СОЦІОЛОГІЯ СОЦІОЛОГІЇ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ СОЦІОЛОГІЇ – течія, що виникла у соціол. аналітиці США на поч. 70-х рр. Пов’язана з суперечками навколо “кризи” в соціології, з поширенням ліворадикалістських ідей та критики консервативної упередженості, ідеол. заангажованості, неадекватності соціол. концепцій реальним процесам сусп. життя, які домінували в акад. науці, з необхідністю переосмислення теорет.-методол. підвалин соціол. знань, що виявили свою обмеженість чи неспроможність при розгляді явищ сусп. змін та суперечностей.

С. с. живилася прагненням крит. мислячих дослідників проаналізувати стан соціол. дисципліни “зсередини”, перевірити науковість її “базових тверджень”, для того щоб позбутися ідеол. перекосів, сцієнтистських ілюзій та професійних міфів.

Знайшла своє втілення в працях Р. Фрідріхса “Соціологія соціології” (1970), А. Гоулднера “Наближення кризи західної соціології” (1970), де у площині теорії “наук, революцій” Т. Куна та прикладених до своєї дисципліни тез соціології науки розглядалися основні орієнтири її розвитку, а також у роботах Н. Бірнбаума, С. Айзенштадта, Дж. Рітцера, У. Снізека

та ін. З позицій ліворадикалізму, демократизму висувалися завдання оновлення й реорганізації існуючої інституалізації соціол. знань, розбудови альтернативної соціології на противагу соціології істеблішменту, розвінчання бюрократично-технократ. спрямування соціол. досліджень на користь панівним колам, “ліберальної мафії” в амер. соціології.

На хвилі масового демокр., антимілітаристського руху в США 60 – 70-х pp. ставилось питання про місце і роль соціолога в соціальних перетвореннях, обгрунтовувалася необхідність активної позиції соціального дослідника – “соціолог як співучасник” (А. Гуолднер), авангард сусп. прогресу тощо; розвінчувалися тези “ціннісно-вільної”, незаангажованої соціології, міфи неоконсервативного менеджеризму, апологетизм й нарцисизм головного напряму – структурно-функціонального аналізу – офіційної соціології у США. Соціологія, яка народилася як засіб звільнення від ілюзій, за аргументами теоретиків “соціології соціології”, повинна сама звільнитися від ілюзій і міфів, що склалися в її середовищі.

В руслі заг. гуманістичного спрямування критики прибічників радикалістської С. с. виділяється непримиренна критика позитивіст, засад, емпіричної обмеженості: “емпіризм – це не просто соціол. методологія, а передусім соціальна ідеологія” (А. Гоулднер), засилля утилітаризму, позаісторизму, метафізичних уявлень про суспільство, надмірної акцентації на інтегративності й адаптивності соціальних систем внаслідок ігнорування суперечностей і конфліктів, нечутливості до проблем влади, нерівності, експлуатації, маніпуляції людиною тощо. До крит. аналізу широко залучалися концепції теоретиків суб’єктивістських напрямів: феноменологів, франкфуртської школи, а також теорії конфлікту, неомарксизму тощо, які були опонентами домінуючого позитивіст, напряму. Порушеними проблемами, крит. аргументами, новими ідеями прихильники С. с. збагатили соціол. думку др. пол. XX ст.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СОЦІОЛОГІЯ СОЦІОЛОГІЇ