СОЧЕВИЦЯ
ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ
2.5. СОЧЕВИЦЯ
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Сочевиця – цінна продовольча і кормова культура. Зерно її містить від 25 до 34% білка. За поживністю сочевиця займає одне з перших місць серед зернобобових культур. Зерно її у вареному вигляді використовують як продукт харчування та для виготовлення консервів. Тваринам згодовують зерно, солому і полову сочевиці. Солома містить до 8% білка і за поживністю не поступається перед якісним сіном.
Сочевиця – дуже давня культура. Ще за 2500 років до н. е. її вирощували на харчові
Світова площа сочевиці становить близько 1,2 млн га. Найбільше вирощують її в Індії, Пакистані, Туреччині, Сирії, Китаї, Йорданії, Ірані та США. Висівають її також у країнах Західної Європи.
В Україні її висівають у Полтавській, Харківській, Сумській, Вінницькій та Тернопільській областях.
Сочевиця менш урожайна, ніж горох та квасоля, проте при дотриманні всіх правил технології у кращих господарствах і на сортостанціях збирають від 20 до 30 ц/га зерна.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Сочевиця звичайна (Ervum lens) – однорічна, порівняно низькоросла рослина (25-70 см). Стебло прямостояче
Сочевиця належить до самозапильних рослин, однак трапляється і перехресне запилення. Біб одногніздий, двостулковий, сплюснутий, ромбічний, 1-3-насінний. Насіння сплюснуте, опукле, різнокольорове – від світло-зеленого до чорного. Маса 1000 насінин становить 20-80 г.
Сочевиця вибагливіша до наявності тепла, ніж горох. Це обмежує поширення її на північ. Насіння проростає за температури 4-5 °С. Сходи легко переносять весняні приморозки до мінус 5-6 °С, проте ранні осінні заморозки згубні для сочевиці. Оптимальна температура під час наливання зерна 20-25 °С.
Сочевиця більш посухостійка культура, ніж горох. Вона вибаглива до наявності вологи, тому високі врожаї вирощують у районах, де річна кількість опадів становить не менш як 400-450 мм. У степових районах урожайність сочевиці значно підвищується на зрошуваних землях.
Найпридатніші для вирощування сочевиці легкі суглинкові грунти та супіщані чорноземи. Важкі грунти з близьким заляганням грунтових вод для неї непридатні.
Розрізняють два підвиди сочевиці: крупно – і дрібнонасінну.
Крупнонасінна, або тарілкова (ssp. macrosperma Bar.), сочевиця має крупне насіння, переважно світло – або темно-зелене з діаметром 6-9 мм. Маса 1000 насінин 45-75 г. Рослини високорослі (40-70 см). До цього підвиду належать середньо – та пізньостиглі сорти, що достигають за 85- 120 діб.
Дрібнонасінна (ssp. macrosperma Bar.) сочевиця низькоросла (20-35 см). Насіння дрібне, опукліше, різне за забарвленням – жовто-зелене, світло – зелене, рожеве, коричневе і навіть чорне. Діаметр насіння 2-5 мм. Маса 1000 насінин 20-30 г. До цього підвиду належать ранньостигліші та посухостійкіші сорти.
СОРТИ. Вітчизняні сорти крупнонасінної сочевиці за врожайністю і якістю зерна кращі, ніж місцеві.
В Україні найпоширеніші такі сорти сочевиці.
Красноградська 250 – високоврожайний, середньостиглий. Вегетаційний період 90-95 діб. Смакові якості насіння добрі. Стійкий проти посухи. Відзначається високим прикріпленням нижніх бобів, не вилягає, тому придатний для механізованого збирання. Районований у степовій і лісостеповій зонах.
Дніпровська З – високоврожайний, середньостиглий. Широко впроваджується у виробництво. Районований у степовій, лісостеповій і поліській зонах.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Місце у сівозміні. Сочевиця на початку вегетації росте повільно. Високі врожаї її збирають тільки на не забур’янених полях. Найкращими попередниками для неї є просапні культури (кукурудза, картопля, цукрові буряки) та озима пшениця.
Сочевиця є добрим попередником для ярих зернових, зокрема для пшениці, кукурудзи і проса. У районах з тривалим вегетаційним періодом сочевицю як бобову культуру вирощують на зайнятих парах як попередник озимої пшениці та жита.
Найпридатнішими для вирощування сочевиці є достатньо удобрені й окультурені середньозв’язні чорноземи та сірі суглинкові грунти. Під сочевицю обов’язково проводять зяблеву оранку. Рано навесні зяб боронують. Потім глибоко розпушують грунт культиваторами з наступним боронуванням.
Посіви розміщують у полі сівозміни на другий або третій рік після внесення гною. Застосування фосфорно-калійних добрив (по 40-60 кг/га діючої речовини) часто забезпечує приріст урожаю зерна від 3 до 7 ц/га. Для удобрення сочевиці рекомендується використовувати попіл.
Урожайність сочевиці значно підвищується після оброблення насіння бактеріальними препаратами. Інокуляцію насіння проводять так, як і інших зернобобових.
СІВБА. Весняні приморозки не шкодять рослинам сочевиці, тому сіяти її можна одночасно з ранніми ярими зерновими культурами. Такі посіви менше уражуються хворобами і пошкоджуються шкідниками, більш урожайні.
Висівають сочевицю суцільним рядковим і вузькорядним способами. Норми висіву залежать від крупності насіння, умов вирощування, способу сівби. Крупнонасінної сочевиці висівають 2-2,5 млн зерен на 1 га, або 100-200 кг/га насіння, а дрібнонасінної – відповідно 80-120 кг/га, або 2,5-3 млн зерен. За вузькорядного способу сівби виповненим насінням норму висіву збільшують на 10-20%.
Насіння сочевиці загортають на глибину 4-5, а на легких та сухих грунтах – 6-8 см.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Щоб забезпечити появу дружних сходів і збирання врожаю машинами за низького зрізу, посіви сочевиці коткують кільчастими або рубчастими котками. Сочевиця, як уже зазначалося, на початку вегетації росте повільно і дуже пригнічується бур’янами. Кірку і бур’яни на посівах знищують боронуванням легкими боронами впоперек напряму рядків до появи сходів на 5-6-й день після сівби. З посівів слід виполювати плосконасінну вику, яка відрізняється від сочевиці зовнішнім виглядом (листочки у вики великі, з тупою верхівкою, а в сочевиці загострені). Під час цвітіння вика відрізняється від сочевиці червоно-фіолетовими квітками.
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Оптимальним для збирання сочевиці є період, коли на рослинах пожовтіють нижні і середні боби, а насіння досягне повної стиглості. Застосовують роздільне збирання сочевиці з наступним обмолотом її валків комбайнами з підбирачами. Скошену масу відразу досушують у валках і обмолочують, оскільки внаслідок дії сонця і дощів втрачається колір і погіршується якість зерна.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...