ТОКСИЧНІСТЬ

Related posts:

1. ТОКСИЧНІСТЬ ГАЗОВИХ ВИКИДІВ Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ГАЗОВИХ ВИКИДІВ – отруйна здатність газових викидів, що визначається конц. наявних у них шкідливих речовин....
2. ТОКСИЧНІСТЬ ПРОДУКТІВ ЗГОРЯННЯ Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ПРОДУКТІВ ЗГОРЯННЯ – отруйна здатність вихлопних газів, які містять оксиди азоту, сірки, вуглецю тощо. Нижніх безпечних для здоров’я людини порогів конц. цих речовин практично не існує....
3. ТОКСИЧНІСТЬ ПОРІД Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ПОРІД – наявність у гір. породах токс. речовин у конц., які пригнічують ріст і розвиток рослин та тварин....
4. КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ Екологія – охорона природи КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ – обмін речовиною і енергією між різними компонентами біосфери, зумовлений життєдіяльністю організмів, який має цикл, характер. К. р. б. є динамічною основою існування життя, а деякі з них (цикли вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, калію, кальцію, тобто біогенних елементів) є головними для розуміння еволюції і сучасного стану біосфери. […]...
5. АБІОСФЕРА Екологія – охорона природи АБІОСФЕРА – шари літосфери, які ніколи не зазнавали впливу живих організмів чи біогенних елементів....
6. КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ – послідовна безперервна циркуляція хім. елементів, яка відбувається за рахунок поглиненої рослинами сонячної енергії і підтримується сукупністю організмів, об’єднаних ланцюгами живлення. К. р. б. виявляється в процесах живлення, дихання, розмноження, загибелі, розкладання, у складній взаємодії живих істот, що перебувають на різних ступенях організації. К. р. б. включає процеси […]...
7. ВОДОЙМА МЕЗОТРОФНА Екологія – охорона природи ВОДОЙМА МЕЗОТРОФНА – водойма з середнім вмістом біогенних речовин....
8. ЦВІТІННЯ ЛИМАНІВ Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ЛИМАНІВ – явище масового розвитку деяких видів водоростей, зумовлене періодичною дією припливів. Чим вища амплітуда припливів, тим вищий продукційний потенціал, оскільки плинна вперед і назад вода забезпечує інтенсивне вимивання продуктів дисиміляції і перенесення поживних та біогенних речовин, у зв’язку з чим організми можуть вести прикріплений спосіб життя, який не потребує […]...
9. ЗАБРУДНЕННЯ БІОГЕННЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ БІОГЕННЕ, забруднення біотичне – поширення певних, як правило, не бажаних для людини біогенних речовин (виділень, відмерлих організмів тощо) на території та (або) в акваторії, де їх раніше не було....
10. ГЕОМЕРИДА Екологія – охорона природи ГЕОМЕРИДА – оболонка Землі, яку населяють живі організми. Див. також Біосфера....
11. ЕВТРОФУВАННЯ Екологія – охорона природи ЕВТРОФУВАННЯ, евтрофіка – ц і я, евтрофія – підвищення рівня первинної продукції водойм внаслідок збільшення в них конц. біогенних елементів, насамперед азоту і фосфору. Інтенсивний розвиток рослин спричинює нагромадження орг. речовини, яка внаслідок неповної мінералізації скупчується у водоймах і водотоках. Розрізняють прир. та антроп. Е. Перше триває тисячоліття, друге наступає значно […]...
12. БІОКЛІМАТ Екологія – охорона природи БІОКЛІМАТ – мікроклімат, який створюють живі організми або їх угруповання (нори, гнізда тварин, ліс тощо)....
13. ГІПОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ГІПОБІОСФЕРА – зона літосфери, в яку живі організми потрапляють випадково і можуть там короткочасно існувати без нор. зростання, розвитку, розмноження....
14. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
15. ГЕЛІОФІЛ(И) Екологія – охорона природи ГЕЛІОФІЛ(И) – живі організми, які люблять сонце; геліофільні рослини – світлолюбні рослини....
16. ВЕЗИКАНТИ Екологія – охорона природи ВЕЗИКАНТИ – різноманітні живі організми (кропива, морські зірки та ін.), а також хімічні елементи (часто – забруднювачі), що викликають кропивницю (везикацію)....
17. АЕРОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи АЕРОБІОСФЕРА – приземний шар атмосфери (до 6-7 км над поверхнею Землі), де постійно присутні живі організми, здатні за наявності відповідних субстратів норм, жити і розмножуватись....
18. ГІДРОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГІДРОБІОЛОГІЯ – наука, що вивчає живі організми прісноводних та мор. водойм і водостоків {річок, каналів) у взаємодії їх між собою та з навколишнім середовищем, а також біол. продуктивність океанів, морів і внутр. вод....
19. ПАРАБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ПАРАБІОСФЕРА – шари атмосфери (між 6-7 та 60-80 км над поверхнею Землі), куди живі організми потрапляють випадково та де вони можуть тимчасово існувати, але не в змозі нормально жити і розмножуватись (верхній аналог гіпобіосфери)....
20. ГАПЛОСПОРИДІЇ Екологія – охорона природи ГАПЛОСПОРИДІЇ – організми, що належать до найпростіших. Г. паразитують у тканинах деяких тварин та людини....
21. АПОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи АПОБІОСФЕРА – високі шари атмосфери (понад 60-80 км), куди ніколи не підіймаються живі організми. А. – одна із структ. одиниць мегабіосфєри. Біогенні речовини потрапляють сюди лише в дуже незначній кількості....
