ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК
ТВІЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК-ДОВІДНИЧОК
Абоне́нт – юридична чи фізична особа, яка має право на користування чимось.
Абстрактний – відірваний від дійсності, від життя.
Акаде́мія – назва найвищих державних наукових установ, завданням яких є розвиток наук або мистецтв.
Альтернатива – необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.
Альто́вий – низький жіночий або дитячий голос; струнний або духовий інструмент низького регістру.
Анто́нім – пари слів із протилежним значенням.
Арфа
Архімандрит – найвище духовне звання в монахів.
Аско́льд – один з давньокиївських князів 2-ї пол, IX ст.
Атака – навальний напад війська на ворога; вирішальний етап наступу.
Атле́тика – система фізичних вправ, спрямованих на виховання в людини спритності, сили, витривалості.
Багатомані́тний – який проявляється в різних формах і видах; різноманітний.
Багаття – купа дров, хмизу, ломаччя і т, ін., що горить; вогнище.
Багряниця – довгий верхній одяг з дорогої тканини багряного
Балабо́лка – про тих, хто любить поговорити, не може зупинитися, під час розмови; балакун.
Балка – яр із пологими схилами.
Барабо́ля – діал, картопля.
Барві́нок – трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.
Батальйо́н – військовий підрозділ, що складається з кількох рот.
Бахмач – озброєний вершник.
Бахмач – місто, центр Бахмацького району Ченігівської області.
Баша – у Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож і генералів.
Баю́ра – велика, глибока калюжа.
Бере́ст – листяне дерево з коричнево-сірою корою і овальними, загостреними на кінці листками,
Блу́дний – який, блукає, постійно змінюючи місце перебування; про людину, що після довгих блукань з каяттям повертається до своєї родини.
Бляшаний – листове залізо, дахове залізо.
Бовван – у язичників – статуя, що зображає бога; ідол.
Борона – сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі.
Брама – великі ворота при монументальних спорудах.
Бузина – кущ або деревце з родини жимолостевих із чорними або червоними ягодами.
Бузьки – діал., лелеки.
Бунчу́к – булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Україні (як ознака влади гетьманів).
Бурлака – людина без постійної роботи і постійного місця проживання.
Бурлацький – прикм. до бурлака і бурлак.
Бурчак – дзюркотливий, стрімкий потік води.
Бусурман – про людину іншої віри (про магометанина).
Буя́ти – виявлятися на повну силу, бути в розквіті; пишно, розкішно рости, розростатися.
Валка – група людей, підвід, машин і т, ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду; група людей, які разом ідуть кудись.
Вальо́к – кусень, грудка.
Варна – місто на Сході Болгарії, засноване в VI ст. до н. е.
Варяниця – виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, що його іноді варять і без начинки.
Ве́жа – вузька споруда, що заввишки значно більша, ніж завширшки; будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін,; вишка для спостереження і передачі сигналів.
Велемо́вний – який багато говорить, балакучий; з великою кількістю зайвих слів; багатослівний.
Верве́чка – один з чотирьох мотузочків, на яких підвішено колиску; ряд кого-небудь, низка чого-небудь.
Ве́рста – давня назва східнослов’янської міри великих віддалей, що становила 1,06 км і вживалася до запровадження метричної системи.
Верства – те саме, що й верста.
Вигранити – відповідно обробляючи, утворювати грані на поверхні твердих речовин (каменів, металів, скла).
Вирій – теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.
Вівся́нка – маленький перелітний жовтогрудий птах ряду горобиних; жовто-грудка.
Вівчарик – дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом.
Ві́длиск – те саме, що й відблиск – сяяння відбитого світла; відсвіт на якій-небудь поверхні.
Ві́нце – верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені. По самі вінця.
Віскливий – пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки – голос, крик і т. ін,).
Ві́сла – найбільша річка басейну Балтійського моря. Протікає у Польщі.
Вітря́к – двигун, що діє за допомогою сили вітру.
Ві́ха – жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо; те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь.
Віче́ – у давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах.
Вовкулака – за народними повір’ями – людина, що обертається на вовка.
Во́вня́ний – покрив, зістрижений або вичесаний із тварин (овець і кіз), з якого виготовляють пряжу.
