ТЕРМОПАУЗА

Related posts:

1. МЕЗОСФЕРА Екологія – охорона природи МЕЗОСФЕРА – шар атмосфери, що лежить вище від стратосфери, в межах 50-80 км над поверхнею Землі, та змінюється термосферою; характеризується різким зниженням т-ри з висотою (приблизно від 0 до -90 °С), що сприяє розвитку турбуленції....
2. СТРАТИФІКАЦІЯ АТМОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТРАТИФІКАЦІЯ АТМОСФЕРИ – падіння т-ри в нижній атмосфері з висотою, яка характеризується вертикальним градієнтом у градусах на 100 м. У тропосфері т-ра знижується в середньому на 0,6 С на 100 м....
3. ГЕТЕРОСФЕРА Екологія – охорона природи ГЕТЕРОСФЕРА – атм. шари, що знаходяться на висоті понад 100- 120 км, де склад повітря змінюється з висотою внаслідок дисоціації молекул під дією УФ-випромінювання....
4. ГОМОСФЕРА Екологія – охорона природи ГОМОСФЕРА – шари атмосфери на висоті 90-100 км над поверхнею Землі, де склад повітря мало змінюється (за винятком вмісту вуглекислого газу, озону, водяної пари)....
5. КЛІМАТ Екологія – охорона природи КЛІМАТ – статистично багаторічний режим погоди, який визначається широтою місцевості, висотою її над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суходолу, характером підстилаючої поверхні, антроп. впливом та ін. чинниками. Існує кілька класифікацій К.: за геогр. зонами (К. тайги, К. тропічних пустель тощо), за зв’язком атмосфери з поверхнею землі (К. приземного шару […]...
6. ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ (В АТМОСФЕРІ) Екологія – охорона природи ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ (В АТМОСФЕРІ) – підвищення т-ри повітря з висотою в деякому шарі атмосфери замість звичайного її зниження. І. т. (в а.) призводить до того, що тепліші верхні шари перешкоджають вертикальному руху повітря, внаслідок чого під ними нагромаджуються водяна пара, пил, формуються туман, імла, послаблюється розсіювання забрудників поблизу земної поверхні....
7. ПОТЕНЦІАЛ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – поєднання метеорологічних чинників, що зумовлюють рівень можливого забруднення атмосфери від джерел у даному геогр. районі. Чим сприятливіші метеорологічні умови (напр., краще провітрювання), тим нижчий П. з. а....
8. СТРАТОПАУЗА Екологія – охорона природи СТРАТОПАУЗА – перехідний шар атмосфери, що лежить між стратосферою і мезосферою на висоті близько 55 км....
9. АЕРОБІОНТ Екологія – охорона природи АЕРОБІОНТ – організм, що мешкає в оточенні атмосфери (на суходолі), представник аеробіосфери....
10. АЕРОСФЕРА Екологія – охорона природи АЕРОСФЕРА – оболонка Землі, що складається з атмосфери і грунтового повітря....
11. ТРОПОПАУЗА Екологія – охорона природи ТРОПОПАУЗА – перехідний шар атмосфери між тропосферою і стратосферою до 2 км завтовшки. Середня т-ра над полюсом становить 50 °С, над екватором – до 75 С....
12. АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ – розділ кліматології, що вивчає клімат, умови шарів атмосфери, віддалених від земної поверхні....
13. ЧИННИК АТМОСФЕРНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК АТМОСФЕРНИЙ – чинник-1, пов’язаний з фіз. станом атмосфери (ступенем її розрідження, т – рою, складом тощо, в т. ч. атм. забрудненням)....
14. ТУРБОПАУЗА Екологія – охорона природи ТУРБОПАУЗА – рівень у верхній атмосфері на висотах близько 105- 115 км, вище за який роль турбулентного перемішування компонентів атмосфери стає дуже малою....
15. АЕРОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи АЕРОБІОСФЕРА – приземний шар атмосфери (до 6-7 км над поверхнею Землі), де постійно присутні живі організми, здатні за наявності відповідних субстратів норм, жити і розмножуватись....
16. ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА – прир. комплекс, який сформувався в зоні взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери та атмосфери під впливом сонячної енергії та орг. життя....
