Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по українській мові ⇒ Складне речення

Складне речення

Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах

4. Складне речення

Складним називається речення, утворене з вдвох або кількох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, поєднуються в єдине смислове, граматичне та інтонаційне ціле: Сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч генієм людським (Рил.).

Складним реченням властиві такі самі ознаки, як і простим: вони виражають відносно завершену думку, мають граматичні центри, інтонаційно завершені. Разом з різними типами простих речень складні речення є досконалим

способом формулювання, вираження й повідомлення думок.

“Будівельним матеріалом” для складного речення є прості речення: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (У цьому реченні можна виділити дві частини, які характеризуються відносною самостійністю.) Частини складного речення з’єднуються в єдине ціле за допомогою сполучників, сполучених слів (відносних займенників та прислівників), інтонації, порядку розташування частин, змістової співвіднесеності.

У межах сполучникового зв’язку виокремлюють:

– спосіб сурядності (коли частини складного речення поєднуються за допомогою

сурядних сполучників як рівноправні незалежні компоненти, які до певної міри зберігають смислову і структурну самостійність);

– спосіб підрядності (коли одна частина пояснює другу, доповнюючи або розкриваючи її зміст як частини складного речення). Синтаксично залежну частину складного речення називають підрядним реченням (частиною). Ні головне речення без підрядного, ні підрядне без головного існувати не можуть. Засобом вираження зв’язку в таких конструкціях слугують підрядні сполучники і сполучні слова, які не вживаються ні в складносурядному, ні в простому реченні.

При безсполучниковому зв’язку частини складного речення поєднуються в єдине ціле за змістом та інтонаційно.

Розділові знаки у складносурядних реченнях. Складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднані в одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними: і, й, та (в значенні і); протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, а, чи, то, чи то).

1. між частинами складносурядних речень, з’єднаних єднальними, протиставними і розділовими сполучниками, ставиться кома: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (Панч.).

Кома між частинами складносурядного речення не ставиться, якщо вони:

А) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні і); спільними для обох частин можуть бути також видільні частки тільки, лише, мабуть: На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Смол).

Примітка. Якщо сполучники і(й), та (і) повторюються, то кома ставиться. Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.);

Б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

В) виражені двома спонукальними або питальними реченнями: Надіє! Надіє!..О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олесь);

Г) виражені двома називними або безособовими реченнями: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.);

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням:

Розвиднилось, і в повітрі помітно потеплішало (Гол.);

Д) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас.).

2. Якщо частини складносурядного речення, з’єднані сполучниками і(й), та (і), та, й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Хвилина ще – і схід розпише в сліпучі барви небосхил (Мас.);

3. Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться у першій, перед нею ставиться тире (інколи кома й тире): Зима летіла над землею, І от весна – і все в цвіту (Сос.); Я вірю в диво! Прийде час, – І вільні й рівні встануть люди Й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з’єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак (рідше єднальними і, та), дуже поширені, або вже мають усередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ставиться крапка з комою: Отак ми їхали, то з насадним виттям мотора пнулась угору, то повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святкового легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.).

Розділові знаки у складнопідрядних реченнях. Складнопідрядним називається речення, синтаксично нерівноправні предикативні частини якого (головна й підрядна) поєднуються між собою за допомогою сполучників підрядності та сполучних слів.

1. Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами: Таке це літо золоте, що забуваються жалі (Чубач); Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь (Рил.); Людина, яка втрачає корінь, подібна до підточеного дерева (Цюпа).

2. якщо підрядна частина стоїть після головної й поєднується з нею складеними сполучниками підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз. Пор.:

Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу.

Вони наважились покинути небезпечне місце незважаючи на те, що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (Коц.).

3. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть у препозиції (перед головною), то сполучник комою не розділяється: Перед тим як одхилити люду, вона закриває ліхтар, прислухається (Л. Укр.).

4. Якщо підрядна частина з’єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником: Несподівано почулися постріли, в той час як його підрозділ проходив через населений пункт (З газ.).

5. При збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучників або сполучних слів) кома між ними ставиться тільки в тому випадку, якщо при опущенні другої підрядної частини складне речення не потребуватиме перебудови: Я з друзями прийшов у ті місця, Де ще стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі (Мал.). Але: Голова йому видалась неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому було несила її повернути (Рибак).

6. Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки, може ставитися крапка з комою: Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками (Н.-Лев.).

7. Для сильнішого інтонаційного виділення частин складнопідрядного речення між ними може ставитися тире: Щоб глибоко збагнути душу народу – треба знати його літературу (Март.).