Воло́шки – польові трав’янисти рослини із синіми квітками, що ростуть серед озимих культур.
Вохристий – який має колір вохри; жовтий або червоно-брунатний.
Всюдису́щий – який скрізь є, буває; про людину, яка всюди встигає, в усьому бере участь.
В’юнитись – проходити, пролягати, текти тощо непрямо, вигинаючись, петляючи.
Гама – ряд гармонійно взаємопов’язаних відтінків кольору в образотворчому й декоративному мистецтві,
Ганнібал – карфагенський полководець під час 2-ї Пунічної війни (218-201 рр. до н. е.). Вперше в історії воєнного мистецтва оточив і знищив удвічі більші сили римлян біля Канн.
Гапто́ваний – вишитий.
Гаптувати – вишивати шовковими, вкритими тонким шаром золота або срібла нитками різного гатунку; взагалі вишивати.
Гармоні́йний – який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії.
Гарто́ваний – від дієслова гартувати – надавати металевим виробам твердості, міцності нагріванням до високої температури та наступним раптовим охолодженням.
Ге́ній – найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення.
Гичка – стебло та листя коренеплодів; бадилля, ботвина.
Гі́дно – належним чином, як слід; достойно.
Гладкий – який має повне тіло; вгодований, ситий.
Глей – пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та інших кольорів.
Глиця – листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.
Глузувати – уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.
Голомо́зий – без волосся на голові; лисий або голений.
Го́рно – проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів; піч для обпалювання керамічних виробів.
Горня́та – маленькі горщики.
Грані́т – кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди.
Граціо́зний – який відзначається витонченістю форми; витончено красивий (про художній твір і т. ін.).
Гребе́лька – зменш,-пестл. до гребля
Гре́бля – гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т; ін.
Губе́рнія – у Росії від початку XVIII ст.- основна адміністративно – територіальна одиниця.
Гуркотня́ва – сильний гуркіт.
Ганок – прибудова з площадкою і східцями, а подекуди з покрівлею біля входу в будинок.
Далина – простір, що видніється вдалині.
Данина – найдавніша форма оподаткування населення.
Дбайливий – який дбає, піклується про кого-, що-небудь; старанний, пильний.
Двоя́русний – який має два яруси.
Декоративний – живописний, мальовничий; розрахований на зовнішній ефект; показний.
День Святого Юрія – відзначається в Україні 6 травня за н. ст.
Десант – війська, призначені для висадки або висаджені на територію, зайняту противником для ведення там бойових дій.
Джу́ра – в Україні у XVI-XVIII ст. – зброєносець у козацької старшини.
Дзвіниця – вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами.
Дивосві́т – дивовижний світ, який викликає захоплення, зачудування.
Дистанція – відстань, проміжок між чим-небудь (у просторі, часі та ін.).
Дичка – дике, некультивоване плодове дерево; плід цієї рослини.
Дір – древньоруський київський князь, який князював близько середини IX ст.
Дові́льний – нічим не обмежений.
Доте́пи – кмітливі влучні вислови із сатиричними або жартівливими відтінками.
Древля́ни – стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у прип’ятському Поліссі.
Дяк – служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння.
Екзотичний – незвичайний, дивовижний, надто мальовничий для даної місцевості, даного середовища, не властивий їм.
Екіпаж – особовий склад корабля, літака, танка і т. ін.
Експозиція – експонати, розміщені в певній системі, у певному порядку.
Епі́тет – художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії.
Епо́ха – великий період часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін.
Ескадрилья – тактичний підрозділ військово-повітряних сил, що складається з кількох ланок або загонів.
Ескі́з – попередній начерк малюнка, картини або частин її.
Етні́чний – стос, до якого-небудь народу, його культури.
Жарина – вуглина жару; цяточка, шматочок якого-небудь предмета, що горить, світиться.
Жебоні́ти – говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно.
Жму́рка – невелика хвиля на поверхні води.
Жовто́гру́дка – маленький перелітний жовтогрудий птах ряду горобиних; вівсянка.
Жорства – шматочки гірських порід або мінералів, утворених внаслідок вивітрювання чи обробки штучним способом.
Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром і позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти.
Забереги – нерухомі смуги льоду вздовж берегів водойми, коли суцільний льодовий покрив відсутній.
Завзя́тий – який виражає енергію, наполегливість, непохитність.
Заграто́ваний – загороджений, закритий гратами.
Закарбувати – фіксувати, зображувати на чому-небудь або в чомусь; закріплювати в думці, надовго запам’ятовувати.
Заме́т – наметена вітром кучугура снігу; великі купи чого-небудь.
Запору́ка – запевнення, гарантія в чому-небудь.
Засі́ки – відгороджені місця в коморі, зерносховищі і т. ін.; взагалі відгороджене місце для зберігання чого-не-будь.
Звабний – який приваблює, манить, спокушає; принадний, чарівний.
Зимовий Микола – святкується в Україні 19 грудня за н. ст.
Зі́лля – настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою.
Зо́дчий – художник-будівельник, архітектор; творець, будівничий.
І́волга – співучий птах середніх розмірів із родини горобцеподібних.
Індустріальний – який має розвинену промисловість; промисловий.
Інкрусту́вання – врізування і вклеювання в поверхню предмета шматочки інших матеріалів для оздоблення його.
Інтеграція – об’єднання в ціле будь – яких окремих частин.
Інтеле́кт – розум, здатність людини до мислення; рівень розумового розвитку.
Їздовий – той, хто доглядає за кіньми та їздить ними.
Йордан – річка в західній частині Азії. З нею пов’язано багато християнських вірувань, зокрема – про хрещення Ісуса Христа.
Казан – металева, округлої форми посудина (з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип’ятіння води тощо; котел, чавун.
Калитка – торбина для грошей; гаманець.
Кам’яниця – кам’яна будівля; мурований будинок.
Камерто́н – невеликий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.
Канапа – рід великих м’яких меблів.
Капці – легкі туфлі, переважно для хати.
Каркас – металева чи дерев’яна основа якої-небудь речі, споруди тощо; кістяк.
Карнавал – народне гуляння, маскарад (нерідко просто неба), що супроводжується іграми, танцями. виступами художньої самодіяльності тощо.
Карфаге́н – стародавнє рабовласницьке місто-держава в Північній Африц, на березі Туніської затоки, Зосноване вихідцями з фінікійського міста Тіра в кінці IX ст. до н. е.
Кафа – колишя назва міста Феодосії в Криму.
Каяття́ – визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини.
Квапитись – намагатися робити що-небудь швидше; поспішати.
Квилити – жалібно стогнати, стиха плакати.
Кі́лія – місто в Одеській області, засноване в кінці VII ст. до н. е. як давньогрецьке місто-колонія.
Кипарис – південне вічнозелене хвойне дерево, що має пірамідальну форму; використовується як цінна деревина.
Китайка – синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю.
Китиця – невеликий сніп соломи, зв’язаний з того кінця, де колоски; використовується для вкривання даху; скупчення квіток на одній гілці; жмуток ниток, волосся тощо.
Кі́тлик – казанок.
Клу́ня – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо; стодола.
Колі́но – покоління в родоводі; рід; частина тіла, суглоб.
Коло́да – стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.
Коло́ддя – збірн. іменник до колода.
Коля́дка – старовинна обрядова Різдвяна пісня.
Комбінування – сполучення, поєднування або розташовування чого-небудь у певному порядку.
Комірчина – приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі тощо.
Конопля́нка – співочий птах ряду горобцеподібних, що живиться насінням бур’янів.
Консервато́рія – вищий музичний навчальний заклад.
Контакт – спілкування, зв’язок, тісні стосунки; взаєморозуміння.
Коралі – намисто (намистини) з коралів; взагалі намисто; вапнисті відклади деяких видів морських тварин – червоний, рожевий чи білий камінь, що його після обробки використовують як прикрасу, переважно намисто.
Коровай – великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста, що його печуть на весілля.
Кострубатий – який має нерівну поверхню; шорсткий; нерівний, покручений.
Кошовий – вождь, отаман козаків на Запорізькій Січі.
Краяти – різати що-небудь на шматки, на частини; вриватися в простір, у воду тощо.
