Що означає бути етичною людиною (1-а година)



ТЕМА III. “СПІЛКУЙМОСЯ З ВІДКРИТИМИ СЕРЦЯМИ”

УРОК 17 Що означає бути етичною людиною (1-а година).

Тема. Що означає бути етичною людиною (1-а година).

Мета: навчити дітей пояснювати поняття “загальнолюдські цінності”, висловлювати свою думку про роль загальнолюдських цінностей у гуманізації життя суспільства; характеризувати поняття “добро”, “справедливість”, “щирість”, “милосердя”, “гуманність” як загальнолюдські цінності.

Обладнання: підручник; робочий зошит; учнівський зошит; репродукція

картини Рембрандта “Повернення блудного сина”.

Епіграф: “Етична людина багато робить заради своїх друзів і заради вітчизни, навіть якщо б їй при цьому довелося втратити життя” (Аристотель).

Вислови: “Моральність – це розум серця” (Г. Гейне).

“Життя триває лише мить; само по собі воно – ніщо; цінність його залежить від того, що вдалося зробити. Лише добро, зроблене людиною, залишається, і лише завдяки ньому життя чогось варте” (Ж. Ж. Руссо). “Єдина цінність людини полягає в її здатності зробити цей світ кращим”. (Ю. Ленг, американський мислитель).

Ключові поняття: мораль; цінність;

моральні цінності в сучасному світі; загальнолюдські цінності, гуманізм, основні функції моралі.

Тип уроку: інтегрований.

Структура уроку:

І. Вступна частина.

1. Вітання.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.

II. Основна частина.

1. Коли виникла мораль.

2. Що таке загальнолюдські цінності.

3. Гуманізм – любов до людей.

III. Заключна частина.

Висновки.

IV. Домашнє завдання.

Хід уроку

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА.

1. Вітання.

Учитель. Здрастуйте, діти. Ми вивчили вже дві дуже важливі теми: “Прагнімо вершин добра” і “Бережімо світ – довкола і в собі”. Що вам особливо запам’яталося під час вивчення цих двох тем? (Відповіді дітей.)

2. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Вашим завданням було написати в учнівському зошиті, що б ви запропонували дітям, які не знають, як зробити вільний час цікавим і корисним. Послухаймо ваші поради. (Діти читають свої поради.)

Інтерактивна гра “Мікрофон”.

Учитель передає учням імпровізований мікрофон (ручку, олівець), діти по черзі відповідають на запитання: “Чим цікавим і корисним ви займалися на зимових канікулах?”.

Учитель. Ви сьогодні отримали робочі зошити, перевірені мною. Давайте виконаємо в них завдання з теми “Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів”.

Варіант 1

1-2. Чи погоджуєшся з твердженнями?

Людина не здатна розвивати себе. (Варіант Б. Ні.)

Дотримання міри в почуттях є виявом вихованості. (Варіант А. Так.)

3. Допиши речення: “Мій настрій поліпшується, коли…”.

(Індивідуальна відповідь учня.)

4. Яку думку втілено в українському прислів’ї: “Не просімо хліба в Бога, а просімо здоров’я”. (Б. Здоров’я – найбільше багатство.)

5. Доповни твердження.

Людину, яка яскраво виявляє свої душевні переживання – радість, сум, схвильованість, обурення тощо – називають. (емоційною).

6. Сформулюй настанову, яка відповідає засадам природоохоронного життя. (Постійна турбота про навколишній світ – священний обов’язок кожного з нас.)

7. Розподіли сталі вислови відповідно до поданих значень.

1) Дуже переживати, мучитися з приводу чогось. (Серце сохне.)

2) Послаблення сили вияву якихось почуттів (кохання, ненависті тощо). (Серце прохололо.)

3) Ставати байдужим, не виявляти співчуття до інших. (Серце кам’яніє.)

4) Сповнюватися приємними почуттями. (Серце тане.)

8. Які з тверджень відповідають засадам здорового способу життя?

(Варіант Б. Людина дуже швидко звикає до алкоголю, тому не слід пробувати й найменшої дози.

Варіант Г. Майбутнє людства можливе без алкоголю.)

9-10. Обгрунтуй або спростуй крилатий вислів “Найздоровіші люди ті, яких ніщо не дратує”. (Індивідуальна відповідь учня.)

11-12. Прокоментуй ситуацію за поданими запитаннями.

Які моральні почуття прагнула прищепити дочці мама? (Співчуття, співпереживання, милосердя.)

