Струмілін

Related posts:

1. Кінцевий суспільний продукт Кінцевий суспільний продукт – частина сукупного продукту, яка складається з національного доходу і амортизаційних відрахувань і виражає сукупність економічних відносин з приводу його виробництва, обміну, розподілу і споживання. К. с. п. використовується для задоволення кінцевих господарських потреб суспільства у предметах споживання, засобах праці, в утворенні запасів і резервів, а також в експорті предметів праці. За […]...
2. Хікc Хікc (Hicks) Джон Річард (1904-1989) – англійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки “за новаторський вклад у загальну теорію рівноваги і теорію добробуту” (разом з К. Ерроу) 1972. Народився в м. Воріка (Великобританія), закінчив Оксфордський університет, 1922-1935 викладав у Лондонській школі економіки, в 1935-1938 займався науковою роботою в Кембриджському університеті, у 1935-1946 працював професором економіки […]...
3. Капіталізація економіки “Капіталізація економіки” – ірраціональне поняття, яке окремі автори намагаються запровадити в науковий обіг, а його сутність зводять до: 1) перетворення реальної вартості на капітал, вартості, представленої реальними матеріальними цінностями і отриманням реального доходу; 2) сукупної вартості вітчизняних підприємств; ринкової капіталізації підприємств та індикатора фінансової ефективності економіки (її здатність включати в ринковий обіг багатство (вартість) на […]...
4. Буагільбер (Boisguillebert) П’єр (справжнє прізвище Лап’єзан) (1646 – 1714) Буагільбер (Boisguillebert) П’єр (справжнє прізвище Лап’єзан) (1646 – 1714) – французький економіст, засновник класичної школи економіки. Справедливо доводив, що багатство нації не в грошах, а в продуктах, насамперед сільськогосподарських. Сільське господарство вважав першоосновою економіки. Б. започаткував теорію трудової вартості, виділив “справедливу”, або “істинну”, вартість і стверджував, що вона повинна покрити виробникові витрати виробництва і забезпечити […]...
5. Амортизаційні відрахування Амортизаційні відрахування – це частина вартості основних фондів, що переноситься щорічно або упродовж кожного виробничого циклу на новостворений продукт і зараховується до витрат виробництва чи обігу. В умовах НТР зношені засоби праці замінюються досконалішими, які забезпечують вищу продуктивність праці. Тому амортизаційні відрахування створюють кращі функціональні можливості нових основних фондів. Останні, своєю чергою, збільшують амортизаційні відрахування […]...
6. Минула праця Минула праця – праця, втілена у засобах виробництва, предметах споживання, об’єктах інтелектуальної власності та ін. М. п., на відміну від живої, не створює вартості й додаткової вартості, а є однією з найважливіших умов її створення. Водночас, взаємодіючи з живою працею, М. п. стає джерелом нової продуктивної сили (т. зв. синергічного ефекту), певної частки додаткової вартості. […]...
7. Особисті споживні витрати Особисті споживні витрати – витрати праці, грошей, пов’язані з отриманням, споживанням матеріальних благ і послуг, а також підготовкою матеріальних благ до споживання (приготування їжі). О. с. в. характеризують співвідношення вартості фіксованого за кількістю та якістю споживчого кошика за два різні зіставлювані періоди. Для визначення вартості споживчого кошика враховують період часу, за який оцінюється обсяг і […]...
8. Eppoy (Arrow) Кеннет Джозеф Eppoy (Arrow) Кеннет Джозеф (н. 1921) – професор Стенфордського, Гарвардського та інших університетів, представник неокласичного напряму, лауреат Нобелівської премії з економіки (1972). Цією нагородою він разом з професором Оксфордського університету Дж. Хіксом відзначений за “новаторський внесок у загальну теорію рівноваги та добробуту”. Найбільше визнання Е. принесли праці, в яких розроблена модель загальної економічної рівноваги. Зокрема, […]...
9. Справедлива ціна Справедлива ціна – поняття, яке відображає рівність обмінюваних товарів для людей, залежно від витрат їхньої праці з урахуванням необхідних їм потреб. Це поняття вперше запровадив у науковий обіг Арістотель. На його думку, без такого справедливого обміну загальне (общинне) життя неможливе. Водночас Арістотель зазначав, що товари прирівнюються в обміні за допомогою грошей. Поняття С. ц., справедливого […]...