Кре́мінь – дуже твердий мінерал – кварц чорного, бурого або жовтого кольору, який у давнину використовували для добування вогню.
Кремнистий – укритий, устелений камінням; кам’янистий.
Кресало – залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.
Крислатий – який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.
Криця – твердий ковкий метал сріблисто-сірого кольору, що становить собою сплав заліза з вуглецем та іншими домішками.
Кропив’я́нка – невелика співоча пташка ряду горобцеподібних; кропивник, волове око.
Кружалочка – зменш, ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на коло.
Кубло́ – місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо.
Кулі́ш – густа каша (здебільшого з пшона).
Купина – велика кількість чого-небудь.
Ку́пінь – біла піна на воді під час її бурхливого вирування.
Ку́рінь – легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т, ін.); окрема частина Запорізького козацького війська.
Кутя́ – обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з медом напередодні Різдва чи Водохреща.
Кучугу́ри – невелика полога гора; горб.
Кущуватий – який росте кущем, кущами.
Латка – площа, ділянка тощо, яка виразно відрізняється від чого-небудь; про маленький клаптик землі.
Лежанка – низька піч у вигляді тапчана для лежання; призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо.
Лелі́яти – дбайливо, з любов’ю доглядати що-небудь.
Лемі́ш – частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу.
Лиман – затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря.
Литаври – ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана.
Лишай – нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.
Лі́гво – заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина; вовче лігво.
Ліщина – кущ родини березових з їстівними плодами – горіхами; чагарник із кущів цієї рослини.
Логі́чно – внутрішня закономірність; розумно, послідовно.
Луна – відбиття звукових коливань від перешкоди; те, що доноситься здалеку; відгомін.
Лу́снути – зазнати цілковитого провалу, краху; сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.
Лушпиння – тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т, ін,; лузга; про що-небудь зовнішнє, що прикриває суть, справжній зміст, характер чогось.
М’я́та – багаторічна трав’яниста запашна рослина родини губоцвітих із довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця.
Магно́лія – субтропічне дерево або кущ із великими білими запашними квітками й темно-зеленим блискучим листям.
Мара – істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара; міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили.
Материнка – пахуча трав’яниста рослина родини губоцвітих із дрібними бузково-рожевими квітками.
Матіо́ла – трав’яниста декоративна рослина з дрібними бузковими квітками, що розкриваються вночі й мають сильний приємний запах; нічна фіалка.
Межигірський Спас – один з найдавніших давньоруських монастирів, заснований 988 р, грецькими монахами поблизу Києва.
Меморандум – дипломатичний документ, у якому викладаються погляди уряду або урядів з якого-небудь питання.
Мере́жаний – нашитий на тканину візерунок нитками, бісером і т. ін.
Мере́живо – сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг та інші предмети хатнього вжитку; те, що нагадує таку тканину.
Мигдаль – південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих із ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами.
Мликнути – (за текстом) позбавити життя; знищити щось погане.
Млин – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії.
Моріжо́к – густа молода трава; мурава.
Набундю́чений – надутий, з розпущеними крилами; зарозумілий, пихатий,
Навзнак – обличчям догори, на спині; на спину; упасти, простягтися і т. ін.
Надбання́ – те, що хто-небудь здобув, що йому належить; здобуток; результат роботи (позитивний); те нове, що має важливе значення для кого-, чого-небудь.
Наличник – накладна планка, що обрамляє вікна або двері.
Намистинки – те, з чого складається прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т, ін. яку жінки носять на шиї.
Наразі – поки що, зараз,
Нарко́тик – речовина, що збуджує або пригнічує центральну нервову систему людини й тварини; викликає залежність.
Натхне́нний – пристрасний; сповнений благородства, душевної краси. Невибагливий – який не потребує, не вимагає особливих умов.
Недоладний – незграбний у рухах, неповороткий, невмілий.
Незбагне́нний – сильний, великий і т, ін, щодо свого вияву, прояву; надзвичайний.
Неологі́зм – нове слово, словосполучення, фразеологічний зворот, що з’являється у мові.
Нікотин – отруйна наркотична речовина, що міститься в тютюні.