Чому моральність людини часто визначають як доброчесність? (В основі обох понять лежить добро.)

Чи можуть моральні почуття стати етичною звичкою? Що для цього необхідно? (Потрібно постійно чинити етично, тоді це стане звичкою.)

Варіант 2

1-2. Дай позитивну чи заперечну відповідь.

Чи є ставлення до природи виявом моральності людини? (Варіант А. Так.)

Чи відповідає засадам здорового способу життя переконання “Здоровий той, хто менше рухається”? (Варіант Б. Ні.)

3. Допиши речення: “Мій настрій псується, коли.”.

(Індивідуальна відповідь учня.)

4. Як ти розумієш українське прислів’я: “Не той сильний, хто камінь верне, а той, хто серце в собі вдержить”? (В. Сила людини виявляється в умінні керувати собою.)

5. Доповни твердження.

Холодною називають людину, яка… (не здатна на співчуття).

6. Які з настанов відповідають засадам природоохоронного життя? (Варіант А. Не використовуй гарячої води більше, ніж потрібно; Варіант В. Не викидай речі, які можуть стати в пригоді іншим, – віддай їх іншим.)

7. Розподіли сталі вислови відповідно до поданих значень.

1) Переживати за щось, страждати від чогось. (Душа рветься.)

2) Перебувати в дуже доброму, радісному настрої. (Душа співає.)

3) Відчувати страх, переляк, відчай. (Душа так і покотилася.)

4) Заспокоюватися, перестати тривожитися, хвилюватися. (Душа стала на місце.)

8. Сформулюй 2-3 правила, які вважаєш найважливішими для збереження здоров’я. (Індивідуальна відповідь учня.)

9-10. Склади таке продовження ситуації, щоб моральні почуття Богданка втілилися у відповідному вчинкові.

(Індивідуальна відповідь учня.)

11-12. Обгрунтуй або спростуй думку німецького письменника кінця 18 – початку 19 ст. Йоганна Вольфганга Гете: “Природа – єдина книга, у якій змістовні всі сторінки”.

(Індивідуальна відповідь учня.)

3. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Розгляньте картину голландського художника 17 ст. Рембрандта ван Рейна “Повернення блудного сина” (1668-1669 рр.) на сторінці 96 підручника й дайте відповідь на питання в завданні 1. (Відповіді дітей.)

– Розкажіть, про що йдеться в притчі про блудного сина? (Переказ дітей.)

– Які етичні цінності втілені в картині, чи можуть вони застаріти? (Батьківська любов, милосердя, уміння прощати. Ці цінності не застарівають.)

– Чи не здається вам, що в цій притчі закладена основа всієї християнської релігії: Бог-отець пробачить усіх своїх дітей, які розкаюються і приходять до нього? Подумайте вдома над цим.

Інформація для вчителя.

Повернення блудного сина. Близько 1668-1669 рр. Рембрандт. Санкт-Петербург. Державний Ермітаж. “Повернення блудного сина” може бути назване епілогом творчості генія голландського митця XVII століття Рембрандта, який відкрив нові шляхи в психологічному портреті, у пейзажі, а також у синтетичному жанрі “історії”, де на матеріалі міфології майстер вирішував моральні, психологічні й соціально-філософські проблеми свого часу.

Біблейська легенда про блудного сина, що повернувся в отчий дім після довгих поневірянь, під пензлем Рембрандта перетворилася на філософський образ, що втілив у собі трагедію людської долі.

На піднесенні, відзначеному двома сходинками, як на підмостках сцени, розташовані головні дійові особи. Батько і син – вони тут самі. Як далеко потрібно було піти від самого себе, щоб так довго шукати повернення до отчого дому? Де поневірявся син і чого шукав у далекому й чужому світі? Тепер шлях знайдено. У знемозі мандрівник припав до грудей отця. По грубих складках його старого вбрання, по голеній голові й тонкій шиї побігли цівки рембрандтівського світла, зовсім іншого, ніж світло у Вермєєра, – не стільки фізичного, скільки емоційного. Це світло, що ліпить форму й водночас її одухотворяє.