22. ЗОНА БІОГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОХІМІЧНА – велика територія землі, що характеризується єдністю грунтотворного процесу, клім. чинників, процесів біогенної міграції хім. елементів. Це зумовлює певну тотожність характеру обміну речовин, єдність процесу транзиту сонячної енергії, синтезу активних сполук та морфол. мінливості організмів....
23. ЛІТОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ЛІТОБІОСФЕРА – 1) частина біосфери, яка займає верхні шари літосфери (від 2-3 м і макс. до 6 км вглиб); 2) зона поширення живих організмів (у шпарах, підземних водоймах) та шари біогенних осадових порід....
24. МУТАГЕННІСТЬ Екологія – охорона природи МУТАГЕННІСТЬ – здатність того чи іншого чинника (температури, різних випромінювань, хім. сполук тощо) спричинювати раптові спадкові зміни організму – мутації....
25. ПАНБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ПАНБІОСФЕРА – 1) шар атмосфери, вся гідросфера та частина літосфери, де постійно або тимчасово (випадково) присутні живі організми (тобто сума парабіосфери, власне біосфери та гіпобіосфери); 2) біосфера в її “чотирьох” вимірах, тобто в часі та просторі....
26. МІКСОТРОФИ Екологія – охорона природи МІКСОТРОФИ – організми, які поєднують у собі здатність синтезувати орг. сполуки з неорг. та споживати готові орг. речовини (евглена зелена, хламідомонада тощо)....
27. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – невидиме оком людини ел.-магн. випромінювання, яке в спектрі оптичного діапазону займає проміжне положення між видимим і рентгенівським випромінюванням (50- 400 нм). Фіз. властивості У. в. визначають їх важливі біол. та екол. впливи на живі організми....
28. ТЕТРАЕТИЛСВИНЕЦЬ (ТЕС) Екологія – охорона природи ТЕТРАЕТИЛСВИНЕЦЬ (ТЕС) – металоорганічна сполука, летка безбарвна рідина. Т. застосовується як антидетонатор у бензинах для карбюраторних двигунів внутрішнього згоряння. Головним недоліком Т. є його отруйність (уражається переважно нервова система). З викидами двигунів Т. потрапляє в навколишнє середовище, де акумулюється в рослинах і тваринах....
29. ОРГАНІЗМИ ЕНДОТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕНДОТЕРМНІ – те саме, що й Організми гомойотермні....
30. ОРГАНІЗМИ ЕНДОТРОФНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЕНДОТРОФНІ – організми, що існують всередині інших організмів, так званих хазяїв....
31. ОРГАНІЗМИ АЦИДОФІЛЬНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ АЦИДОФІЛЬНІ – організми, для життєдіяльності яких необхідна значна кислотність середовища....
32. ПОТІК РЕЧОВИНИ Екологія – охорона природи ПОТІК РЕЧОВИНИ – переміщення речовини у формі хім. елементів та їхніх сполук у піраміді біомас від продуцентів до редуцентів (через консументи або без них)....
33. ЕВРИВАЛЕНТИ Екологія – охорона природи ЕВРИВАЛЕНТИ, евритопні організми – організми з дуже широкою екол. амплітудою....
34. КАТАБОЛІЗМ Екологія – охорона природи КАТАБОЛІЗМ – одна зі сторін внутрішньоклітинного обміну речовин, що являє собою сукупність реакцій, які супроводжуються розпадом (дисиміляцією) складних органічних сполук....
35. ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ – наука про взаємовідносини мікроорганізмів і середовища їх існування. Е. м. вивчає розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів та їхніх угруповань (мікробоценозів) у прир. середовищі, де вони є структ. одиницею кожного прир. біоценозу, в основному як редуцентний ланцюг. У дорослих мікробоценозах існують різні типи взаємовідносин: від симбіозу і метабіозу […]...
36. МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА – процес, що відбувається за участю живих організмів, тоді як поза ними – абіогенна. Розрізняють два типи М. х. е. б., перший з яких здійснюється мікроорганізмами, а другий – багатоклітинними організмами. У колообігу речовин жива речовина виконує ряд біогенних функцій: газову, концентраційну, окисно-відновну та біохімічну. Газова здійснюється […]...
37. АБІОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АБІОГЕНЕЗ – у широкому розумінні теорія виникнення живих істот з неорг. речовин у процесі еволюції. Утворення орг. сполук, поширених у живій природі, поза організмом та без участі ферментів унаслідок перебігу хім. реакцій між неорг. речовинами. У процесі такої взаємодії ймовірне виникнення складних орг. сполук, іноді дуже токсичних....
38. ГІДРАТАЦІЯ Екологія – охорона природи ГІДРАТАЦІЯ – приєднання молекул води до молекул різних речовин, що перебувають у розчиненому чи у вільному стані. Г. відбувається з руйнуванням або без руйнування молекул води. Г. зумовлює розчинність речовин у воді, електролітичну дисоціацію йонних сполук. Г. – різновид сольватації....
39. ГІДРОФОБНІСТЬ Екологія – охорона природи ГІДРОФОБНІСТЬ – властивість деяких речовин не змочуватись водою. Г. – різновид ліофобності....
40. ЕХОЛОКАЦІЯ Екологія – охорона природи ЕХОЛОКАЦІЯ – 1) орієнтування у просторі за допомогою уловлювання відбитого звуку чи ультразвуку; 2) здатність деяких тварин (дельфінів, кажанів, деяких птахів та ін.) надсилати високочастотні звукові сигнали і сприймати їх відбиття з метою виявлення здобичі чи перешкоди на шляху переміщення....