Технологія педагогічного процесу – Цілісний педагогічний процес
ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА
Основи педагогіки
1. Загальні засади педагогіки
1.3. Цілісний педагогічний процес
1.3.3 Технологія педагогічного процесу
Технологічний процес є певною системою технологічних одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат, наприклад методика виховної роботи класного керівника. Педагогами-новаторами розроблено такі технології: оптимізація організації навчального процесу на заняттях (Юрій Бабанський); опорні листки (Віктор Шаталов); коментоване управління навчальним процесом (Софія
Педагогічна технологія (гр. techne – майстерність і logos – слово, вчення) – сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і поєднання форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень, діаграм, карт).
Завданнями педагогічної технології є:
1. досягнення глибини і міцності знань, закріплення умінь та навичок з різних галузей діяльності;
2. формування і закріплення соціально цінних форм поведінки;
3. научіння дій з технологічним інструментарієм, тобто формування здатності засвоювати і користуватися в навчально-пізнавальній діяльності
4. розвиток технологічного мислення, вміння самостійно планувати, алгоритмізувати, стандартизувати свою освітню діяльність; – виховання звички чітко дотримуватися вимог технологічної дисципліни на навчальних заняттях і в процесі виконання суспільно корисної праці.
Особливості педагогічної технології.
Педагогічній технології і технологічним процесам властиві певні особливості. Передусім окремі технологічні процеси мають різний розвиваючий потенціал. Одні з них розвивають увагу, ретельність, здатність діяти механічно, тільки за заданою послідовністю основних елементів програми, що обмежує творчість, виховує сліпий послух. Інші технології спонукають до активної мисленнєвої роботи і розвивають творчу особистість.
Важливою особливістю педагогічної технології є технологічність змісту навчання і виховання, його здатність піддаватися кодуванню, не втрачаючи при цьому своїх навчально-виховних можливостей. Один матеріал легко кодується, при розкодуванні не деформується й усвідомлюється як цілісність (математичні формули, способи розв’язування типових задач). Інший при кодуванні втрачає свої навчально-виховні можливості (філософський, художній, історичний), тому обмеження процесу вивчення літератури, історії, мистецтва суто технологічними підходами призводить до бездумного зубріння, формалізму в знаннях, збіднює їх виховні можливості.
Розроблення педагогічної технології мусить передбачати доцільність включення до педагогічного процесу кожної технологічної ланки, ланцюжка, системи. При цьому слід мати на увазі, що ніяка технологія не може замінити живого слова, емоційного спілкування.
Кожна технологічна ланка, ланцюжок, система досягає високої ефективності тільки за умови, що вона психологічно обгрунтована і має практичні виходи. Так, технологічні засоби, пов’язані з наочністю, мають грунтуватися на особливостях дитячого образного мислення, в основі інших – опора на психологічні закони запам’ятовування за подібністю, за асоціаціями, за силою емоційного збудження. Немає жодної педагогічної технологічної системи, в основі якої не було б психологічних законів.
Розроблення і застосування будь-якої педагогічної технології вимагає творчої активності педагогів і учнів (студентів). Вони беруть творчу участь у розробленні технологічного інструментарію (складання технологічних опорних схем, карт), в організації технологічних форм виховання і навчання. Активність педагога виявляється також у тому, що він, добре знаючи індивідуальні психологічні особливості своїх учнів, вносить відповідні корективи в розгортання технологічного процесу, організовує взаємні консультації, взаємоперевірку і взаємооцінку.
Педагогічні технології не забезпечують однаково високий результат успішності та вихованості всіх учнів (студентів). Тому вони вимагають постійного вдосконалення, щоб досягти позитивних результатів у якомога ширшої аудиторії.
Результат педагогічної технології великою мірою визначається рівнем майстерності педагога, ступенем загального розвитку, настроєм кожної дитини, загальним психологічним кліматом у колективі, матеріально-технічним оснащенням. Такі основні особливості будь-якої педагогічної технології.
Класифікація технологічних одиниць.
Усі технологічні явища в педагогіці умовно поділяють на: крупні технологічні структури, технологічні мікроструктури, методико – технологічні системні формоутворення, технологічні прийоми, технологічні ланки, методико – технологічні ланцюжки, технологізовані форми обліку результатів роботи, технологічні засоби.