8. Якщо підрядна з’ясувальна частина відноситься до слова з головної частини, яке потребує роз’яснення, перед нею ставиться двокрапка: Серпень вінчає літечко красне. У народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш (Ткач.).

9. Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, про що йдеться у попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире: Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, – Той буде предком дорогим Народові своєму (Рил.).

Кома між частинами складнопідрядного речення не ставиться, якщо:

А) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник: ми не знали і коли розпочнеться зустріч;

Б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не: Хотілось би знати не що він сказав, а як він сказав;

В) підрядна частина складається з одного сполучного слова: Він обіцяв прийти, але не сказав коли;

Г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім: Через місяць він став працювати майже як фахівець.

Кома не ставиться у суцільних висловах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: впав як підкошений, білий як сніг, пролетів як стріла, все йде як по маслу, свіжий як огірочок, зробити як слід, робіть як хочете, невідомо скільки, зробив скільки міг, зробили хто коли зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто і под.

1. Різні типи складносурядних та складнопідрядних речень дають надзвичайно багаті можливості для вираження зв’язків між компонентами складного цілого. Зокрема особливою складністю відзначаються конструкції наукової мови; в ній використовується найбільша кількість синтаксичних засобів, якими можна передавати різноманітні логічні відношення.

Складносурядні речення характеризуються тим, що дають змогу зображувати всю багатоманітність явищ дійсності, їх комплексний характер і взаємопов’язаність, виражаючи гаму модальних відтінків. Тому складносурядні речення кількісно переважають у тих стилях літературної, мови, де на перше місце висувається опис.

У науковому та діловому стилях ці речення використовується найчастіше тоді, коли є необхідність передати повідомлення, частини якого лежать у тій самій смисловій площині. Проте порівняно з складнопідрядними реченнями, складносурядні конструкції у діловому та науковому стилях посідають менш помітне місце. Складнопідрядні речення тут переважають кількісно і характеризуються досить високим ступенем стандартизації (склад службових слів обмежений, кількість типів речень уніфікована і закріплена за певними текстовими ситуаціями). Так, причиново-наслідкові зв’язки здійснюються конструкціями зі сполучниками оскільки, бо, тому що, через те що; у математичних текстах стабільними є конструкції зі сполучниками нехай – тоді та ін. Широко вживаються тут і багатокомпонентні конструкції із сурядністю та підрядністю. Найчастіше це трикомпонентні речення, рідше – більші. Науковий і діловий стилі для позначення складних логічних зв’язків між компонентами висловлюваної думки виробили спеціальні складні багатослівні сполучники і відносні слова: в зв’язку з тим, що; відповідно до того, що; внаслідок того, що; після того, як.

У науковому стилі (як і в діловому та, частково, публіцистичному) віддається перевага тим типам підрядних речень, які містять відносні слова, бо вони уточнюють стосунки між частинами складного цілого. Так, поширеною означальною конструкцією в науковому стилі мови є підрядне означальне речення зі сполучним словом який (таких речень, як свідчать дослідники, у художньому стилі вдвічі менше, ніж у науковому). Коли є можливість вибирати між сполучними словами який і що, слід віддавати перевагу займенникові який, бо він має форму роду і числа, а це сприяє чіткості, прозорості викладу. Особливо це слід враховувати у великих реченнях, де є кілька підрядних. Модальні частки ніби, начебто, неначе використовуються для показу того, що сказане в підрядному додатковому реченні не відповідає дійсності (вони вживаються переважно в науково-публіцистичних і науково-популярних текстах). Важливу композиційну роль відіграють (особливо у науково-популярних текстах) питальні конструкції. За питанням звичайно йде тут розгорнута відповідь; інколи це цілий абзац. Буває, що з останнього речення цього абзаца – відповіді виростає нове запитання, до якого приєднується новий абзац-відповідь (дуже широко цей спосіб синтаксичної організації матеріалу застосовується також у мові підручників, посібників). Розглянемо приклад. “Чи можна сказати, що продуктивні сили дають вичерпну характеристику виробництва? Ми могли б сказати це, якби кожна людина самостійно і незалежно від інших людей виробляла необхідні їй продукти…” Цей абзац закінчується реченням: “І засоби праці, і виробничий досвід, і продукти праці – результат спільної діяльності людей, в процесі якої вони неминуче вступають між собою у виробничі відносини”. Наступний абзац починається питанням: “Що ж являють собою виробничі відносини?” (підручник). Загалом у логізованій, інтелектуальній мові використовуються не ті структури, які відбивають готовий стан речей, а ті, в яких більше елементів інтерпретації дійсності. Тому серед сурядних вибираються не єднальні і протиставні, а наслідкові конструкції, в підрядних – переважно причинові й наслідкові.