Столипін Петро Аркадійович
Політологічний словник
Столипін Петро Аркадійович (1862, Дрезден, Німеччина – 1911, Київ, Україна) – російський державний діяч із старовинного дворянського роду, син генерала. Після закінчення Петербурзького університету з 1884 р. на державній службі в Міністерстві внутрішніх справ. У 1902 р. губернатор Гродненської, а в 1903 – 1906 рр. – Саратовської губернії. З 1906 р. – міністр внутрішніх справ і голова ради міністрів. З ім’ям П. А. Столипіна пов’язано придушення революції 1905 – 1907 рр., розпуск II Державної Думи і зміна положення про
Після
Метою цих перетворень було досягнення економічного і соціального прогресу в умовах збереження великого землеволодіння, влади поміщиків, зміцнення сільської буржуазії, реформування самодержавства в конституційну монархію.
Згідно з царським указом від 9 листопада 1906 р. селянам дозволялося виходити з сільської общини на хутори й відруби, брати кредити в Селянському поземельному банку для створення власного фермерського господарства. У свою чергу уряд розраховував знайти соціальну опору в особі економічно незалежного, самостійного селянина – виробника.
Протягом 1907 – 1915 рр. на Правобережжі вийшли з общини 48 % селян, на Півдні – 42 %, на Лівобережжі – 16,5 %. На 1916 р. утворилося 440 тисяч хуторів, що становило 14 % селянських дворів.
Усі показники аграрної реформи С. в Україні були значно вищими, ніжу європейській Росії, де з общини виокремилося 24 % селянських господарств, а переселилося на хутори 10,3 %. Це пояснюється особливістю української ментальності, сильнішим, ніж у Росії, потягом до індивідуального господарювання, порівняно меншою поширеністю на території України общин.
В результаті концентрації наділів, широкого застосування машин, добрив, розширення посівних площ середньорічний валовий збір зернових збільшився до 1070 млн. пудів у 1909 – 1913 pp. проти 775 млн. пудів у 1896 – 1902 pp. Підвищення цін на хліб на світовому ринку сприяло його експорту з України. Але столипінська аграрна реформа в цілому не дала очікуваних результатів. Не вдалось остаточно зруйнувати общину, ліквідувати поміщицьке землеволодіння, хоча спроби перерозподілу поміщицьких земель шляхом купівлі – продажу через Селянський банк робились владою енергійно. Певною мірою зазнала краху і переселенська політика. На нові землі протягом 1906 – 1912 pp. з України виїхало майже 1 млн. осіб. Але погана організація процесу переселення призвела до того, що лише в 1911 р. повернулося додому 68,5 % переселенців.
Реакційні придворні кола всіляко гальмували здійснення буржуазних реформ, цькували самого С. і навіть сприяли його фізичному знищенню.
1 вересня 1911 р. підчас відвідання прем’єр-міністром вистави у Київському міському театрі (нині Київський театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка) він був смертельно поранений агентом охоронного відділення Д. Г. Багровим. Похований на території Києво-Печерської лаври.
Волковинський В. М., Лівенець Ю. А. Столипін: з життя та державної діяльності // УЇЖ. – 1991. – № 4; Литвин В. М, Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Історія України: Навч. посіб. – К., 2002; Робітничий рух на Україні в роки реакції (червень 1907 – жовтень 1910): 36. док. – К„ 1965.
В. Макогон
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...