До крупних технологічних структур належать: структура цілісного педагогічного процесу; послідовно реалізовані структурні блоки організації колективу; структурні ланки організації дитячої продуктивної праці. Порушення технологічної дисципліни у педагогічній практиці призводить до того, що не дотримується обов’язкова послідовність реалізації всіх елементів навчально-виховного процесу. Так, за наявності цілей, змісту, форм роботи нерідко забувають про діагностику, зворотний зв’язок і корекцію, що робить педагогічний процес некерованим.
Технологічні мікроструктури виникають у різноманітних організаційних формах педагогічної діяльності, у методах педагогічної взаємодії. Так, технологічна мікроструктура виявляється в різних типах уроків і є організаційним каркасом роботи. Вона визначає русло, що забезпечує рух до навчальної мети. Вимагають структурування і форми виховної роботи: класні години, секційні заняття, гуртки.
Методико – технологічні системні формоутворення з’явились у передовій і новаторській педагогічній практиці. Ефективність навчально-виховного процесу зростає завдяки переходу педагогів від застосування розрізнених, ізольованих форм до використання сукупності методико – технологічних формоутворень, які включають дітей у систему активної діяльності, спілкування. Так, для вивчення теми з біології можна вдатися до такого системного формоутворення: екскурсія в природу — практичні бригадні заняття – урок – узагальнююча лекція.
Технологічний прийом є компактним, частковим способом вирішення конкретної педагогічної або навчальної проблеми. Прийом завжди входить до складу певної технологічної системи навчання або виховання. Прикладами педагогічного технологічного прийому є опорна сигнальна схема, конспект, гра, драматизація, а також ситуації з використанням діаграм, карт, графіків, записів тощо. Так, під час вивчення математики, фізики, хімії використовують опорні кодовані конспекти.
Технологічні ланки є окремими частинами великих технологічних структур. Наприклад, ціль, діагностика або метод – ланки цілісної структури педагогічного процесу. Кожна технологічна ланка виконує тільки їй властиву функцію, а її ігнорування порушує цілісність педагогічного процесу. Так, відсутність чіткої педагогічної мети робить працю педагога безглуздою, без діагностики і зворотного зв’язку навчально-виховна робота стає некерованою.
Методико – технологічні ланцюжки у творчій практиці багатьох передових учителів і вихователів створюють із метою формування умінь та навичок. Для цього в логічній послідовності з’єднують окремі структурні ланки, прийоми, діаграми, карти, рисунки. У виховному процесі організація чергування, суворий розпорядок дня, виконання громадських доручень можуть утворювати своєрідний технологічний ланцюжок, який є оптимальним алгоритмом життя вихованців. Отже, технологічний ланцюжок є поєднанням взаємопов’язаних, послідовно задіяних методів, способів, прийомів, завдань, що забезпечують формування і закріплення навчальних умінь, трудових дій, спортивних навичок, соціально цінної поведінки.
Технологічні процеси забезпечуються технологізованими формами обліку результатів роботи, які стимулюють творчу активність дітей. Так, педагог-новатор Іван Волков завів на кожного учня спеціальний щоденник, у якому відзначав якість виконання самостійної роботи. Якщо учень працював творчо, його успіх відображався у щоденнику творчих робіт.
Більшість педагогів роблять висновки про пізнавальний інтерес, захоплення, ставлення до навчання дітей тільки за оцінками в класному журналі Однак із нього мало про що можна дізнатися. Так, май же всі учні мають із праці та малювання високі оцінки, хоча і працьовитість, і здібності до образотворчого мистецтва у всіх різні. Творчий щоденник і творча книжка, які б продовжувались у середніх та старших класах, повністю характеризували б захоплення школярів, їх успіхи у самостійній та творчій діяльності. Це б дало змогу самому учню об’єктивно оцінити свої можливості, обираючи професію, і звернуло б увагу на його хист тих, хто буде приймати його на виробництво або до навчального закладу.
Серед педагогічних технологій важливе місце займають технологічні засоби. Комп’ютер, машинне програмування, різноманітні прилади включаються до педагогічної технології як окремі ланки або у вигляді самостійного техніко – технологічного ланцюжка.
Педагогічна технологія наближає педагогіку до точних наук, а педагогічну практику робить цілком організованим, керованим процесом, з передбачуваними позитивними результатами.
Кожен педагог повинен пам’ятати, що не можна постійно віддавати перевагу одним принципам, технологічним прийомам, а інші ігнорувати. Адже справжнього успіху в педагогічній діяльності вдається досягти лише тоді, коли всі компоненти цілісного педагогічного процесу втілюються на практиці системно.