На спину сина лягли всепрощаючі руки старого. У них немає ні владного жесту людини, що нарешті дочекалася хвилини відплати, ні експресії ненавмисної радості, а лише м’яке торкання, легке і спокійне. Ці руки пробачили того, хто заблукав, задовго до цієї зустрічі, вони не тільки зігрівають мандрівника, але самі відпочивають, знайшовши опору й відчуваючи нарешті тіло. Не відразу входиш в атмосферу глибокої думки Рембрандта, але поступово, поволі, розшифровуючи складні письмена живописного почерку, осягаєш величну простоту композиції, всю скорботу духу й неголосну музику новознайденого, але якогось гіркого щастя. Нам відкривається нарешті зміст безмовного діалогу, в якому обличчя сина в рефлексах від яскраво-червоного плаща батька, зімкнуті повіки старого, його блукаюча напівпосмішка – усе створює настрій якогось беззахисного, зовсім дитячого блаженства. Такого виразу обличчя ми не зустрінемо більше ні в одному шедеврі світового мистецтва.

(За М. В. Алпатовим)

4. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.

Учитель. Тема уроку, до вивчення якої ми приступаємо, – “Що означає бути етичною людиною”. Ми працюватимемо над нею два уроки. Сьогодні ми продовжимо розмову про мораль, виникнення моралі, про цінності, познайомимося з поняттям “загальнолюдські цінності”.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

1. Коли виникла мораль.

Учитель. Що ж таке мораль? (Відповіді дітей.)

Коли виникла мораль? На це питання відповісти складно. Але виникнення її пов’язують із розвитком суспільства.

Мораль зародилася тоді, коли людина почала обмежувати себе, відмовляючись від своїх інтересів заради інших людей. Незважаючи на умови життя, люди виявляли турботу про дітей, про хворих. Учені, спираючись на археологічні розкопки, дійшли висновку, що найперші моральні правила стосувалися роботи (до неї привчали дитину з певного віку); їжі (одночасно й порівну); взаємин (між дорослими і дітьми, старшими і молодшими, чоловіками і жінками). Існували старовинні закони, заборони на виконання якихось дій під страхом смерті, табу, звичаї, традиції. Коли люди почали виявляти турботу про інших – з’явилося виховання. У родовому суспільстві вже були уявлення про те, що допустиме, а що неможливе в поведінці кожного члена суспільства залежно від того, до якої статі, до якої вікової групи він належить. Традиції забезпечували безконфліктність у відносинах. Добро – це виконання розпоряджень, зло – їх порушення. “Свої” – джерело добра; “чужі” – пов’язані з небезпекою. Община стає і судом, оскільки апелює вона до стихій природи, до предків, богів; община передає кожній групі дозволене знання. Табу мали жорсткий характер і були пов’язані з таємним, забороненим знанням. Табу торкалися родинно-шлюбних стосунків, ставлення до чужоземців, до померлих. (Не говорити погано про померлого, не згадувати імені його вголос. Забезпечувати його притулком, одягом, їжею, знаряддями роботи, тваринами.) Можливо, ставлення до померлих – перший вияв гуманізму. Основна група табу була пов’язана з їжею, питтям, і в ній ми можемо знайти коріння деяких правил етикету.

Мораль – норми й приписи поведінки у стосунках людей одне з одним і в суспільстві.

Ми говоримо, що етика – наука про мораль. Але коли і як виникла мораль? Духовність була присутня в житті людини з давніх часів. Турбота однієї людини про долю іншої теж виникла давно: люди доглядали хворих, виявляли турботу про дітей, поклонялися предкам. Мораль зародилася тоді, коли люди почали обмежувати себе, відмовляючись від своїх інтересів заради інших людей. Вона формувалася як наказ у поведінці, згідно з яким людина бере на себе відповідальність за свої вчинки. Існували заборонні правила (табу), які регулювали поведінку людей. Наприклад, не можна було говорити погано про небіжчиків, у деяких народів не можна було згадувати вголос ім’я померлого.

Робота з підручником.

Прочитайте текст “Як виникла мораль”. Чи пов’язує етика становлення моралі з розвитком суспільства? (Відповіді дітей.)

Чи згодні ви з тим, що “мораль зародилася тоді, коли люди почали обмежувати себе, відмовляючись від власних інтересів заради інших людей”? (Відповіді дітей.)

Учитель. Етика визначає такі основні функції моралі.

Основні функції моралі: гуманізуюча, регулятивна, виховна, пізнавальна, комунікативна.

Гуманізуюча функція виявляється в тому, що, дотримуючись високих моральних принципів, людина стає Людиною, гідною пошани й любові. Регулятивна функція виявляється у здатності моралі регулювати поведінку і стосунки людей. Виховна функція полягає в тому, що мораль виховує в людині потребу ставитися до інших так, як хотіла б вона, щоб ставилися до неї, усвідомлювати наслідки своїх учинків. Пізнавальна функція пов’язана з отриманням людиною нових знань про моральні норми й цінності, пізнанням навколишнього світу й усвідомленням того, як слід будувати свої відносини з людьми, з природою. Комунікативна функція полягає в тому, що, не дотримуючись моральних норм, неможливо спілкуватися з людьми.

