Штреземанн (Stresemann) Густав
Політологічний словник
Штреземанн (Stresemann) Густав (1878 – 1929) – державний і політичний діяч Німеччини. Народився в родині, що належала до середнього класу суспільства. Відвідував гімназію в Берліні. У Берліні і Лейпцигу вивчав літературу, філософію і політичну економію. Дисертація Ш. на звання доктора економічних наук була присвячена проблемі тиску великого капіталу на середній клас. Комерційною діяльністю він почав займатися з 1901 р., коли став службовцем Асоціації німецьких виробників шоколаду в Дрездені. Через рік прийняв керівництво
У листопаді 1918 р. Ш. став засновником і лідером Німецької народної партії. Брав участь у роботі Національних зборів з розробки нової конституції (Веймар, 1919 р.). У 1920 p. обраний депутатом Рейхстагу, упродовж трьох років був в опозиції. З 13 серпня по 23 листопада 1923 р. був рейхсканцлером коаліційного уряду, одночасно міністром закордонних справ (останню посаду він обіймав у чотирьох урядах аж до своєї смерті в 1929 p.). Найважливіші акції на посаді рейхсканцлера: відновлення порядку в Баварії після “Пивного путчу” німецьких фашистів на чолі з Гітлером; ліквідація наслідків повстання в Саксонії; призупинення “пасивного опору” (у формі страйків і саботажу) французьким окупаційним військам у Рурі, що запобігло поглибленню економічної і фінансової кризи Німеччини; активна діяльність щодо стабілізації німецької марки шляхом переходу на нову грошову одиницю (рентну марку), що згодом дало змогу зупинити інфляцію. На посаді керівника зовнішньополітичного відомства Ш. заслужив репутацію майстерного дипломата. З його ім’ям пов’язане прийняття “Плану Дауеса” (реструктурування німецької економіки), підготовка і прийняття Локарнських договорів 1925 p., що забезпечили відновлення відносин Німеччини з колишніми супротивниками в Першій світовій війні; відновлення дружніх відносин з Росією (Берлінський договір, квітень 1926 p.); одноголосне прийняття у вересні 1926 р. Німеччини до Ліги Націй, виведення в 1920 р. союзницьких військ Антанти з Рейнської області, окупованої згідно з Версальським мирним договором 1919 р. У 1926 р. Ш. нагороджений Нобелівською премією миру (разом з А. Бріаном) за мирне врегулювання міжнародних відносин.
Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия: : Пер. с англ. – М., 1992; Гедеианишвили 77. Д. Нобелевская премия и ее лауреаты. – Тбилиси, 1984; Капто А. С. Энциклопедия мира. – М., 2002.
А. Кудряченко