Тип Саркомастигофори – Підцарство Найпростіші, або Одноклітинні
Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА
СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
Царство Тварини
Підцарство Найпростіші, або Одноклітинні
Тип Саркомастигофори
Клас Саркодові (Корененіжки). Саркодові не мають сталої форми тіла, рухаються за допомогою несправжніх ніжок, або псевдоподій – тимчасових виростів клітини. Живлення гетеротрофне, їжа поглинається шляхом фагоцитозу (тверді частинки) та піноцитозу (рідини).
Амеба протей – типовий представник цього класу. Мешкає в прісних водоймах. Її тіло складається
Амеба охоплює псевдоподіями їжу: водорості, бактерій та інших найпростіших. Здобич опиняється в цитоплазмі, де утворюється травна вакуоля; в її порожнину виділяються ферменти, що перетравлюють їжу. Неперетравлені рештки їжі виводяться через поверхню тіла у будь-якому місці, до якого підходить травна вакуоля. Продукти обміну виводяться також через пульсивну вакуолю разом з надлишком води. Амеба дихає розчиненим у воді киснем, який проникає в її цитоплазму крізь усю поверхню тіла.
Амеба розмножується мітотичним поділом надвоє. Поділ може відбуватися
Живиться й розмножується амеба протягом усього літа. Восени живлення припиняється. На поверхні тіла з’являється щільна захисна оболонка – циста. У стані цисти амеба переносить несприятливі для неї умови життя.
До корененіжок належать: форамініфери, які мають вапнякову черепашку, живуть на дні морів; радіолярії, які мають скелет із силіцій диоксиду, живуть у товщі води; амеба дизентерійна, яка може потрапити до організму людини у вигляді цисти із сирою водою.
Рис. 11. Будова амеби:
А – схема будови: 1 – ендоплазма; 2 – ектоплазма;
3 – псевдоподії, що охоплюють поживу; 4 – травна вакуоля;
5 – пульсуюча вакуоля; 6 – ядро; 7 – псевдоподії;
Б – захоплення (фагоцитоз) харчових часточок:
8-11 – амеба поглинає цисту;
12-14 – амеба поглинає найпростішу нитчасту водорість і т. п.
Клас Евгленові (Джгутикові). Джгутикові мають сталу форму тіла завдяки ущільненому зовнішньому шару цитоплазми на його поверхні – пелікулі (від лат: реllis – шкіра), органели руху – джгутики, живляться як автотрофно, так і гетеротрофно.
Евглена зелена живе у ставках, калюжах та інших водоймах зі стоячою водою. Тіло евглени має веретеноподібну форму. Рухається за допомогою джгутика, розташованого на передньому кінці клітини.
У цитоплазмі містяться понад 20 хлоропластів. Живиться на світлі автотрофно (утворює органічні речовини в процесі фотосинтезу), а в темряві – гетеротрофно (засвоює розчинені у воді органічні речовини). Ця особливість обміну речовин, як і подібність будови рослинних і тваринних клітин, свідчить про спорідненість між рослинами і тваринами.
Поряд із скоротливою вакуолею розташоване яскраво-червоне світлочутливе вічко: тварина завжди пливе до освітленої частини водойми, де умови для фотосинтезу найсприятливіші.
Розмножується нестатево поділом клітини вздовж осі. За несприятливих умов утворює цисту, як і амеба.
Рис. 12. Будова евглени зеленої:
1 – ядро;
2 – зерна вуглеводів;
3 – хлоропласти;
4 – пульсуюча вакуоля;
5 – вічко;
6 – джгутик;
7 – резервуар пульсуючої (видільної) вакуолі
Вольвокс – колоніальний організм. Колонії вольвоксу можна побачити у ставках та озерах у вигляді зелених кульок. Кожна така кулька складається з декількох тисяч клітин грушоподібної форми, подібних за будовою до евглени зеленої, що зв’язані між собою цитоплазматичними містками. На відміну від евглени клітини вольвоксу мають по два джгутика. Основну масу колонії складає драглиста речовина – слиз, що продукується клітинами. Джгутики вольвоксу стирчать назовні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...