2. Що таке загальнолюдські цінності.

Цінність – значущість для людини.

Моральні цінності – це моральні норми, принципи, ідеали, які людина вважає для себе значущими й важливими у своєму ставленні до інших людей.

Моральні цінності в сучасному житті: Добро, Справедливість, Милосердя, Любов, Дружба, Доброзичливість.

Учитель. А чи змінювалися моральні цінності в різних держав і в різні часи? (Так, змінювалися. Діти наводять приклади з історії.)

Чи всі моральні цінності змінюються залежно від часу, країни, про яку йде мова? (Незмінними залишаються лише загальнолюдські цінності, які зберігаються в усіх народів і в усі часи.)

Сенс нашого з вами життя в тому, щоб відкрити для себе одвічні цінності добра, милосердя, справедливості, любові до людей.

Робота з підручником.

Прочитайте на сторінці 102, що таке загальнолюдські цінності. Загальнолюдські цінності – духовні прагнення людства, втілені в найкращих людських якостях і взаєминах, таких як добро, краса, справедливість, милосердя.

3. Гуманізм – любов до людей.

Учитель. Гуманізм – любов до людей. Скажіть, гуманізм – це цінність конкретної держави чи це загальнолюдська цінність? (Це загальнолюдська цінність.)

На уроках літератури ви читали притчу про доброго Самаритянина (Самаряни, жителі Самарії, розташованої на північ від Єрусалима. Іудеї вважали самарян неосвіченими, дивилися на них зверхньо.) Перекажіть мені її. (Діти виконують завдання.)

Гуманістами називали діячів епохи Відродження. Чому? (Відповіді дітей.)

Учитель читає дітям легенду.

Легенда про маленького ліхтарника

У ті часи, коли ліхтарі запалювали вогнем, по вулицях щовечора ходили ліхтарники і приносили світло в кожен провулочок. У той час жив маленький ліхтарник, він був низенького зросту, непоказний, старий. Кожного вечора він ходив провулками й чиркав сірником по своїй підошві, запалюючи ліхтарі, кожна темна вулиця ставала світлішою, ніж звичайно. Сім’ї у нього не було, він був тихий, непомітний, люди, що жили поруч, не знали про нього нічого; діти насміхалися, обзиваючи карликом, а дорослі називали ледарем, тому він уважав за краще виходити на вулицю тільки вечорами, запалювати ліхтарі, а після милуватися нічним небом.

Кожного разу, чиркаючи сірником по підошві, маленький ліхтарник зменшувався в зрості, одного разу до нього підійшов незнайомець і запитав: “Як ти можеш так жити? Адже ти зовсім зникнеш, ти для людей не жалієш життя, а вони нічого взамін, лише образи. Несправедливо, неправильно”. На що він відповів: “Якщо я не запалюватиму ліхтарі, то люди залишаться без світла. А як же вони без світла? Якщо хто вночі піде по темній вулиці, хіба він дійде до будинку? Так до ранку й блукатиме. Справедливо хіба? А світло на вулиці буде, та людина до будинку дійде, а в глибині душі спасибі скаже, і мені спокійніше буде”.

Так і продовжував маленький дідок чиркати сірником по підошві і зменшуватися, поки зовсім не зник. Ніхто й не помітив, що не стало маленького немолодого чоловічка, тільки всі відразу помітили, що вечорами стало дуже темно.

Який можна зробити висновок із цієї легенди? (Кожна людина в цьому житті дуже багато значить, кожен, навіть якщо того сам не помічає, вносить до життя інших світло, якщо любить інших людей. І якщо не стане однієї людини, то іншим, можливо, в житті стане темніше без її любові.)

III. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Висновки.

– Які основні функції моралі ви знаєте?

– Що таке моральні цінності?

– Які цінності можна віднести до загальнолюдських? Назвіть їх.

IV. Домашнє завдання.

Запам’ятати пояснення основних понять уроку.

Навести приклад літературного твору (казки, притчі, легенди), у якому оспівується якась загальнолюдська цінність.

Завдання за бажанням: скласти казку, у якій оспівуються загальнолюдські цінності.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Значення голонасінних у природі та житті людини.
Ви зараз читаєте: Що означає бути етичною людиною (1-а година)