У чому полягають особливості етнополітичних конфліктів?
38 У чому полягають особливості етнополітичних конфліктів?
Особливе місце серед внутрішньополітичних конфліктів належить конфліктам етнополітичним, що виникають у разі зіткнення інтересів різних етнічних спільнот. Один з важливих аспектів сучасного розвитку – невпинне розширення міжетнічних контактів. Розвиток комунікацій, зростання мобільності населення, вдосконалення засобів масової інформації – все це розширює сферу взаємодії етносів. Водночас унаслідок глобалізації відбувається процес зростання великих за чисельністю
– по-перше, рівня
– по-друге, “критичної маси” проблем, що стосуються етнонаціонального буття;
– по-третє, політичних сил, спроможних використати у боротьбі за владу два попередні чинники.
Об’єктивний аналіз причин міжетнічних конфліктів потребує дослідження етнопсихологічного, соціокультурного, соціально-економічного та політичного аспектів. Етнопсихологічний аспект пов’язаний з виникненням у разі загрози існуючим цінностям етнічної спільноти певної захисної реакції. Соціокультурний – з політикою форсованої, насильницької мовної асиміляції, загрозою традиційній етнічній культурі або релігії. Соціально-економічний – діє під час будь-яких міжетнічних конфліктів, але виявляється по-різному: може відігравати провідну роль, бути однією з причин конфлікту, відображувати існуючу соціально-економічну нерівність або економічні інтереси окремих суспільних груп. Для аналізу міжетнічних конфліктів важливим є політичний аспект. Відродження етнічності супроводжується появою нових політичних лідерів етносу, які ставлять за мету досягнення політичної влади як на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях. Зрештою, міжетнічний конфлікт – це боротьба за контроль над розподілом матеріальних та духовних ресурсів.
Шляхи подолання міжетнічних конфліктів дуже складні, адже багато з них мають глибоке історичне коріння, багаторічну історію загострення і затухання; вони є відображенням підсвідомості людини, а часто зазнають і сильного релігійного впливу.
Система врегулювання міжнаціональних конфліктів грунтується на поєднанні інституційного та інструментального підходів. Інституційний підхід передбачає формування низки інститутів національного, регіонального та глобального рівнів – певної інфраструктури попередження й урегулювання конфліктів. Інструментальний охоплює тактичні, оперативні та стратегічні рішення, які мають врегулювати конфлікт.
Тактичні рішення спрямовані на врегулювання конфлікту силовим, у тому числі економічним, тиском на його учасників або шляхом налагодження переговорного процесу. Оперативні рішення пов’язані з разовими діями, спрямованими на звуження регіону та зменшення кількості учасників конфлікту (наприклад, роззброєння бойовиків, роз’єднання сторін, що воюють, посилення охорони життєво важливих об’єктів) або подолання його наслідків (розв’язання побутових проблем біженців, відбудова комунікацій, запобігання погромам тощо). Стратегічні рішення орієнтовані на попередження криз у міжнаціональних відносинах створенням правових, політичних, економічних та соціально-психологічних умов для розв’язання наявних проблем та суперечностей.
Отже, основними принципами розв’язання міжетнічних конфліктів є такі:
– демократизм, заснований на праві націй на самовизначення та врахуванні національних інтересів;
– компроміс та діалог між сторонами, що конфліктують;
– рівноправність усіх етносів – учасників конфлікту;
– непримиренність до будь-яких проявів націоналізму, шовінізму та сепаратизму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...