Но́чви – довгаста посудина з розширеними доверху стінками для хатнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін.
Ночо́вки – зменш, до ночви.
Нумізмат – людина, яка збирає, колекціонує, вивчає старовинні монети та значки.
Об’єктивно – те, що позбавлено упередження і суб’єктивного ставлення; неупереджено.
Обері́г – предмет, що, за деякими уявленнями, має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки.
Обійстя́ – садиба, двір.
Обло́га – оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним.
Обо́ра – відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби; загорода, загін.
О́брис – загальний вигляд предмета; зміст чого-небудь, що вимальовується в думках, в уяві, у планах і т. ін.
Обрядо́вий – встановлений обрядом; виконуваний під час відправлення обряду.
Огря́дний – дебелий, міцний поставою; кремезний; товстий, опасистий.
О́дуд – невеликий птах із довгим чубом, тонким, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим забарвленням.
Озимина – сходи або посіви культур, які сіють восени і збирають наступного року.
Окрі́п – кипляча або дуже гаряча вода; кип’яток; те саме, що й кріп.
Опредме́чувати – надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах.
Оранка – пора, період, коли орють землю.
Орач – той, хто обробляє землю; хлібороб.
О́рган – найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, у які нагнітається повітря.
Орда – об’єднання кількох кочових племен під владою одного хана у тюркських і монгольських народів.
Ординці – ті, хто належали до орди. Орель – ліва притока Дніпра, бере початок у Харківській області.
Осаву́л – виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в XVII-XVIII ст.
Оселе́дець – старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (у козаків); чуприна; невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді.
Ослі́н – переносна кімнатна лава для сидіння.
Осмута – сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т, ін.).
Ося́йний – освітлений, опромінений чим-небудь; який випромінює сяйво; променистий.
Отава – трава, що відростає на місці скошеної або після випасання худоби.
Отаман – виборний або призначений ватажок козацького війська.
Отете́рілий – розгублений, збентежений, переляканий.
О́трок – хлопець-підліток; у давній Русі – князівський чи боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник.
Ошатний – гарно, святково вдягнений; гарно, святково прибраний, прикрашений.
Пава – великий південноазіатський птах родини фазанових; горда, пихата людина; жінка з гордовитою поставою і плавною ходою.
Пагінці – зменш.-пестл. до пагін.
Паго́ни – молода гілка або стеблина рослини; молоде, нове покоління; нащадки і т. ін.
Папі́рус – тропічна багаторічна трав’яниста рослина родини осокових; у єгиптян та інших стародавніх народів – матеріал для письма з цієї рослини.
Парадо́кс – несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.
Паслі́н – дика трав’яниста або чагарникова рослина родини пасльонових.
Пашниця – хліб у зерні; зерно.
Паювати – ділити що-небудь на частини.
Перекинчики – той, хто перейшов на бік ворога; зрадник; той, хто відмовився від своїх переконань, поглядів від колишніх друзів.
Перекотипо́ле – напівчагарникова степова рослина, яка після достигання плодів обламується біля основи і перекочується на далекі відстані, розносячи своє насіння; той, хто не має визначеного місця у житті.
Пере́лі́г – земля, що ніколи не оброблялась; цілина.
Переме́ти – рибальська снасть із гачками, яку звичайно ставлять поперек течії річки.
Перлина – перламутрова зернина кулястої або неправильної форми, що утворюється в черепашках деяких морських і прісноводних молюсків; найкращий зразки чого-небудь.
Писок – те саме, що обличчя; діалкт. рот; губи тварини.
Пишатись – відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися.
Піддашник – виступ, карниз якої-небудь покрівлі.
Писар – службова особа, що відала діловодством Коша Запорізької Січі; обирався на козацькій раді.
Пісний – у якому відсутні м’ясні та молочні продукти; скоромний.
Пісто́ль – пістолет; елемент бойового гопака – удар у стрибку однією ногою вбік.
Побуто́вий – який трапляється в побуті, в повсякденному житті.
По́взик – маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень.
По́вінь – розлиття річки під час весняного розтавання снігу, льоду або внаслідок тривалих дощів чи великих злив.