17. ТЕРМОСФЕРА Екологія – охорона природи ТЕРМОСФЕРА – дуже розріджений шар атмосфери в межах від 80 до 800 км над поверхнею Землі, що характеризується швидким підвищенням т-ри до 1500 °С до висот 200- 300 км й збереженням такої т-ри у вищих її шарах....
18. СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
19. РАДІАЦІЯ РОЗСІЯНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ РОЗСІЯНА – частина променистого потоку Сонця, яка на шляху до поверхні Землі дифузно розсіюється аерозольними компонентами атмосфери та молекулами атм. газів. Характеризується максимумом енергії у короткохвильовій частині спектра, чим пояснюється блакитний колір неба. Інтенсивність Р. р. небосхилу зростає із збільшенням забруднення атмосфери і зменшенням прямої радіації (напр., узимку при значній […]...
20. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – привнесення в повітря або утворення в ньому фіз. агентів, хім. речовин або організмів, які несприятливо впливають на середовище життя чи завдають шкоди матер. цінностям....
21. СТРАТОСФЕРА Екологія – охорона природи СТРАТОСФЕРА – шар атмосфери, починаючи з 8-10 км над полюсами, на екваторі – з 16-18 км і до 40 км від поверхні Землі, який характеризується майже сталою т-рою і розташуванням на висоті 20-25 км шару з макс. конц. озону....
22. АЕРОПЛАНКТОН Екологія – охорона природи АЕРОПЛАНКТОН – мікроскопічні організми, що мешкають у товщі атмосфери (бактерії, мікроскопічні гриби) і живуть за рахунок орг. речовин повітряного середовища....
23. ПОГОДА Екологія – охорона природи ПОГОДА – стан атмосфери в конкретному місці в певний момент або за обмежений проміжок часу (доба, місяць). Багаторічний режим погоди називають кліматом....
24. СУКЦЕСІЯ АНТРОПОГЕННА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ АНТРОПОГЕННА – сукцесія, зумовлена госп. діяльністю людини, її прямим або непрямим впливом на екосистему (вирубування, загазованість атмосфери тощо)....
25. ВИВІТРЮВАННЯ Екологія – охорона природи ВИВІТРЮВАННЯ – руйнування мін. і гір. порід під впливом фіз. і хім. чинників, компонентів атмосфери та гідросфери за участю живих організмів. Розрізняють фіз. В., що призводить лише до мех. розколювання породи на уламки; хім. В., у процесі якого змінюється хім. склад гір. породи й утворюються більш стійкі мінерали; орг. (біол.) В. […]...
26. СОЗОЛОГІЯ Екологія – охорона природи СОЗОЛОГІЯ – наука про охорону природи, яка є комплексною дисципліною, що розробляє заг. методи і принципи збереження та відновлення прир. ресурсів. Як головні розділи включає охорону земель, вод, атмосфери, рослинного й тваринного світу та прир. комплексів....
27. ПАРАБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ПАРАБІОСФЕРА – шари атмосфери (між 6-7 та 60-80 км над поверхнею Землі), куди живі організми потрапляють випадково та де вони можуть тимчасово існувати, але не в змозі нормально жити і розмножуватись (верхній аналог гіпобіосфери)....
28. ДІЯЛЬНІСТЬ ЦИКЛОНІЧНА Екологія – охорона природи ДІЯЛЬНІСТЬ ЦИКЛОНІЧНА – форма заг. циркуляції атмосфери, виникнення, розвиток, руйнування і переміщення в ній циклонів та антициклонів. Поняття звичайно стосується помірних широт, де Д. ц. значною мірою формує клімат і погоду....
29. ЕКОСИСТЕМА ТЕХНОГЕННА Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА ТЕХНОГЕННА – сукупність живих організмів та умов їх існування, що формується внаслідок госп. діяльності людини, яка істотно змінює склад літосфери, гідросфери, атмосфери як прир. складових екосфери....
30. ЦИКЛІЧНІСТ Екологія – охорона природи ЦИКЛІЧНІСТЬ – закономірне повторення процесів в абіотичному середовищі, напр. циклічність коливань земної кори, припливи та відпливи, циркуляція атмосфери, води в океанах тощо....