Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями)
Політологічний словник
Українська діаспора (концептуальні засади співробітництва держави із зарубіжними українцями).
Згідно з сучасними науковими дослідженнями усі українці й особи українського походження утворюють в цілому український етнос. Для українців різних регіонів, які проживають у неоднакових соціально-політичних утвореннях, притаманні спільні основні якісні характеристики: мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди), релігія, стереотипи поведінки, етнічна самосвідомість. Об’єднувальними
Державна етнічна політика щодо української діаспори грунтується на дотриманні чинних універсальних міжнародно-правових норм, відповідно до яких зарубіжні українці, які за своїм правовим статусом є громадянами інших країн, живуть за їх законами, мають певні права і зобов’язання, розглядаються з погляду міжнародного права як національна меншина.
Держава бере активну участь у роботі таких міжнародних організацій, як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СНД тощо,
Україна, дотримуючись міжнародних зобов’язань щодо захисту національних меншин у своїй державі, формуючи власну законодавчу базу у цій сфері, прагне і домагається, щоб аналогічно були захищені права зарубіжних українців у країнах їхнього громадянства, всіляко сприяє розв’язанню комплексу проблем їхнього духовно-культурного розвитку, збереженню власної етнічної самобутності та налагодженню взаємозв’язку з українськими громадянами і громадськими об’єднаннями.
Україна дбає також про те, щоб така діяльність не була на заваді інтегрованості українців зарубіжжя в ті суспільства, в яких вони проживають, адаптації до місцевих культур, встановлення атмосфери взаємоповаги та толерантності між усіма людьми незалежно від етнічних, культурних, мовних та інших ознак у межах країни їхнього мешкання.
Водночас слід зазначити, що у загальному міжнародному праві відсутні підстави визначення особливих прав державам походження щодо захисту національних меншин на території інших держав. Однак Україна, як і кожна держава, має можливості сприяти розвиткові їхньої культурної самобутності на території інших держав у межах існуючих міжнародних принципів реалізації прав осіб, які належать до національних меншин, вироблених у рамках міжнародних організацій і зафіксованих у відповідних документах.
Ми діти твої, Україно: Матеріали І конгресу українців незалежних держав колишнього СРСР, 22-23 січня 1992 року. – К„ 1992; Роде наш прекрасний: Матеріали Всесвітнього форуму українців 21 – 24 серпня 1992 року. – К., 1993; У співпраці та єднанні увійдемо у XXI століття: Матеріали другого Всесвітнього форуму українців / А. Попок, Л. Константинеску, М. Нестерчук – К., 1998.
О. Антонюк
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...