Пові́р’я – давні перекази, основані на уявленнях про зв’язки між явищами навколишнього світу та долею людини.
Подвижницький – самовідданий.
Поку́ть – в українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.
Поло́ва – відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна; що-небудь невагоме, несерйозне.
Полонина – безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, яка використовується для пасовиська та сінокосу.
Полу́да – білувата пляма на рогівці ока, більмо; те, що приховує, закриває що-небудь від очей, заважає правильно розцінювати щось: зняти з очей полуду.
Полукі́пок – 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складених колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Популя́рний – який став загальновідомим, здобув загальне визнання, схвалення; який набув значного поширення серед населення; дуже поширений, широко вживаний і т. ін.
По́рох – найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса: стерти на порох.
Поро́ша – пухкий сніг, перший або який щойно випав.
Поталанило – про успіх, сприятливий збіг обставин, щасливу нагоду тощо; пощастило,
Прадідний – належний предкам, прадідам; властивий давнім часам, старовині.
Пращури – далекі предки, родоначальники.
Примхливий – який відзначається несподіваними формами; вигадливий.
Принада – те, що вабить; спокуса; притягальна сила чого-небудь.
Припо́на – мотузок, ремінь, ланцюг і т, ін., яким прив’язують кого-, що – небудь.
Причіпок – щось причеплене (менше до більшого).
Пріорите́т – переважне, провідне значення кого-, чого-небудь; перевага над кимсь, чимсь.
Про́сторінь – вільний, великий обшир; площа чого-небудь на земній поверхні; територія,
Прося́кнутий – наскрізь насичений, сповнений чим-небудь.
Протекція – заступництво, впливова підтримка, прихильність із боку кого-небудь, що сприяє влаштуванню чиїх-небудь справ, чиїйсь кар’єрі.
Прототип – конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладено в основу образу літературного персонажа.
Прудко – з великою швидкістю, у прискореному темпі; стрімко; раптово.
Пу́гач – хижий нічний птах ряду совоподібних, який живиться дрібними гризунами.
Пу́ндики – рід печива або пиріжків; взагалі смачна їжа, ласощі.
Пуні́чні війни – війни між Римом і Карфагеном за панування у Західному Середземномор’ї, Перша Пунічна війна – 264-241 pp.; друга – 218201pp. до н. е, Третя Пунічна війні (149-146 до н. е.) закінчилась цілковитою поразкою Карфагену.
Пу́рпур – стародавня дорога тканина, пофарбована в темно-червоний або яскраво-червоний колір із фіолетовим відтінком; багрянець.
Ратище – заст. древко; спис.
Рахманний – смирний, тихий; спокійної вдачі.
Регі́стр – список, перелік чого-небудь; висота звучання голосу співака (співачки).
Релі́квія – річ, яку особливо шанують і зберігають як пам’ять про минуле.
Ремигати – відригувати та повторно пережовувати проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).
Ре́мбрандт – Гарменс ван Рейн Рембрандт (1606-1669 pp.) – великий голландський живописець і гравер.
Рете́льно – яке здійснюється з урахуванням всіх дрібниць, деталей; грунтовно; надто уважно, пильно.
Рілля́ – виоране поле; зораний шар грунту.
Розгові́ння – скоромна їжа, яку вживають під час розговин у перший день після посту.
Роздо́лля – вільний, широкий простір; широчінь; відсутність будь-яких обмежень у чому-небудь; повна свобода дії.
Розмаї́ття – неоднорідне за змістом, формою, силою вияву і т. ін,; різне за кольором, тоном; різнобарвне.
Розп’я́ття – хрест із зображенням розп’ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп’ятого.
Ру́біж – лінія оборони, укріплень, місце розташування війська, передова позиція.
Ру́жа – троянда.
Ру́та – багаторічна напівкущова або трав’яниста рослина родини рутових, яка містить ефірну олію; уживається як символ привабливості, краси.
Рю́рик – рік народження невідомий, помер – 879 року. Ватажок варязької дружини, якого, згідно з літописною легендою, новгородці покликали князювати на Русь.
Ряднина – цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі; одяг із такої тканини.
Ряст – багаторічна трав’яниста лікарська рослина з білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці; зелень, трава; земля, вкрита травою.