10. Абстрактна праця Абстрактна праця – специфічна спеціально-економічна форма праці в умовах товарного виробництва і розвинутого суспільного поділу праці, в якій виражається суспільний характер праці. А. п. є тим спільним, однорідним, що існує в багатьох (десятках тисяч) видах конкретної праці, тобто праці токаря, столяра, водія, космонавта тощо, які використовують специфічні засоби і предмети праці, здійснюють неоднакові трудові операції, […]...
11. Які категорії, на думку М. Бунге, має розглядати політекономія? Історія економічних вчень ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.) Які категорії, на думку М. Бунге, має розглядати політекономія? Предметом політичної економії Бунге вважав вивчення людських потреб, не зводячи їх до суто матеріальних і особистих, бо важко розмежувати потреби приватні й суспільні. У формуванні потреб беруть участь природа і праця, до яких приєднується капітал. Механізмом розподілу створених […]...
12. Необхідний продукт Необхідний продукт – частина новоствореного найманим працівником чистого продукту, що спрямовується на відтворення його робочої сили та утримання членів сім’ї. Мінімальна величина Н. п. визначається мінімумом життєвих засобів, необхідних працівникові для відтворення робочої сили, максимальна – з боку матеріально-речового змісту залежить від величини виробленого чистого продукту. Однак розподіл чистого продукту на необхідний і додатковий залежить […]...
13. Зрівняльний розподіл Зрівняльний розподіл – розподіл суспільного продукту між класами, соціальними верствами, прошарками та окремими особами, що характеризується відсутністю суттєвої диференціації в доходах залежно від кількості та якості праці. З. р. матеріальних благ переважав у первісному суспільстві, значною мірою був поширений і в СРСР. Наростання, особливо у 70 – 80-ті, зрівняльних тенденцій у розподілі значною мірою зумовлювалось […]...
14. Рівновага суспільного відтворення Рівновага суспільного відтворення – стан процесу суспільного відтворення, за якого між різними складовими суспільного продукту за їх натурально-речовою формою, вартістю і галузевою структурою, а також функціональним призначенням існують кількісно-якісні пропорції. За натурально-речовою формою суспільний продукт поділяють на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання; за вартістю – на с+у+т. За функціональним призначенням одні товари є […]...
15. Норма споживання Норма споживання – встановлена державою міра, здебільшого середня величина раціонального споживання в розрахунку на одну людину або домогосподарство, продовольчих і непродовольчих товарів і послуг. Крім того, виділяють норми виробничого споживання, які мають назву “технічні норми”. Окремо виділяють показник середньодушового споживання, який характеризує рівень споживання населення в розрахунку на одну особу. Так, за даними ООН, щоденне […]...
16. Ступінь експлуатації Ступінь експлуатації – відносна величина додаткової вартості, що безоплатно вилучається власниками засобів виробництва у процесі експлуатації найманої праці. Точним вираженням С. е. робочої сили К. Маркс називав норму додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу. За підрахунками Маркса, в середині ХІХ ст. С. е. в Англії (найрозвиненішій на той час країні світу) становив […]...
17. Виробничі фонди Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі. Залежно від способів перенесення вартості на продукт В. ф. поділяються на основні і оборотні. Основні В. ф. /засоби праці/ використовуються тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування, у вигляді амортизаційних відрахувань. Оборотні В. […]...
18. Госсен (Gossen) Герман Генріх Госсен (Gossen) Герман Генріх (1810 – 1853) – німецький економіст, засновник концепції граничної корисності, представник математичної школи. Його концепція раціонального споживання набула концентрованого вигляду у сформульованих двох законах. Згідно з першим, величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці певного виду благ зменшується, досягаючи нуля в точці повного насичення. При цьому Г. виявив відмінності у нахилі […]...
