Споживання продовольства – важлива складова особистого споживання, на основі якої (кількості та структури) вимірюють якість життя окремого індивіда, сім’ї, соціальних верств і груп населення і країни загалом. С. п. залежить від типу соціально-економічної системи, розвитку продуктивних сил, соціальної та економічної політики держави, інших чинників. З метою вимірювання рівня С. п. розрізняють мінімальний (кількісний набір товарів і послуг для особи певного віку, статі, професії, які необхідні для її виживання, а нижчий від цього рівень
С. п. означає голодування); науково обгрунтовані норми (оптимальний рівень, що забезпечує найкращі умови для життєдіяльності людини) і фактичний рівень С. п. За даними ФАО ООН, С. п. в 90-х XX ст. коливалося від 2000 кКал і менше в слаборозвинених країнах світу до 3700 кКал на людину за добу у найрозвиненіших країнах світу. В останніх на С. п. на початку XXI ст. витрачалося 10-15% сімейного бюджету. Загальною закономірністю динаміки сімейних витрат на С. п. у цих країнах є те, що із збільшенням сімейного бюджету найманих працівників до певного рівня майже пропорційно зменшується частка витрат на С. п. Так, у США у другій половині 90-х XX
ст. сім’ї з середньорічним доходом у 4,5 тис. дол. на одного члена витрачали на харчування бл. 36% сімейного бюджету; з доходом понад 26 тис. дол. на рік – лише 9%. Водночас грошові витрати сімей з найвищим сімейним доходом були на 30% більшими, ніж у сімей з найнижчими доходами. В СРСР на С. п. у середньому витрачалося менше 33% сімейного бюджету, тоді як в Україні 2004 переважна більшість сімей витрачала на С. п. бл. 80%. Крім того, 1990 у розрахунку на душу населення споживалося 3600 кКал, а 2000 – менше 2550 (за даними ООН, споживання менше 2600 кКал на душу населення є ознакою прихованого голодування), річний набір продуктів харчування за мінімальними нормами був більш ніж у 4 рази дорожчий, тоді як розмір заробітної плати – майже в 5 разів менший (у 2004 – 2287 кКал). Помітно зросла частка спожитих продуктів харчування, вироблених у підсобних господарствах. Так, у країнах ЄС на душу населення 2002 припадало 3485 кКал, в т. ч. 95 кг м’яса і м’ясопродуктів; 363 кг – молока і молокопродуктів; риби і рибопродуктів – 24 кг; овочів і баштанних – 116 кг; плодів, ягід і винограду – 110 кг; яєць – 222 шт. В Україні ці дані 2004 становили відповідно 38, 226, 12, 115, 31 і 220. Водночас значно погіршилась структура С. п. Так, споживання м’яса і м’ясопродуктів зменшилося майже удвічі, молока і молокопродуктів – на третину. Ще гіршою є ситуація у найбідніших країнах світу, де від недоїдання та голоду щорічно помирає понад 17 млн осіб. Зокрема, в Африці 2002 без шматка хліба залишилося 14 млн мешканців Замбії, Зімбабве, Малаві, Мозамбіку, Свазіленду, Лесото та Анголи. Проблема голоду для частини найбіднішого населення залишається невирішеною і у розвинених країнах світу (див. Продовольча проблема).
Loading...