ТОКАРНИМ ВЕРСТАТ З ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИСТОСУВАННЯ
Тема: ТОКАРНИМ ВЕРСТАТ З ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИСТОСУВАННЯ
Мета: ознайомити учнів з токарним верстатом з обробки деревини, його конструктивними особливостями, основними вузлами верстата як технологічної машини, видами виконуваних робіт, правилами підготовки до роботи та безпечної роботи на токарному верстаті, кінематичною схемою верстата; виховувати економічне мислення, бережливе ставлення до енергетичних ресурсів, довкілля.
Ключові поняття: електрифікована машина, станина, передня бабка, задня бабка, піноль, планшайба,
Об’єкти практичної діяльності учнів: токарний верстат, деталі виробів проектної діяльності.
Обладнання: токарний верстат з обробки деревини, технологічні пристосування (тризуб, патрон, планшайба).
Тип уроку: комбінований.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння пояснити призначення і принцип роботи токарного верстата з обробки деревини, процесу передачі руху від електродвигуна до шпинделя.
2. Уміння визначати основні конструктивні елементи токарного верстата.
3. Уміння пояснювати спільність та відмінність токарного та свердлильного верстатів як технологічних машин.
4.
3. Уміння читати кінематичну схему верстата.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.
III. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1. З історії токарного верстата.
2. Токарний верстат як технологічна машина.
3. Основні вузли верстата.
4. Призначення технологічних пристроїв токарного верстата.
V. Практична робота Ознайомлення з механізмами і складовими одиницями (вузлами) токарного верстата з обробки деревини.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
VII. Домашнє завдання.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
З попередніх занять учні вже ознайомлені з електрифікованими знаряддями праці, вивчили свердлильний верстат у 6-му класі, тому доцільно актуалізувати їхні знання про основні елементи електрифікованих інструментів: двигун, передавальний та виконавчий механізм. Тому доцільно поставити запитання:
– Які деревообробні інструменти належать до електрифікованих?
– Чи є електрифіковані інструменти технологічними машинами?
– З яких вузлів складається технологічна машина? Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє, що наступною технологічною машиною, яку вони будуть вивчати, є токарний верстат з обробки деревини.
Дуже важливо так організувати вивчення верстата, щоб учні зрозуміли, що перш ніж працювати на ньому, як і на будь-якій іншій машині, потрібно досконало вивчити його основні складові та технологію роботи.
Учні, оглядаючи свердлильний та токарний верстати, мають зробити висновок про спільні та відмінні ознаки між ними. Свердлильний верстат має вертикальне розміщення основних вузлів, а токарний – горизонтальне. На свердлильному верстаті процес різання здійснюється подачею різального інструмента до нерухомої, закріпленої на основі або в лещатах заготовки, а на токарному – навпаки, за рахунок подачі різального інструмента до заготовки, що обертається. Тому вчителю доцільно ввести поняття про головний рух і рух подачі. Пояснити, що під час різання на токарному верстаті головний рух – обертовий – здійснює заготовка, а рух подачі – поступальний – здійснює різець.
Спільним є те, що в обох випадках заготовкам та інструментам надається певний вид руху, завдяки якому здійснюється обробка заготовки. Відмінним є різні способи кріплення заготовок.
Заняття доцільно розпочати з демонстрації деталей, виробів, виготовлених на токарному верстаті.
Під час вивчення будови, призначення та практичного застосування верстата не потрібно перевантажувати учнів зайвою інформацією, яка не сприятиме розвитку їхніх пізнавальних інтересів, логічного мислення та конструктивних здібностей. Необхідно звернути увагу лише на основні частини та вузли токарного верстата.
Ознайомлюючи учнів з основними вузлами верстата, учитель детально зупиняється на таких частинах, як передня бабка, задня бабка, їхньому призначенні. Потрібно з’ясувати, чому задня бабка має можливість переміщуватися по станині.
Надалі вчитель демонструє запуск верстата, пояснюючи учням, у який спосіб можна одержати максимальну та мінімальну швидкості обертання заготовки на верстаті, і прийом перекладання паса на ступінчастих шківах. Необхідно попередити учнів про небезпеку від збільшення швидкості обертання шпинделя.
Слід ознайомити учнів з технологічними пристосуваннями та різальним інструментом для виконання токарних робіт, пояснити принцип їх використання. Огляд технологічних пристосувань та різального інструменту до токарного верстата проходить у процесі демонстрації. Учитель повідомляє, що в основу обробки деревини на токарному верстаті теж покладено принцип дії клина різального інструменту – різця. Демонструючи окремі вироби, які мають різні форми обробленої поверхні, учитель пояснює, що вони виконані за допомогою різних за конструкцією та призначенням різців (для обточування зовнішніх і внутрішніх поверхонь, відрізання заготовок тощо).
