Трастові операції банків (англ. trust – довіро) – операції банків щодо управління майном і виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів. Чимало зарубіжних комерційних банків беруть на себе функції довіреної особи і виконують різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів. Виділяють такі категорії Т. о. б.: 1) трастові послуги приватним особам; 2) трастові послуги підприємствам (комерційним організаціям); 3) трастові послуги не комерційним організаціям. Кожна з цих категорій передбачає діяльність банку
як траст-агента клієнтів; трастові відділення банків діють в інтересах своїх клієнтів у сфері, обумовленій контрактом (трастовою угодою) між банком (гарантом) і клієнтом (довірителем) упродовж певного часу. Розрізняють три основні види трастових послуг для приватних власників (фізичних осіб). Перший вид – розпорядження майном після смерті власника – є найпоширенішим. Другий вид – управління майном на основі довіри – здійснюється на рівній правовій основі: за заповітом, спеціальною угодою, розпорядженням суду та ін. Різновидами трастів, якими розпоряджаються банки, є: заповітний траст; прижиттєвий траст
(особа передає гроші або цінності в управління банку, отримуючи дохід упродовж життя; після її смерті виплачується дохід рідним); страховий траст (особа призначає банк довіреною особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати дохід рідним після її смерті); корпоративний траст (засновується у формі майна як застави у банку для забезпечення випуску облігацій) та ін. Третій вид Т. о. б. – виконання агентських функцій для приватних осіб, ділових підприємств, установ, інших довірених осіб, державних органів. Агент – особа, яка діє від імені та за дорученням іншої особи (принципала). Відносини між ними мають назву “агентські функції”. їхня відмінність від трасту полягає в тому, що у випадку трасту довіреній особі надається юридичне право на розпоряджання власністю, а за агентських відносин право на власність залишається у принципала. До агентських функцій відносять: 1) зберігання цінностей у сейфі (банк отримує, зберігає та видає цінності за дорученням принципала без будь-якої ініціативи або активних функцій); 2) зберігання майна з активними функціями (банк не лише зберігає цінності (наприклад, цінні папери) в сейфі, а й купує та продає їх, отримуючи дохід, діє від імені принципала); 3) управління майном (банк виконує всі функції зберігання майна і, крім того, активно управляє ним, наприклад, аналізує стан портфеля цінних паперів, дає рекомендації та пропонує способи інвестування капіталу). Сучасні банки часто діють як довірена сторона за контрактом, якій надано офіційне право на власність, що забезпечує випуск боргових зобов’язань. Кошти у довірче управління та інші трастові операції передають на підставі спеціального документа-доручення або заповіту. Суть цих операцій випливає з громадсько-правових відносин між довірителем і повіреним, оформляється договором-дорученням. Витрати, які при цьому виникають, відносять, відповідно до чинного законодавства про оподаткування, на собівартість, на рахунок прибутку банку. Переважна частина трастових коштів зосереджена в найбільших банках США: “Бенкерз траст компані”, “Морган геренті траст компані”, “Сіті банк”, “Юнайтед стейтс траст компані” та ін. На 191 банк із траст-активами 2 млрд дол. і більше кожному припадає 94,7% усіх трастових сум; 40,1% трастового капіталу, що належить приватним особам і пенсійним фондам, вкладено у прості та привілейовані акції, 7,8% – в облігації штатів і місцевих органів влади, 15,9% – у цінні папери федерального уряду, решта 36,2% – у заставу під нерухомість, депозити та інші прибуткові активи. Українські комерційні банки мають широкі можливості для надання цього виду послуг, проте їх розвиток гальмується через недовіру людей до таких видів операцій, відсутність налагодженого законодавства, яке б регулювало довірчі відносини. В Україні на підставі Декрету Кабінету Міністрів “Про довірчі товариства” від 17.111.1993 створено 4861 довірче товариство, страхові та інші не банківські установи, які залучили майна на суму 30,8 трлн купоно-карбованців, у т. ч. 24,6 трлн готівкою. Приблизно третину цих коштів було витрачено на купівлю іномарок, котеджів, квартир, меблів тощо. Значні кошти у валюті було вивезено за межі України. Заборгованість перед вкладниками становила 10,5 трлн купоно-карбованців.
Loading...