Сахалі́н – острі біля східних берегів Азії, на далекому Сході РФ.
Сваха – жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, порядкує на весіллі; жінка, яка займається сватанням, влаштуванням шлюбів; мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого.
Свита – старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.
Святотатство – образа чого-небудь дорогого, заповітного, глибоко шанованого.
Сезам – південна трав’яниста однорічна рослина, з насіння якої добувають олію; сезам, одчинись – уживається як жартівливе заклинання, коли хтось прагне розгадати яку-небудь таємницю, подолати якусь перешкоду.
Серпанок – легка прозора тканина; схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена.
Сіно́п – Сінопська бухта в Туреччині.
Січовик – козак Запорізької Січі.
Скі́фський – прикметник до скіфи – степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в 1 тис. до н. е,- на початку 1 тис. н. е.
Слюда – прозорий шаруватий мінерал класу силікатів, що широко використовується в техніці.
Смере́ка – багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною.
Смі́лка – пестл. до смола; трав’яниста рослина родини гвоздикових з яскраво-червоними квітками і з клейким угорі стеблом.
Смолоскип – переносний світильник у вигляді палиці з намотаним на кінці просмоленим клоччям; факел.
Со́пка – горб або невисока гора округлої форми.
Спародіювати – зобразити у смішному, карикатурному вигляді.
Сплав – поєднання різних елементів, частин і т, ін. чого-небудь.
Сплюндро́ваний – який зазнав руйнування, нищення, грабування, спустошення.
Стайня – спеціальне приміщення, будівля, де тримають коней; конюшня.
Стани – групи людей, об’єднаних за родом занять, способом життя і т. ін.
Старшина – в Україні в XVI – XVIII ст.- керівна заможна привілейована верхівка козацтва.
Сумлі́ння – усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, совість.
Сумлі́ння – моральні принципи, погляди, переконання; совість.
Суцві́ття – квітконосне стебло разом з пуп’янками і квітками, зібраними у вигляді китиці, зонтика, кошика, колоса тощо.
Суцільнозварний – виготовлений способом розплавлення і сковування країв виробу, без болтів і заклепок.
Сфе́ра – замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра; сукупність умов, середовище, в якому що-небудь відбувається.
Табу́н – гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.); зграя диких або свійських птахів.
Тактика – Складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки, організації та ведення бою; способи, прийоми досягнення певної мети; лінія поведінки когось.
Тераса – літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.
Те́рем – у Київській Русі – високий боярський або князівський будинок у вигляді башти.
Тернистий – вкритий тернами, колючими заростями; сповнений труднощів, злигоднів, страждань; важкий (про життєвий шлях людини).
Тин – огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт.
Тички – довгі палиці, жердини, що використовується з різною метою.
Толо́ка – праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування).
Тональність – характер, сила звучання тону, голосу; основна емоційна настроєність твору.
Тоте́м – у первісних релігіях – тварина (рідше рослина, явище природи й т, ін.), що вважалася родоначальником і охоронцем роду або племені та була культовим об’єктом.
Трапезу́нд – столиця Трапезундської імперії, федальної грецької держави,
Що утворилася на частині чорноморського узбережжя Малої Азії 1204 р. Деякий час влада Трапезунда поширювалась на південне узбережжя Криму. У 1461 р. Трапезунд було завойовано турками-османами.
Трипі́лля – археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи, які жили в кінці 4 – на початку 2 тис, до н. е. Залишки її вперше було знайдено під час розкопок в Україні в селі Трипілля Київської області.
Тро́пи – слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні.
Тур – вимерлий дикий бик; у народній поезії – символ, утілення велетенської сили й хоробрості.
Тю́пати – бігти, нешироко ступаючи, дрібного риссю (про тварин); швидко йти або повільно бігти маленькими кроками (про людей); рідше – іти повільно, через силу, плентатися.
Узвар – солодкий відвар із сушених фруктів, що готується напередодні церковних свят – Різдва і Хрещення – як обрядова страва.
Унікальний – надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий.
Фактор – умова, рушійна сила будь – якого процесу, явища; чинник.