Отримані теоретичні знання учні закріплюють під час самостійної практичної роботи Ознайомлення з механізмами і складовими одиницями (вузлами) токарного верстата з обробки деревини(підручник, с. 138), у ході якої вони ознайомлюються з верстатом, вибирають спосіб кріплення, здійснюють кріплення заготовок, пробне включання, дотримуючися при цьому визначеної технології. Організація проведення практичної роботи здійснюється кожним учителем самостійно, виходячи з умов навчальних майстерень та наявності в них необхідного обладнання, у тому числі й токарних верстатів з обробки деревини. При цьому слід врахувати кількісний склад учнів у групі (класі).
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
У процесі спілкування з учнями вчитель повідомляє, що токарство – це техніка обробки деревини і самостійна галузь художнього промислу. Ця своєрідна техніка дозволяє створювати нескінченний ряд пластичних художніх форм. Усі ці вироби мають форму обертання.
Такі вироби виготовляються на токарних верстатах, перші примітивні моделі яких виникли багато тисяч років тому (мал. 81). Поява найстаріших токарних верстатів датована 2500-3000 рр. до н. е. Вони приводилися в рух за допомогою шнура і лучка-смичка. Згодом верстати вдосконалювались і почали приводитися в рух пружною жердиною із шнурком і педаллю.
Мал. 81. Перші токарні верстати: а – стрічкові; б – педальні
Сьогоднішній токарний верстат (мал. 82) – це система складних механізмів, яка виконує багато функцій. Однак, як і в будь-якій технологічній машині, до її складу входить двигун – рушійний механізм верстата, передавальний механізм та виконавчий орган (шпиндель).
Мал. 82. Загальна будова верстата
Учитель називає та характеризує складові верстата. Передня бабка (мал. 83), у якій встановлено шпиндель – вал, що отримує обертання від електродвигуна за допомогою пасової передачі, призначена для встановлення та закріплення заготовки та надання їй обертального руху.
Мал. 83. Передня бабка: а – схема, б – загальний вигляд
Кінець шпинделя має різьбу, на неї нагвинчують спеціальні пристосування для кріплення лівого кінця заготовки. Залежно від розмірів заготовки використовують різні пристосування: тризубець, планшайбу, патрон. На лівому кінці шпинделя є двоступінчастий шків, який отримує рух від електродвигуна за допомогою клинопасової передачі.
Демонструючи задню бабку (мал. 84, а), учитель зазначає, що вона слугує опорою для довгих заготовок під час обробки. Задню бабку можна пересувати по напрямних і закріплювати гвинтом на будь-якій відстані від передньої бабки відповідно до довжини оброблюваної деталі. Задня бабка має затискний шпиндель, який можна переміщувати в поздовжньому напрямку, діючи круглим штурвалом. Шпиндель закінчується центрувальним конусом. Осі шпинделів передньої і задньої бабок лежать на одній прямій.
Мал. 84. Технологічні пристосування: а – задня бабка; б – підручник
Опорою для різального інструменту служить підручник (мал. 84, б). Він може переміщуватися як поздовж, так і поперек станини, закріплюється поворотом рукоятки.
Підручник можна переміщувати в горизонтальній площині паралельно оброблюваній деталі і перпендикулярно до неї. Угорі підручник має горизонтальну опорну скобу, яку можна встановлювати на потрібній висоті і повертати в будь-яке положення в горизонтальній площині. Його в більшості випадків встановлюють від руки. Обточуючи плоскі деталі або торці з великим діаметром, заготовку кріплять на планшайбі діаметром до 400 мм, яку нагвинчують на різьблення лівого кінця шпинделя передньої бабки. Підручник у цьому випадку підводять до деталі на окремій чавунної стійці.
Надалі вчитель ознайомлює учнів з технологічними пристосуваннями для верстата. Він акцентує увагу, що це конструктивні елементи, за допомогою яких на верстатах установлюють та кріплять заготовки і різальний інструмент.
Найпоширенішим пристроєм токарного верстата є тризуб (плоскої та круглої форми, мал. 85, а). Він застосовується для кріплення довгих і порівняно важких заготовок, які під час обробки підтримуються заднім центром.
Для кріплення тонких коротких заготовок використовують трикулачковий патрон (мал. 85, в), а для коротких заготовок більшого діаметра застосовують планшайбу (мал. 85, б). Це чавунний диск з отворами, який нагвинчується на шпиндель, як і інші пристосування (патрон із шипами, чашковий патрон, цанговий патрон).
Закріплення навчального матеріалу здійснюється в процесі виконання лабораторно-практичної роботи Ознайомлення з механізмами і складальними одиницями (вузлами) токарного верстата з обробки деревини.
Мал. 85. Технологічні пристрої: а – тризуб; б – планшайба; в – патрон
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...