Головна ⇒ 📌Історія ⇒ У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ І ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ V ст. до н. е

У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ І ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ V ст. до н. е

Розділ ІІІ ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Тема 2. АНТИЧНА ГРЕЦЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ДОБИ

§ 35. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ І ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ V ст. до н. е.

1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ

Що відрізняло господарське життя давніх греків цього періоду?

Пагористі землі з кам’янистим грунтом були складними для оранки й обробітку. Тому хліборобство в грецьких полісах особливо не розвивалося. Із зернових в основному вирощували ячмінь. Свого зерна не вистачало, тому його завозили з колоній.

Утім, достатня

кількість сонячних днів сприяла вирощуванню винограду, оливок, плодових дерев, овочів.

Великих пасовищ у Греції було обмаль, тому й тваринництво не набуло поширення. Розводили в основному овець для отримання вовни, кіз, робочу та тяглову худобу: биків, віслюків, мулів.

Серед основних видів ремесла – металообробка, гончарство і ткацтво. Особливо шанувалися в грецькому суспільстві ковалі. В усьому Середземномор’ї славилися вироби грецьких гончарів: амфори для перевезення і зберігання вина, олії, зерна, повсякденний і святковий столовий посуд, теракотові статуетки, облицювальна плитка, світильники

і навіть водопровідні та каналізаційні труби.

Як подані зображення (фрагменти вазопису та сучасне фото археологічних розкопок) підтверджують відомості про розвиток ремесла у Стародавній Греції, викладені в тексті?

У VI-V ст. до н. е. в Елладі набуло поширення рабство. Основними його джерелами були війни та піратство. Народжені рабинею діти також ставали власністю того, кому належала мати.

За підрахунками вчених, в Афінах раби становили близько третини всього населення.

Багато рабів працювало в сільському господарстві, ремісничих майстернях, рудниках і на будівництві. Дуже часто рабів використовували в домашньому господарстві, де вони були кухарями, няньками, годувальницями.

Були також раби, які належали державі: охоронці, писарі, секретарі. Вони отримували поденну оплату, жили зі своєю сім’єю і мали трохи більше прав.

За сумлінну службу чи добрий вчинок раби могли отримати свободу або зібрати необхідні кошти і викупитися на волю.

Становище рабів в Афінах було кращим, аніж в інших грецьких полісах. Афінянин не мав права убити свого раба. Якщо раба не задовольняла жорстокість володаря, то він міг звернутися до суду, щоб його продали іншому господарю.

2. СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ ТА СТАВЛЕННЯ ДО СІМ’Ї В АФІНСЬКОМУ ПОЛІСІ

Чи мали жінки права, рівні з чоловіками?

Як зазначалося раніше, жінки в Афінах не мали громадянських прав і відразу ж після весілля потрапляли в повну залежність від чоловіка. Вони мешкали в жіночій половині будинку, куди могли увійти лише найближчі родичі, мали право сідати за стіл лише тоді, коли сім’я обідала без гостей. А вийти з дому – лише з дозволу чоловіка і тільки в супроводі рабинь чи служниць для того, щоб відвідати храм, театр або піти в гості до подруг.

Проте вдома жінка була повноправною господинею: вона вела господарство, розпоряджалася коштами, турбувалася про дітей, наглядала заслугами-рабами.

Лоренс Альма-Тадема Грецька жінка

Чим, на думку Платона, відрізнялося становище жінки і чоловіка в Афінах?

З роздумів Платона

…Легко зрозуміти, що доброчесність чоловіка в тому, щоб справлятися з державними справами. Доброчесність жінки полягає в тому, щоб добре розпоряджатися будинком, утримуючи усе, що в ньому є, і залишатися слухняною чоловікові.

У грецьких полісах існували суворі закони щодо сім’ї. Громадянам рекомендували одружуватися на громадянках тільки свого поліса. Лише законні діти успадковували прізвище і майно батьків. Одруження й народження дітей уважалося обов’язком громадян поліса. Того, хто так і не зміг знайти супутницю життя, піддавали публічній зневазі та штрафували за безшлюбність.

Народження дитини було великим святом у родині. Через сім днів після появи дитини на світ батьки запрошували друзів і родичів відсвяткувати цю подію. Якщо народжувався хлопчик, двері будинку прикрашались гілками оливи – символом громадянської хоробрості, а якщо дівчинка – вовняними нитками – символом жіночої працелюбності. Батьки дитини приносили жертви богам, а гості дарували дитині ляльки і брязкальця. На десятий день дитина отримувала ім’я.

3. ЯКИМ БУЛО ЖИТЛО І ПРЕДМЕТИ ПОБУТУ СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ

Порівняйте житло, побуті дозвілля афінян і спартанців. Стародавні греки жили в одно – або двоповерхових будинках із цегли-сирцю або з каменю. Дахи покривали черепицею. Грецькі будинки поділялися на дві половини – чоловічу й жіночу. Маленькі діти жили разом із матерями. У будинку була також спеціальна кімната, присвячена Гестії, богині домашнього вогнища. Саме тут часто збиралася вся сім’я.

Будинки були обставлені скромно: звичайні дерев’яні невисокі столи, стільці, табурети та ліжка. їли греки за невеликим столиком, який називали “трапедза” (звідси походить слово “трапеза”, тобто приймання їжі).

Спираючись на ілюстрацію і текст, проведіть уявну екскурсію будинком давніх греків.

Давньогрецьке житло (сучасна історична реконструкція)

Стародавні греки були людьми працелюбними – умілими землеробами, ремісниками та мореплавцями. Проте праця не була головною справою їхнього життя. їй вони відводили 6 годин на день, а далі, як говорили самі греки, – “дзеті”, що означає “живи”. Жити, на їх думку, означало спілкуватися та самовдосконалюватися, насолоджуватися красою, набиратися знань і розуму.

Найчастіше грецькі чоловіки зустрічались на домашніх бенкетах. Гостей вели в бенкетну залу, де вони розташовувались на ложах: греки споживали їжу напівлежачи. Раби подавали страви на маленьких столиках. Виделок, ножів та ложок не було, тому гості брали їжу руками. Іноді на бенкети запрошували музикантів, танцюристів та акробатів. Проте головне, заради чого збиралися, – це бесіди про державні справи, мистецтво, філософію чи спорт.

4. ОДЯГ І МОДА СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ

Як на одяг греків впливали природні умови?

Греки носили легкий і простий одяг із вовни чи льону.

Найпопулярнішим одягом слугували довгі сорочки – хітони. Холодної пори іноді одягали плащ. Чоловіки ходили з непокритою головою, і лише коли занадто припікало сонце, надягали крислаті капелюхи. У спеку ремісники та раби носили лише набедреник.

Жіночі хітони були довгими, аж до землі, зверху надягали гіматій. Гіматій міг бути тонким, легким шарфом або товстою, важкою накидкою для холодної погоди чи подорожей. Часом жінки краєм гіматія покривали голову.

Мода на зачіски змінювалася час від часу: волосся та бороди в чоловіків ставали коротшими, а жіночі зачіски – вишуканими. У V ст. до н. е. жінки зачісували волосся вгору і робили зачіски за допомогою стрічок, сіток для волосся, перев’язей і золотої тасьми.

Заможні жінки щодня приймали ванну та натирали тіло пахучою олією. Щоки рум’янили, а брови підфарбовували чорною фарбою. Щоб шкіра виглядала білою, як того вимагала мода, жінки користувались розтертою в порошок крейдою.

Майже увесь час греки ходили босоніж або носили шкіряні сандалії з ремінцями. Для їзди верхи взували черевики.