СОЦІАЛЬНА МІФОЛОГІЯ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІАЛЬНА МІФОЛОГІЯ (від грецьк. – розповідь і logos – вчення, слово) – сукупність наук, необгрунтованих образів, уявлень і ідей про стан суспільства в минулому, сучасному і майбутньому, сусп. явища, соціальний розвиток та зміни, що виникають як спонтанно, так і поширюються у вигляді певних повідомлень через ЗМК, міжособистісні стосунки тощо з метою трансформації і навіть повної зміни масових соціальних установок.
Науковці давно звернули увагу на механізми і чинники соціальної міфотворчості,
С. м. використовується політ, силами як з метою зондування сусп. думки з певних питань, так і з метою маніпулювання сусп. свідомістю для полегшення практ. реалізації власних інтересів і інтересів тих прошарків суспільства, котрі вони репрезентують.
С. м. найчастіше створюються і поширюються за допомогою ЗМК для коригування характеру сприйняття соціальних процесів різними категоріями населення, що значно утруднює формування їх самосвідомості.
Підміна об’єктивного аналізу соціальних процесів міфологіями позбавляє масову свідомість можливості цілеспрямованого усвідомлення об’єктивних законів сусп. розвитку і культивує в неї суто емоційне сприйняття подій. С. м. може подаватися у вигляді “готових рецептів” вирішення існуючих проблем, викликаючи ілюзію віри в можливість їх реалізації та непотрібність їх наук, дослідження, наук, знання про них. Для поширення С. м. часто використовуються популярні люди (актори, журналісти, політ, діячі і навіть вчені різних галузей науки). Певну роль у сучасній соціальній міфотворчості відіграють заангажовані соціол. обстеження, що проводяться особливо інтенсивно у передвиборні періоди, та соціол. дослідження, результати яких піддаються однобічній інтерпретації.
Основа С. м. – змістовні одиниці повідомлення, міфологеми, образи, “очевидні істини”, “авторитетні” думки та ін., словом, усе, що як елементи соціальної міфотворчості є водночас сурогатами соціально-культурних цінностей. їх творять і використовують з різною метою: для інтеграції індивідів у існуючу соціальну структуру, підтримання лояльності до існуючого соціального ладу, а найчастіше – для формування в умах людей такого бачення соціальної реальності, яке потрібне комунікатору-міфотворцю.
Соціол. дослідження процесів міфотворчості в суспільстві, на жаль, обмежуються, як правило, лише з’ясуванням ефективності повідомлень ЗМК та розглядом її переважно з т. з. комушка тора, того, хто дає повідомлення. Іншими словами, ефективність впливу повідомлення вимірюється через зміни кількості прихильників чи опонентів тієї чи іншої ідеї. Соціальна ціна таких повідомлень, їх вплив на заг. духовну культуру, стан соціального самопочуття тощо поки що не стали спеціальним предметом соціол. аналізу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...