Українська Народна Республіка доби Центральної Ради – перша у XX ст. спроба створити незалежну державу на українських землях. Проголошена 7.ХІ.1917. Розглядалася спочатку як автономна частина федеративної Росії, а з середини січня 1918 p.- суверенна демократична республіка. В управлінні державою відчутні прагнення до класичного розподілу влади. Вищим законодавчим органом до скликання Українських установчих зборів вважалася сама Українська Центральна Рада (УЦР), яка з березня 1917 р. поступово перетворювалася на центр українського політичного
життя, представляючи інтереси спочатку переважно українців, а згодом і національних меншин, що мешкали на території УНР. 8.IV.1917 р. на Українському національному з’їзді було обрано склад УЦР із 115 осіб. Згодом вона поповнювалася представниками Рад селянських, військових, робітничих депутатів, національних меншин і у серпні 1917 р. налічувала 792 особи. Центральна Рада перетворилася на представницький орган населення України. У період між загальними зборами (сесіями) УЦР її функції виконував Комітет Центральної Ради, склад якого з квітня по липень 1917 р. з 20 чоловік збільшився до 60. Ще до утворення УНР Комітет часто називали
Малою радою. Вищим виконавчим органом став уряд УНР – Генеральний секретаріат, а з січня 1918 р.- Рада народних міністрів. Структура і компетенція уряду спочатку, визначалися ним самим у Деклараціях, згодом – в універсалах УЦР, Статуті Генерального секретаріату від 16.VII.1917, Інструкції Тимчасового уряду від 4.VIII.1917. До складу його увійшли генеральні секретарі (міністри) внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, судових, освітніх, національних (закордонних) справ, торгу й промисловості, пошти і телеграфу, праці, шляхів, генеральний контролер і генеральний писар. При секретареві (міністрові) національних (закордонних) справ створювалися три пости товаришів від росіян, поляків та євреїв, які затверджувалися Комітетом (Малою радою) і фактично прирівнювалися до секретарів (міністрів). У листопаді – грудні 1917 р. було введено посаду комісара України в Петрограді, створено секретарство морських справ. 4.І.1918 Генеральний секретаріат перейменували на Раду Народних Міністрів (РНМ), а голова уряду В. Винниченко передав свій портфель В. Голубовичу. З. ІІІ.1918 РНМ діяла на підставі затвердженої Малою радою програми, в якій визначалися завдання окремо для кожного міністерства, але реальна влада у той час вже перейшла до рук окупантів. Судова влада в УНР зосереджувалася спочатку в установах, що залишились від старої судової-системи, які діяли за судовими статутами 1864 p.: мирові суди, з’їзди мирових суддів, селянські волосні і селянські верхні суди, окружні суди, судові палати. 2.ХІІ.1917 було створено Генеральний суд УНР, який виконував на її території всі функції колишнього Правительствуючого сенату. Замість судових палат повинні були діяти три апеляційні суди, але УЦР встигла створити лише Київський. Прокуратура УHP входила до складу Генерального суду. З 14.11.1918 багато справ почали розглядати надзвичайні судові інституції – військові революційні суди, створені губернськими комендантами, вищі військові суди у Києві і Катеринославі, 17 штабних судів і ще безліч військових судів окупантів. Волосні суди і верхні селянські суди у березні 1918 р. припинили своє існування. Діяла судова система УНР головним чином на грунті старого кримінального, цивільного й процесуального законодавства. Правопорядок підтримували міліція, загони Вільного козацтва та окупаційні війська. Власні армію і флот у березні – квітні 1918 р., по суті, було зруйновано. Органи місцевого самоврядування вважалися водночас і органами місцевої влади, і органами державного управління. Поряд із земськими зібраннями, думами й управами діяли створені УЦР губернські, повітові, волосні, сільські, міські українські народні ради, народні управи, селянські з’їзди, Ради селянських, Ради робітничих, Ради військових депутатів, місцеві органи селянських спілок, численні військові комісари тощо. Новий адміністративний поділ УНР на землі Центральна Рада здійснити не встигла.
Loading...