Трансформація форми як засіб створення декоративного образу. Декоративний образ тварини
Тема уроку. Трансформація форми як засіб створення декоративного образу. Декоративний образ тварини.
Мета уроку. Ознайомити учнів із поняттям “стилізація”, трансформацією природних форм в декоративні; розвивати відчуття простору, спостережливість, зорову пам’ять, образне мислення й фантазію; виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу, прищеплювати любов до предметів образотворчого мистецтва; активізувати творчу ініціативу учнів.
Обладнання:
– проектор, комп’ютер (ноутбук), екран, слайд-шоу;
– лляні
– зошити-альбоми;
– література: Образотворче мистецтво: підруч. для 4 кл. / М. І. Резніченко, С. І, Трач. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015. – 142 с.; Програма “Образотворче мистецтво. 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів, 2011”.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
Добрий день, малі майстри!
У цей день і у цей час рада бачити всіх вас!
II. Актуалізація опорних знань.
– Які іграшки ви полюбляєте? Чому?
– Чи є серед них найулюбленіша іграшка?
– Чим вона відрізняється від інших іграшок?
III. Мотивація навчальної діяльності.
–
IV. Пояснення нового навчального матеріалу.
Чи знаєте ви, коли і де вперше виникла українська народна іграшка? Історія виникнення іграшки сягає глибокої давнини. За часів розвитку Трипільської культури на території сучасної України майстри виготовляли глиняні статуетки жінок і прикрашали їх орнаментами-символами. Статуетки обліплювали зернами пшениці, обпалювали на вогні й використовували у різних обрядах.
Іграшки з дитиною були від колиски, мало не з перших днів життя. За дохристиянських часів вважали, що брязкальця з камінчиками й кульками всередині своїми звуками відлякують від дитини злі сили.
Народна іграшка розвивала дитину, давала простір фантазії. Через такі забавки маля пізнавало світ.
Лялька-мотанка здавна була оберегом в українській родині. Кожна матір виготовляла для свого малюка ляльку, котра не випадково не має обличчя. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається. Таку ляльку в жодному разі не шиють, не проколюють голкою чи шпильками – тільки мотають. Звідси і походить назва.
Озирніться навколо себе. Вас оточують різноманітні предмети побуту, на багатьох із них є візерунки. Але малюнок, який застосовується на них, відрізняється від природного.
Реальні форми для візерунків художники не використовують у готовому вигляді, а творчо переробляють, стилізують, трансформують.
Стилізація – процес спрощення предмета за формою та кольором на основі відбору найвиразніших рис.
У результаті переробки реальних мотивів одержують узагальнене площинне зображення, виконане у певному стилі. Стилізований образ того чи іншого предмета зберігає лише найхарактерніші його ознаки, деталі виконуються умовно. Візерунок чи група візерунків, які прикрашають предмети, повинні відповідати його призначенню, підкреслювати форму, матеріал, з якого цей предмет зроблений. Залежно від матеріалу й призначення виробів, візерунки можуть бути виконані різними техніками: вишивкою, аплікацією, різьбленням, ліпленням, мозаїкою, розписом.
Фізкультхвилинка.
V. Застосування знань, умінь і навичок у нових умовах.
Сьогодні ми виготовимо народну іграшку – веселого коника. У слов’янській культурі кінь – це символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності й відданості у праці, у щоденних турботах. Предковічно коні були помічниками богів, воїнів-козаків і, головне, хліборобів. Кінь – працьовитий, войовничий і творчий дух. Кінь здавна пов’язаний з чоловічим образом. Він уособлює силу, шляхетність, відданість і вірність. Подарувати таку ляльку можна близькій людині – чоловікові, синові, братові, батькові, другові.
1. Необхідно приготувати 3 зв’язки лляних ниток по 40 штук завдовжки 28 см, кольорові нитки, тасьму для копит, кольорову мотузочку для вуздечки, тканину для попони.
2. Беремо першу зв’язку і на відстані 1-1,5 см щільно замотуємо.
3. Вивертаємо і замотуємо на відстані 1,5 см ще раз.
4. Починаємо мотати гриву коня. Беремо 10 штук шпагату. Складаємо навпіл і примотуємо до голови кольоровими нитками на висоті 2 см, обрізаємо.
5. Кожну наступну частину гриви трохи накладаємо на попередню, утворюючи таким чином шию коня. Грива складається з 5 таких частинок.
6. Зробивши гриву, розділяємо пучок на дві рівні частини і формуємо передні ноги коня.
7. Кожну половинку складаємо навпіл і примотуємо спочатку їх разом, а потім обмотуємо шпагатом кожну ногу окремо. Стараємося зробити їх однаковими.
8. Робимо тулуб. Другий пучок із 40 шпагатин складаємо навпіл і примотуємо.
9. Третій пучок використовуємо для виготовлення задніх ніг. Примотуємо його на відстані 4 см від шиї. Намотуючи шпагат і формуючи ноги, порівнюємо їх з передніми. І коли вони стають однаковими, закінчуємо намотку і зайве відрізаємо.
10.Прив’язуємо вуздечку. Клеїмо або пришиваємо намистинки для очей.
VI. Перегляд, аналіз та оцінювання учнівських робіт. Підсумок уроку. Рефлексія.
– Що ми сьогодні робили?
– Чим відрізняється народна іграшка від тих, що продаються у звичайних іграшкових магазинах?
– Чи сподобалося вам знайомство з народними іграшками?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...