Феодальний – який належить до суспільно-економічного ладу, основою якого була власність феодала на засоби виробництва, насамперед на землю, і неповна власність на основних виробників (кріпаків).
Філігранно – старанно, тонко оброблено; майстерно виконано.
Фламі́нго – тропічний водяний птах із ніжно-рожевим оперенням, з дуже довгою вигнутою шиєю й довгими ногами.
Формант – частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс.
Функціонування – виконання певних дій.
Хан – титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул.
Характе́рник – чаклун, чарівник.
Хиби – недогляд, помилки в чому-небудь; недоліки; фізичні вади, дефекти; несправності.
Химе́ри – дивовижні фантазії, нездійсненні мрії, витвори уяви; нереальні, безглузді плани, наміри, здійснити які неможливо.
Хльоснути – ударити рукою, долонею, видаючи дзвінкі звуки; ляснути; утворити свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря.
Хлю́скіт – звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.
Хому́т – шийна частина кінської упряжі, що являє собою дерев’яний остов (кліщі), вкритий м’яким валиком.
Хору́гва – заст. прапор; прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, що його несуть під час хресного ходу, те саме, що й корогва.
Хору́нжий – особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.
Хрещатий – який має вигляд хреста; хрестоподібну форму (про листя, квітки) або в якого листя, квітки нагадують хрест (про рослини).
Хро́ніки – записи подій у часовій послідовності, зроблені сучасником; літописи.
Ху́тір – невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей із сіл, козачих станиць тощо; виселок.
Царат – державний лад на чолі з царем; царський режим.
Царедво́рець – особа, що обіймає посаду при царському дворі; придворний.
Ці́вка – тонкий струмінь води або якої-небудь рідини; безперервний потік сипкої речовини.
Цуратися – триматися осторонь, уникати кого-, чого-небудь.
Ця́тка – маленька пляма на чому – небудь; щось дуже віддалене, ледь помітне.
Чабан – той, хто доглядає овець; овечий пастух.
Чабанський – прикм. до чабан – належний чабанові, такий, як у чабана; приготовлений за звичаєм чабанів.
Чагар – зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин.
Чагарник – те саме, що й чагар.
“Чайка” – бойовий човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога.
Чарка – велика (скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих.
Чати – перебування на варті в певний проміжок часу; вартування.
Че́мно – шанобливо ввічливе ставлення до людей.
Череп’я́ний – зроблений з глини (переважно про посуд).
Чорно́биль – багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину; використовується в медицині.
Чорногу́з – те саме, що лелека – великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довгими ногами; боцун, бузько, бусел, гайстер та ін.
Чудотво́рець – той, хто творить чудеса; святий, який має такий хист.
Шар – однорідна за складом речовина, що суцільною масою вкриває кого-, що-небудь, простягаючись у просторі.
Шаровари – широкі штани особливого крою, що їх заправляють у халяви.
Ше́рех – глухий звук, шум від тертя чогось об що-небудь; шерхіт, шурхіт.
Шибка – скло в рамі вікна, дверей і т. ін.; скло, вийняте з рами або підготовлене для вставляння в раму.
Шипшина – дикоросла троянда з простими квітками й зі стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін С.
Шляхе́тний – який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання.
Шляхе́тський – належний шляхті, шляхтичам, тобто дрібному дворянству колишньої феодальної Польщі.
Шпо́ртатись – шукати, перебираючи що-небудь; займатися якою-небудь копіткою справою; робити що-небудь дуже повільно або невміло; порпатися.
Штоф – чотиригранна скляна посудина з короткою шийкою.
Шугати – літаючи, швидко пересуватися в повітрі.
Шугну́ти – зіпхнути, скинути з чого-небудь; швидко втекти.
Щедрі́вка – старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня (за старим стилем),
Ще́рба – навариста козацька юшка на борошні.
Щиглик – невеликий співочий птах родини в’юркових, який має яскраве строкате оперення.
Юннати – юний натураліст – член гуртка з вивчення природи.
Ю́рба – велике безладне, неорганізовано скупчення людей; натовп; звичайні люди, маса на відміну від героїв, обдарованих, видатних осіб.
Ярина – сходи або посіви ярих культур; городина, овочі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...