19. Джевонс (jevons) Вільям Стенлі Джевонс (jevons) Вільям Стенлі (1835 – 1882) – відомий англійський економіст, статистик і філософ, засновник математичної школи політичної економії. Д. вважав, що мінова вартість визначається кінцевою корисністю, але не надавав останній самостійного значення у відриві від витрат виробництва. Відповідно до цього він сформулював правило, яким керується споживач, прагнучи отримати максимум корисності: свій дохід споживач розподілятиме […]...
20. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
21. Диспропорції економічні Диспропорції економічні – порушення пропорцій в розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів /виробництво предметів споживання і виробництво засобів виробництва/, макроекономічних параметрів /фонд споживання і фонд нагромадження/, фаз відтворення тощо. Д. е. виникають внаслідок неправильної економічної політики держави, порушень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій. Д. е. суттєво знижують економічну ефективність народного господарства, […]...
22. Баланси матеріальні Баланси матеріальні – система показників, які характеризують джерела формування матеріальних ресурсів і напрями їх використання та дають змогу детальніше визначити господарську потребу в кожному виді матеріальних ресурсів і узгодити цю потребу з можливостями її покриття. Розробляють Б. м. продукції виробничого призначення і Б. м. предметів споживання. До балансів засобів виробництва відносять: баланси машин і обладнання; […]...
23. Основний економічний закон Основний економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв’язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), які є основним джерелом розвитку суспільного способу виробництва, а також виражають основну мету певного способу виробництва. О. е. з. первісного ладу була необхідність постійного колективного виробництва (добування) засобів до існування та їх рівномірного […]...
24. Норма прибутку Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу (до суми постійного і змінного капіталу), виражене у відсотках. Н. п. показує рівень прибутковості підприємства, ступінь самозростання капіталу загалом, тому капітал вкладається насамперед у галузі з вищою Н. п., яка є однією з рушійних сил виробництва. Такими галузями на сучасному етапі НТР є наукомісткі галузі […]...
25. Українська наукова школа фізичної економії Українська наукова школа фізичної економії – школа, представники якої намагаються довести пріоритетність законів природи в економічному житті і фізичної економії як основної складової економічних знань. Ці ідеї різною мірою намагались обгрунтувати С. Подолинський, В. Вернадський, а розпочався їх розвиток з учення фізіократів (див. Фізіократи). Так, головною ідеєю вчення Подолинського були “спроби узгодити додаткову працю з […]...
26. Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
27. Закони Туган-Барановського Закони Туган-Барановського – 1) закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між виробництвом і споживанням, за яких (зв’язків) процес виробництва детермінує процес споживання через механізм, дії закону нагромадження капіталу, процес його інвестування в нові технології й виробництво. Цей закон водночас відображає вирішальну роль сфери безпосереднього виробництва (що знайшло своє відображення у принципі примату […]...
28. Суспільно необхідна праця Суспільно необхідна праця – праця, затрачена на виробництво одиниці товару при суспільно нормальних умовах виробництва (середній або пануючий у суспільстві рівень техніки, середня продуктивність й інтенсивність праці і середня кваліфікація працівників), вимірюється суспільно необхідним робочим часом і служить для визначення величини вартості товару. Суспільно необхідний робочий час визначає та група підприємств, яка виробляє основну масу […]...
29. Мінова концепція Мінова концепція – важливий методологічний принцип у західній економічній теорії, згідно з яким сфера обігу є визначальною серед інших сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, розподілу та споживання). Таку концепцію в останні роки стали підтримувати окремі вітчизняні економісти, а на буденному рівні вона проявляється у твердженнях про необхідність переходу до ринкової економіки. Гносеологічною основою М. к. […]...
30. Суспільна (ринкова) вартість Суспільна (ринкова) вартість – втілена й уречевлена в товарі абстрактна праця, один із найважливіших факторів визначення ринкової ціни. Величина суспільної (ринкової) вартості визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу і змінюється прямо пропорційно до кількості часу, затраченого на виробництво товару, і обернено пропорційно до продуктивності праці. Вартість виявляється у міновій вартості, при порівнянні одного товару з […]...
