковано. Вплив або дія на що-небудь с; найважливішою ознакою середовища, оскільки саме завдяки їй ті чи інші елементи навколишньої дійсності вступають у певне відношення до чогось, набувають
Відносний характер середовища, специфіка його проявів зумовлені не тільки відмінностями у властивостях і складі утворюючих його елементів, а й особливостями того, що воно оточує, з чим взаємодіє. Так, для тварини вплив навколишньої дійсності структурується відповідно до її спадково-біол. організації і зумовленого нею інстинктивного, біол. відношення до природи. Що ж до людини, то структуроформуючим чинником її середовища є не її біол. якості, а здійснювані нею форми предметно
С. с. притаманна багатопланова структура, і тому залежно від критеріїв членування воно являє собою або сукупність сфер сусп. життя, або систему соціальних інституцій чи соціальних груп тощо. Водночас середовище можна розглядати і як єдність заг., особливого і одиничного. Дві крайні форми вияву С. с. визначають як “мікросередовище” і “макросередовище”. Під макросередовищем розуміють заг. С. с. До нього належать ті фактори, котрі, впливаючи на суспільство в цілому, являють собою передумови і умови життєдіяльності, спільні для всіх його членів. Це передусім продуктивні сили, матеріальні та духовні відносини, класи і соціальні прошарки, нації, виробничі, держ.-політ, та інші громадські організації, система освіти і виховання, засоби масової інформації тощо.
Поряд з переліченими умовами у структурі С. с. за ознакою “безпосереднього контакту” вирізняють соціальні сфери, де особа виявляє себе через індивідуальну поведінку і котрі слугують сполучною ланкою її відносин з суспільством. Ця ланка утворює той неповторний, притаманний лише даному індивідові комплекс матеріальних, духовних і особистісних чинників, які і визначаються як мікросередовище. Його найважливішими структурними компонентами є: первинний трудовий або навч. колектив (бригада, ділянка, шкільний клас, студентська група), профспілкова та інші громадські організації за місцем роботи, навчання чи мешкання, неформальні об’єднання за інтересами тощо. Характер впливу мікросередовища на формування особи визначається не тільки заг. соціальними умовами, а й значною мірою залежить від особливих або регіональних умов (місто, село, селище міського типу). Як засвідчують результати соціол. досліджень, соціально-поселенські розбіжності суттєво позначаються на матеріальних і духовних умовах життя людей, на формах їхньої поведінки і спілкування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...