31. Принцип еквівалентності Принцип еквівалентності – принцип, згідно з яким товари і послуги в межах національних економічних систем за умов досконалої конкуренції обмінюються на рівновелику вартість певної кількості інших товарів і послуг. При цьому слід враховувати не лише суспільно необхідні витрати на виробництво товарів і послуг, що обмінюються як рівновеликі, а й їх споживну вартість, в т. ч. […]...
32. Солоу Солоу (Solow) Роберт Мертон (н. 1924) – відомий американський економіст, представник неокласичного напряму. Нобелівську премію з економіки отримав 1987 “за фундаментальне дослідження в галузі теорії економічного зростання”. Навчався у Гарвардському та Колумбійському університетах, 1951 захистив докторську дисертацію з економіки, з 1973 – професор Масачусетського технологічного інституту. В 1956 опублікував статтю “Вклад у теорію економічного зростання”, […]...
33. Національний дохід Національний дохід – частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року в тій чи іншій країні вартість (v + т). У 1992 р. суспільний сукупний продукт в Україні становив 4614 млрд. крб., а Н. д. – 1271 млрд. крб. За натурально-речовим змістом Н. д. складається із засобів виробництва і предметів споживання, які використовуються […]...
34. Закону вартості інтернаціональні форми Закону вартості інтернаціональні форми – специфічні форми та особливості дії закону вартості в умовах інтернаціоналізації економічних систем. Інтернаціоналізація виробництва та обміну зумовлює дію закону вартості в його інтернаціональній формі, зокрема формування інтернаціональної вартості, яке залежить від: 1) середньої інтенсивності праці в масштабі світового господарства та інтенсивності національної праці в різних країнах світу; 2) середньої продуктивності […]...
35. Корисність Корисність – категорія, яка виражає: 1) відношення властивостей споживної вартості до потреб людей, вилучення ними певної користі у процесі споживання товару або послуги; 2) критерій оцінки результативності та ефективності певних видів діяльності людей, рішень. У працях деяких західних учених К. ототожнюється з поняттями “добробут”, “задоволення”, а суспільна К. – з сукупністю суб’єктивних К. індивідів. Ці […]...
36. Чому У. Петті не відокремлював вартості товару від його ціни? Історія економічних вчень КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ Чому У. Петті не відокремлював вартості товару від його ціни? Досліджуючи матеріальне виробництво, Петті першим в Європі сформулював основні положення трудової теорії вартості. Основним джерелом вартості (багатства) він визнавав працю. Це положення Петті обгрунтував вченням про “природну ціну”, під якою фактично розумів вартість товару. Якщо певна кількість хліба […]...
37. Номінальна заробітна плата Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is – іменний)- сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п. відрізняється від реальної заробітної плати тим, що, по-перше, включає в себе податки із заробітків у бюджет держави та фонди соціального страхування, по-друге, не враховує динаміки цін. При зростанні цін на […]...
38. Модель Манделла-Флемінга Модель Манделла-Флемінга – модель, розроблена американськими економістами Р. Манделлом та М. Флемінгом як розширення кейнсіанської LМ – ІS моделі для аналізу взаємозв’язку національної економіки з економікою інших країн світового господарства. У кейнсіанській моделі рівновага на ринку товарів описана кривою ІS, грошей – кривою LМ і праці, які разом з капітальними запасами визначають пропозицію економіки. В […]...
39. Розкрийте сутність концепції реалізації і криз С. Сісмонді Історія економічних вчень КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ-УТОПІСТІВ Розкрийте сутність концепції реалізації і криз С. Сісмонді На противагу “теорії ринків”, або “законові Сея”, яка доводить можливість безкризового розвитку капіталізму, Сісмонді створив власну концепцію реалізації і криз, яка посідає центральне місце в його економічному вченні. “Закон Сея” помилковий, твердив Сісмонді, кризи […]...
40. Ринкова економіка Ринкова економіка (рыночная экономика) – тип господарства, головним регулятором і рушійною силою розвитку якого є ринок. Р. е. характеризується: повною самостійністю і незалежністю господарських агентів, їх повною відповідальністю за результати своєї господарської діяльності; розвинутою мережею горизонтальних господарських зв’язків; вільним ціноутворенням на переважну більшість товарів; відсутністю дефіцитів на товарному ринку та конкуренцією виробників, стабільною фінансовою та […]...